Григорій Омельченко звернувся до генпрокурора з приводу збиття МН17

17 липня 2014 року Головне слідче управління Служби безпеки України порушило кримінальне провадження за ознаками злочину, передбаченого ч. 3 ст. 258 КК України (терористичний акт — збиття пасажирського літака Малайзійських авіаліній). 

 

18 червня вже цього, 2019, року ГСУ СБУ за погодженням Генеральної прокуратури України винесло повідомлення про підозру Гіркіну І.В. і Дубинському С.М. в організації вчинення терористичного акту за попередньою змовою групою осіб, що призвів до загибелі людей (ч. 3 ст. 27, ч. 3 ст. 258 КК України), а Пулатову О. Ю. і Харченку Л. В. — у пособництві вчинення терористичного акту). 

 

19 червня на брифінгу в Гаазі генеральний прокурор Нідерландів Фред Вестербеке і голова Національної поліції Вільберт Пауліссен озвучили офіційну версію результатів розслідування Міжнародної слідчої групи (далі — МСГ) і назвали чотирьох підозрюваних у знищенні літака: Сергій Дубинський («Хмурий»), Ігор Гіркін («Стрєлок»), Олег Пулатов («Гюрза») — усі троє громадяни РФ і Леонід Харченко («Крот») — громадянин України. 

 

Ще на початку червня мені були відомі прізвища осіб, відібраних на роль «стрілочників» — співучасників знищення малайзійського «Боїнга» — в особi двох дрібних «організаторів» (Гіркіна і Дубинського) і двох пособників (Пулатова і Харченка).

 

Про Гіркіна — одного з організаторів доставки «Бука» в Донецьк та його роль у збитті літака МН17 — я розповів ще три роки тому у статті «Кремль — убивця» («Україна молода», 5 травня 2016 р., №55). У зазначеній публікації, а також у статті «Путін — терорист №1» («Україна молода», 5 жовтня 2016 р., №125) мною також були названі прізвища, посади, звання організаторів і пособників злочину з вищого військово-політичного керівництва Росії, починаючи з президента РФ Путіна, та виконавців злочину середньої ланки — офіцерів 53-ї зенітно-ракетної бригади ЗС РФ. У статті були опубліковані їхні прізвища, посади, звання та фото. 

 

Прізвища і позивні трьох інших «стрілочників» (Дубинського, Пулатова і Харченка), їхня роль та обставини причетності до знищення літака мною були опубліковані у статті «Путін — гібрид Гітлера—Сталіна» («Україна молода», 20 лютого 2018 р., №20).

 

У статті «Якби не Путін — ми були б живі» («Україна молода», 27 лютого 2018 р., №23) я назвав прізвища, посади і звання керівників вищого командного складу ЗС РФ (включаючи верховного головнокомандувача Путіна), причетних до збиття малайзійського «Боїнга», щодо яких, на мою думку, як колишнього слідчого, зібрано достатньо доказів для оголошення підозри в організації вчинення терористичного акту за попередньою змовою групою осіб, що призвів до загибелі 298 людей (у тому числі 80 дітей).

 

Висновки МСГ повністю збіглися з результатами мого розслідування, які наприкінці 2014 року я направив у генеральні прокуратури Нідерландів, України та в СБУ. Коли ж МСГ почала затягувати з їх оголошенням, я опублікував результати розслідування в газеті «Україна молода» (5 травня 2016 року, №55) у статті «Кремль — убивця». 

 

МСГ встановила маршрут руху «Бука» та транспортних засобів, які його супроводжували. Він повністю збігається з маршрутом, опублікованим мною у зазначеній статті.

 

Відео, аудіозаписи перехоплених телефонних розмов проросійських бойовиків зі своїми московськими кураторами, декілька десятків фото осіб, причетних до знищення малайзійського «Боїнга», та інші документальні докази збиття літака мною були викладені на сайті інтернет-видання «Гордон» 6 лютого 2018 року в публікації «Від вибуху польського літака до збиття МН17, або Спецоперація Путіна із «зачистки» виконавців авіакатастроф. Розслідування». 

 

Цією заявою і публікацією статті «Підлягають ліквідації як воєнні злочинці» («Україна молода», 25 червня 2019 року, №69), у якій наведений список причетних до збиття літака МН17, я хочу допомогти Вам, пане генеральний прокурор, і СБУ в завершенні об’єктивного досудового слідства і притягненні до кримінальної відповідальності президента Росії Путіна та вищого воєнного командування ЗС РФ як організаторів вчинення, за попередньою змовою групи осіб, терористичного акту.

