Навігатор так довго водив в об’їзд дорожніх ремонтів, що ми таки пропустили екскурсійний час.
Чистенько виметене фермерське обійстя, заквітчане різнокольоровими вазонами, зустріло дзвінкою тишею і ледь вловимим запахом зів’ялого сіна.
Виручив номер телефону на вітрині: нам чемно пояснили, що робочий день у суботу та неділю тут трохи коротший, господарі й екскурсовод щойно від’їхали, на місці лише дояри.
Але прохання мандрівників, — чи не можна все-таки якось придбати свіжого буйволиного молока — почули і попросили кілька хвилин обміркувати, чим можна допомогти.
За п’ятнадцять хвилин досі замкнені двері виробничого корпусу прочинилися, випустивши молодого хлопчину: «Доброго дня! Це ви молока питали? Літрової пляшки вистачить?»
За кілька хвилин ми — вже щасливі власники двох літрових пляшок iз теплим буйволячим молоком — чимчикували до літнього стійла на імпровізовану екскурсію від доглядачів.
Темношкірі велетні один за одним неспішно повертали до нас круторогі голови, не поспішаючи змінювати рятівну калабаню на сумнівних перспектив компанію чергових екскурсантів.
Буйвіл Хан — істота суто доброзичлива й миролюбна.
Особливо у стосунках з тими, хто про нього дбає.
«Це вони від сонця в баюри поховалися?» — запитуємо в доглядача. «Та, більше від ґедзів, — пояснює. — Вони буйволам у таку пору дошкуляють більше, ніж сонце. От і занурюються максимально в багнюку, щоб ті менше доступу до тіла мали».
«Карпатський буйвіл» запрошує щодня на екскурсії та дегустацію
цілющої молочки.
Приватна ферма «Карпатський буйвіл» зібрала з півсотні збережених у закарпатських селян бичків і корівок в урочищі Анциково під Виноградовом. Спочатку мета була суто благочинна: відновити популяцію унікальних аборигенних тварин, виштовханих на узбіччя цивілізації.
За десятиліття знайдених і звезених поодинці буйволів зібралося з півсотні. Карпатський буйвіл як рухається, так і живе — чинно й неспішно, десятиліттями. Але уваги і догляду серед шалених швидкостей і змін довкілля таки потребує.
Традиційне вівчарське ремесло під Виноградовом
трансформувалося в ковбойсько-буйволине.
Ферма «Карпатський буйвол» досі розвивається на благодійницьких засадах. Звісно, для утримання такого солідного стада господарям доводиться шукати не лише природних пастівників та сінокосів, а й брати землю в оренду.
Коли кількість стада побільшала, вирішили проводити платні екскурсії, знайомлячи приїжджих з автентичними мешканцями закарпатських долин. Налагодили молочне ековиробництво. А щоб краще ознайомити туристів iз ще одним закарпатським виробником ексклюзивних молочних виробів, почали влаштовувати й дегустації.
На фермі-садибі туристи можуть познайомитися ще й з чималеньким
раритетним «технічним парком», дбайливо відчищеним, відполірованим
і прикрашеним імпровізованим в’юнким квітничком.
Буйволина ферма таким чином отримала додатковий ресурс, аби продовжувати відновлювати популяцію червонокнижних копитних.
Сьогодні тут виготовляють смачний сир моцарелу з молока буйволів, проводять дегустації та продаж молока, сметани, сиру, масла, кефіру, йогуртів. За словами заводчиків, карпатський буйвіл — це доброзичлива, розумна та сильна тварина, яка любить спілкування, природу та відкриті простори.
Поки що місцеві буйволиці дають близько 100 літрів молока на добу, яке туристи залюбки споживають як свіжим, так і в переробленому вигляді. Щойно ми також перетворилися на його поціновувачів. Рекомендуємо! Смачне-е-е...
