Президентські, а тепер уже й парламентські вибори в Україні стали унікальними на тлі всіх попередніх.
Виникає слушне запитання: чому так різко змінилися уподобання українців через 5 років після Революції гідності?
Тож хочу висловити думку простого громадянина України, не обтяженого належністю до політичних сил у минулому і тепер, зате, як вважаю, з великим життєвим досвідом.
Як сприймати такі результати?
Великий розрив між першим і другим учасником був би дуже неочікуваним і дивним, якби не нагадував ситуацію в президентських виборах. Адже там у першому турі між Зеленським і Порошенком було співвідношення голосів 30,14:15,95 відсотка, тобто майже вдвічі, а в другому турі 73,22:24,45 відсотка, тобто втричі. В парламентських виборах маємо 43,16:13,05, тобто понад утричі (3,3). І цей розрив надто великий.
Така ситуація є ненормальною, бо далі такого розриву не буде. Сподівалися, що велика кількість учасників у пропорційній системі (22 партії), анулює такий великий розрив, однак цього не сталося.
Правління однієї політичної партії — це не демократія. До чого це призводить, світ переконався на прикладі ІІІ Рейху і СРСР. Це було б ще терпимо, якби на чолі політсили, яка так відірвалася від інших, була особистість з винятковим політичним талантом. Зеленський таким бути просто не може, бо не має досвіду відповідної діяльності в минулому.
Він далекий від партійного стилю діяльності, керував маленькою групою однодумців, а тепер — держава з мільйонами різнорідних думок. Так, команда виручить, але командою треба вміло керувати. Вміло — це означає знати, як це робити, мати й талант, і досвід, дані Богом і збагачені належною освітою і життєвою мудрістю. Чи не бракує цього головному «слузі» — побачимо.
Фактори, які, ймовірно, сприяли таким результатам
Перший. Мусимо визнати існування масової за розмірами і глибокої за охопленням ворожої Україні пропаганди. Вона була спрямована, в основному, на нездатність української влади забезпечити нормальні умови життя українських громадян, у результаті чого значно зросла еміграція працездатного населення.
Другий. Нездатність чи небажання силових структур боротися з розкраданням державних коштів і суспільного майна. Навіть виявлені факти не закінчувалися покаранням через начебто відсутність доказів факту злочину.
В результаті державний бюджет недотримував значні кошти, які виводилися для зберігання за кордон, а держава не мала коштів на підвищення заробітних плат і пенсій, допомоги малозабезпеченим, зниження тарифів і платежів. Допускаю, що державні чиновники боялися реакції підозрюваних, мовляв, «а ти який?».
Третій. Негативне ставлення до чинної влади через наявність бойових дій на Донбасі, провину за які російська пропаганда переклала на Україну. Тут і небажання України вести переговори щодо Донбасу з сепаратистами, в результаті чого, як багато хто вважає, війна продовжується.
Четвертий. Немає затребування молодих і добре освічених осіб на державні посади. Існує думка, що через виплати працюючим пенсіонерам заробітної плати і пенсії в літніх людей немає стимулу для залишення праці, що блокує приплив у органи влади «свіжої крові».
Існує пропозиція, за якою працюючий пенсіонер мав би отримувати сповна заробітну плату, а стосовно пенсії — тільки ту частину, при якій разом отримував би не більше, ніж розмір заробітної плати, з якої був визначений розмір пенсії.
П’ятий. Природна зміна поколінь, в результаті якої значно мінімізувалися впливи покоління, вихованого радянською системою, і зростання покоління з європейськими цінностями.
Очікування: вплив «слуг» зменшиться
Так, парламентські вибори відбулися, але через зайвий поспіх — за старим виборчим законом. Тому можна передбачити, що це — вибори тимчасові, можливо, на рік-півтора — до осені 2020 року. Президент задекларував скоротити чисельність народних депутатів до 100. Думаю, що так різко «відсівати» не треба, але урізання вдвічі та без «мажоритарки» з самовисуванням було б прийнятним.
Очікую, що з часом відбудеться зменшення впливів президента Зеленського та його партії, бо популізм породив занадто високі обіцянки. І рекордний розрив у 30 відсотків між лідерами перегонів різко зменшиться.
Василь ШПАРИК,
ветеран-фронтовик Другої світової війни, публіцист