Військові експерти стверджують, що, відповідно до нормативно-правових актів мiноборони РФ, рішення про відправку в зарубіжні країни чи в район воєнних конфліктів сучасної самохідної вогневої установки зенітного ракетного комплексу «Бук» (саме таким «Буком» і був збитий малайзійський «Боїнг») могло бути прийнято лише за наказом чи з відома президента Росії Путіна.

 

У лютому-березні 2014 року представники вищого військово-політичного керівництва РФ на чолі з президентом Путіним вступили у злочинну змову та домовилися про здійснення протиправних умисних дій, спрямованих на порушення суверенітету і територіальної цілісності України, зміну меж її території та державного кордону на порушення порядку, встановленого Конституцією України.

Досягти зазначеної мети вказані особи вирішили шляхом використання підрозділів ЗС РФ, створення і фінансування терористичних організацій, створення в їх складі незаконних збройних формувань. При цьому Путін і його підлеглі усвідомлювали, що такі протиправні дії, безумовно, призведуть до загибелі дуже великої кількості людей, в першу чергу мирних жителів України, заподіяння значних матеріальних збитків та інших тяжких наслідків, передбачали і бажали їх настання. 

 

У період березня — квітня 2014 року на виконання попередньо розробленого військово-політичним керівництвом РФ (Путін, Сурков, Аксьонов, Шойгу, Герасімов, Сергун та інші — вказані нижче) злочинного плану, спрямованого на порушення територіальної цілісності України та зміні меж її території, керівники та службові особи спецслужб ФСБ, СЗР та ЗС РФ шляхом віддавання наказів підлеглим співробітникам та військовослужбовцям організували на території РФ та тимчасово окупованій (анексованій) території АР Крим навчання, фінансування та матеріальне забезпечення (постачання озброєння, боєприпасів, військової техніки та іншого майна) озброєних злочинних груп. Ці незаконні збройні формування під безпосереднім керівництвом розвідувально-диверсійних груп, які очолювали кадрові офіцери Головного управління ГШ ЗС РФ (колишнє ГРУ, начальник Сергун), діючи на виконання наказів президента РФ Путіна і воєначальників ЗС РФ, утворили контрольовані ними терористичні організації «Донецька народна республіка» (далі — «ДНР») і «Луганська народна республіка» (далі — «ЛНР») та увійшли до їх структури. 

 

12 квітня 2014 року громадянин РФ Гіркін І. В., діючи на виконання вищевказаного злочинного плану, розробленого військово-політичним керівництвом РФ на чолі з її президентом Путіним, та завдань спецслужб РФ, прибув до м. Слов’янськ Донецької області для створення незаконного збройного формування «ДНР» та проголосив себе так званим міністром оборони «ДНР».

У період квітня-червня 2014 року на виконання визначених йому завдань Гіркін, перебуваючи у м. Слов’янськ, використовуючи з метою конспірації анкетні дані Стрєлкова Ігоря Івановича та ідентифікуючі позивні «Стрєлок» (він же «Перший»), створив незаконний збройний підрозділ «ДНР». До його складу Гіркін залучив військовослужбовців ГУ ГШ ЗС РФ, а також декілька тисяч осіб із числа проросійськи налаштованих мешканців Донецької і Луганської областей та громадян РФ, які виявили бажання брати участь у діяльності терористичної організації. Зокрема, полковника ГУ ГШ ЗС РФ Сергія Дубинського, якому 2 серпня 2014 року, з нагоди дня повітряно-десантних військ Росії, Путін присвоїв звання генерал-майора, Олега Пулатова та громадянина України Леоніда Харченка та інших осіб, які вступили у попередню злочинну змову щодо вчинення терористичних актів та особливо тяжких злочинів на території України.

 

Продовжуючи свою злочинну діяльність, Гiркiн iз метою усунення передумов щодо можливого припинення злочинної діяльності незаконного збройного формування «ДНР», до складу якого він входив та очолював його, 8 червня 2014 року об 11 год 30 хв звернувся до призначеного керівництвом РФ так званого т. в. о. глави Республіки Крим (тимчасово окупованої РФ території України — АРК) Аксьонова С. В. та повідомив йому, що перебуває в м. Слов’янськ Донецької області в оточенні українських урядових військ, і запросив «масштабну російську допомогу» у вигляді танків, протитанкової артилерії, комплексів протиповітряної оборони з підготовленими екіпажами.

 

Того ж дня об 11 год. 46 хв. Аксьонов особисто повідомив Гіркіну, що на його прохання в РФ уже сформовано єдиний координаційний центр, і документи, які потрібні для його підтримки, вже готують. 

 

23 червня 2014 року о 5 год. 30 хв. на виконання попередньо розробленого злочинного плану військово-політичного керівництва РФ і узгодженого з президентом Путіним, на підставі наказів №328 від 19 червня 2014 року та №329 від 21 червня 2014 року та заявки №602 від 21 червня 2014 року на супроводження транспортних засобів в/ч 32406 (53-тя ЗРБ ЗС РФ), колона, що налічувала 41 одиницю військової техніки зі складу зазначеної військової частини, яка перевозила у тому числі 6 СВУ ЗРК «Бук» з бортовими номерами 211, 212, 221, 231,232, 332, вирушила з розташування в/ч 32406 (м. Курськ, РФ) для проведення «тактичних навчань на незнайомій місцевості». Супровід зазначеної колони здійснювали територіальні підрозділи військової автомобільної інспекції №47 та №56 ЗС РФ.

 

При цьому «Бук» ( борт №332), з якого потім збили малайзійський літак, перевозився вантажним автомобілем КамАЗ 65225, державний реєстраційний номер 4267 АН, причепом ЧМЗАП 9990 ХР 4679. Відповідно до зазначених наказів колона військової техніки з 6-ю СВУ ЗРК «Бук» мала прослідувати за маршрутом: сел. Маршала Жукова — с. Тім — м. Старий Оскол — м. Острогозьк — м. Розсош — м. Міллерове — хутір Ніжнемітякін, куди повинна була прибути 24 червня 2014 року.

 

Проте внаслідок зміни маршруту колона 23 червня 2014 року прослідувала: сел. Маршала Жукова — с. Нікольське — сел. Троїцький — м. Старий Оскол — с. Незнамове — с. Городище. 24 червня — за маршрутом: с. Расховець — м. Алексєєвка — м. Розсош та 25 червня колона прибула до м. Міллерове Ростовської області, яке розташоване за 25 кілометрiв від кордону з Україною в районі Луганської області. 

 

6 липня 2014 року о 17 год. 13 хв. Дубинський, перебуваючи в захопленому офісі корпорації «Індустріальна спілка Донбасу» за адресою: Україна, Донецьк, вул. Щорса, б. 48, викликав до себе підлеглого бойовика Пулатова і повідомив, що вони отримали завдання «пробити коридор» через кордон до РФ у районі с. Дмитрівка Сніжнянського району Донецької області. Тоді ж Дубинський дав вказівку Пулатову ввечері відбути до вказаної місцевості та провести розвідку на місці.

 

На підставі телеграми начальника військ ППО 20-ї гвардійської армії ЗВО РФ від 13 липня 2014 року, №8/1358/ІІІ та наказу т. в. о. командира в/ч 32406 підполковника К. Демидова і т. в. о. начальника штабу майора Р. Горлатих від 15 липня 2014 року, №129 велика група офіцерів і військовослужбовців контрактної служби на чолі з командиром 53-ї ЗРБ полковником С. Мучкаєвим були «відправлені у відрядження з 15 липня в м. Міллерове Ростовської області для несення бойового чергування». 

 

14 липня 2014 року в м. Сорокине (колишнє Краснодон) Луганської області відбулася нарада за участі Гіркіна та інших командирів терористичних підрозділів «ЛНР», «ДНР» щодо їх підпорядкування новоствореному в Краснодоні штабу під керівництвом головного інспектора мiноборони по Центральному воєнному округу РФ, генерал-полковника Миколи Ткачова (позивний «Дельфiн») та його заступників: полковника ГУ ГШ МО РФ Олега Іваннікова (позивний «Дунай» він же «Оріон») та особи з позивним «Ельбрус». Тоді ж були вирішені питання координації бойових дій терористичних організацій та їх централізованого забезпечення військовою технікою з території РФ зазначеним штабом.

 

15 липня 2014 року за результатами зазначеної наради та з метою виконання отриманого з Москви завдання прорвати оборону українських військ у Сніжнянському районі Донецької області та створити так званий «коридор» до Ростовської області РФ для подальшого повномасштабного вторгнення ЗС РФ на територію України, збройний підрозділ під керівництвом Гіркіна з території Росії отримав додатково 4 танки Т-64, 3 самохідні артилерійські установки «Гвоздика» та бронетранспортер БТР-80.

16 липня 2014 року збройні підрозділи «ДНР» під керівництвом Гіркіна загальною чисельністю понад 800 бойовиків, на виконання вищевказаного «усного наказу з Москви», здійснили спробу прориву оборони українських військ у районі кургану Савур-Могила у Сніжнянському районі Донецької області. Проте внаслідок оборонних бойових дій ЗС України, у тому числі із застосуванням авіації, бойовики Гіркіна зазнали значних втрат в особовому складі та військовій техніці. У зв’язку з цим було прийнято рішення: подальший наступ здійснювати під прикриттям військових систем протиповітряної оборони.

 

Із цією метою в ніч iз 16 на 17 липня 2014 року СВУ ЗРК «Бук» 53-ї ЗРБ ЗС РФ (бортовий номер 332) з чотирма ракетами класу «земля-повітря» серії 9М38 таємно було переміщено через державний кордон України з Росією за маршрутом: м. Донецьк Ростовської області РФ — смт Сєвєрний Луганської області — м. Сорокине (колишній Краснодон) Луганської області. З метою конспірації присутності військової техніки ЗС РФ бортовий номер «Бука» — 332 — був майже повністю зафарбований.

 

У подальшому вказаний «Бук» вантажним трейлером «Вольво» разом iз російським військовим екіпажем у супроводі бойовиків «ДНР» маршрутом: м. Сорокине (колишній Краснодон) Луганської області — м. Молодогвардійськ — сел. Хрящувате — м. Луганськ — м. Перевальськ — м. Дебальцеве — м. Вуглегірськ — м. Єнакієве — м. Жданівка — смт Нижня Кринка — м. Харцизьк — м. Макіївка — м. Донецьк у період iз 4 год. 28 хв. до 9 год. 7 хв. 17 липня 2014 року був доставлений до м. Донецьк. 

 

У цей же день о 09 год. 08 хв. бойовик iз позивним «Бібліотекар» доповів Дубинському, що доставив «Бук» разом iз російським екіпажем у Донецьк. О 09 год. 53 хв. Дубинський дав вказівку бойовику «Бібліотекар» передати установку «Бук» бойовику Харченку. Через хвилину (о 09:54) Дубинський віддав наказ Харченку і Пілатову перевезти «Бук» до смт Первомайський у Сніжнянському районі Донецької області та здійснювати його подальшу охорону разом з іншими бойовиками.

 

Того ж дня у телефонній розмові, яка відбулась об 11 год 24 хв., Дубинський повідомив іншому члену терористичної організації «ДНР», що 16 липня 2014 року він і «Перший» (Гіркін) «розмовляли з Москвою та вийшли на найвищий рівень». 

 

У період iз 10 год. 39 хв. по 12 год. 16 хв. СВУ ЗРК «Бук» вантажним трейлером «Вольво» разом iз російським військовим екiпажем за маршрутом: м. Донецьк — м. Макіївка — м. Харцизьк — м. Зугрес — м. Шахтарськ — м. Чистякове (колишнє Торез) — м. Сніжне була переміщена до м. Сніжного Донецької області, де біля магазину «Фуршет», розташованого на вул. Леніна, буд. 20, була розвантажена з трейлера. 

 

О 13 год. 39 хв. російським екiпажем СВУ ЗРК «Бук» за маршрутом у місті Сніжне: вул. Леніна — вул. Декабристів — вул. Карапетяна — вул. Гагаріна своїм ходом була доставлена на вогневу позицію: сільськогосподарське поле біля смт Первомайський південніше Сніжного Донецької області.

О 16 год. 19 хв. російський екіпаж СВУ ЗРК «Бук» здійснив пуск ракети серії 9М38 по пасажирському літаку «Боїнг 777-200» iз реєстраційним номером 9М-МRD Малайзійських авіаліній, рейс МН17, який слідував ешелоном польоту FL330, на висоті приблизно 10 тис. 100 метрів. О 16 год. 20 хв. 03 сек бойова частина (серії 9М314) ракети серії 9М38 ви­бухнула вище лівої сторони кабіни літака на відстані близько одного метра, внаслідок чого бойові елементи ракети одночасно відірвали кабіну літака від передньої частини фюзеляжу і знищили повітряне судно. Всі 298 пасажирів і членів екіпажу загинули (поіменний список загиблих встановлений).

 

За  заводським номером  9Д1318869032, який чітко видно на поверхні корпусу двигуна ракети, знайденого на місці падіння уламків літака, експерти встановили, що перші п’ять знаків номеру і буква «Д» свідчать про те, що ракета була виготовлена на російському оборонному заводі в м. Долгопрудний Московської області.

 

О 16 год. 37 хв., 16 год. 41 хв., 16 год. 50 хв., 17 год. 16 хв. (за київським часом) 17 липня 2014 року на сторінках Гіркіна у соціальних мережах «Твiттер» та «Вконтактє» були оприлюднені повідомлення від імені Стрєлкова Ігоря Івановича, а також від імені так званого ополчення про збиття в районі Торезу літака Ан-26.

 

Встановивши, що збили пасажирський літак, Гіркін у цей же день о 20 год. 30 хв, iз метою приховання особливо тяжкого злочину, віддав наказ Дубинському відправити «Бук» у супроводі двох БТРів до кордону з Луганською областю з метою подальшої його евакуації до Росії. У свою чергу, Дубинський о 22 год. 35 хв. віддав наказ Харченку перевезти «Бук» до кордону з Луганською областю та передати його особам, які приїдуть зустрічати установку.

 

18 липня 2014 року о 07 год. 15 хв. СВУ ЗРК «Бук» за маршрутом: м. Сніжне — м. Хрустальний (колишній Красний Луч) — смт Фащівка — м. Дебальцеве — м. Перевальськ — м. Луганськ — сел. Хрящувате — м. Молодогвардійськ — м. Суходільськ — смт Сєвєрний Луганської області — м. Донецьк Ростовської обасті РФ вантажним трейлером «Вольво» була вивезена до Ростовської області РФ. 

 

Гіркін, Ткачов та Іванніков особисто координували і контролювали хід доставки установки «Бук» в Україну і вивезення її назад в Росію після знищення літака рейсу МН17 та давали по телефону вказівки особам, задіяним у доставці та евакуації «Бука». Їхнi телефонні розмови перехоплені СБУ. Експерти підтвердили автентичність цих розмов і встановили, що голоси належать Гіркіну, Ткачову, Іваннікову та іншим ідентифікованим особам — співучасникам злочину. 

 

Аналіз наявних у СБУ і МСГ доказів та опублікованих мною у ЗМІ дає підстави зробити наступні висновки:

 

а) президент РФ Путін і його військово-політичне оточення — міжнародні злочинцi, які є реальною загрозою існування світу;

б) збиття пасажирського літака рейсу МН17 є заздалегідь спланованим терористичним актом, організованим вищим військово-політичним керівництвом РФ на чолі з президентом Путіним, iз метою широкомасштабного військового вторгнення ЗС РФ в Україну, яке було заплановане на 18 липня 2014 року, та окупації її південно-східних областей;

в) відповідальність за збитий малайзійський літак і загибель людей повинні нести, в першу чергу, найвище політичне і військове керівництво РФ на чолі з Путіним як організатори вчинення терористичного акту за попередньою змовою групою осіб, що призвів до загибелі людей, тобто у вчиненні злочину, передбаченого ч. 3 ст. 27, ч. 3 ст. 258 КК України.

У грудні 2017 року перший заступник генерального прокурора України Д. Сторожук зазначив, що, відповідно до угоди, судовий процес у національному суді Нідерландів не позбавляє Україну можливості звертатися до українського суду з обвинувальними актами щодо осіб, причетних до знищення літака. У кожній країні-учасниці спільної Міжнародної слідчої групи є своє кримінальне провадження, своє слідство, ми знаходимо докази і матимемо можливість звертатися в національні суди з клопотанням про засудження винних у збитті літака.

 

Після закінчення брифінгу генерального прокурора Нідерландів у червнi 2019 р. Ви заявили, що МСГ готує підозри широкому колу причетних до збиття літака рейсу МН17 і має «дорожню карту» подальшого розслідування. «Наступними підозрюваними будуть особи від солдат, полковників і генералів до найвищого політичного та військового керівництва Російської Федерації. Остання розмова між Гіркіним і Сурковим (помічником президента РФ — Г.О.) за двома криптованими кремлівськими телефонами багато про що каже уважним аналітикам», — наголосили Ви. 

 

Сподіваюся, що тепер, після такої заяви журналістам, Вам нічого не буде заважати порушити кримінальне провадження щодо президента Росії Путіна та вказаних мною осіб вищого воєнного командування ЗС РФ, військових 53-ї ЗРБ, оголосити їм офіційну підозру в організації вчинення терористичного акту за попередньою змовою групою осіб, що призвів до загибелі 298 осіб, обрати підозрюваним міру запобіжного заходу утримування під вартою і оголосити їх у міжнародний розшук. 

 

Слово генерального прокурора України не повинно розходитися з ділом.

 

Ще у серпні 2016 року міністр юстиції Павло Петренко заявив: «Ми можемо оголошувати підозру Путіну, якщо він порушив українське законодавство, його посада не має значення». 

 

На підставі викладеного та відповідно до вимог ст. ст. 214, 216, 218, 219 КПК України, — прошу: 

 

1. Внести відомості до Єдиного реєстру досудових розслідувань про організацію президентом РФ Путіним В. В. вчинення терористичного акту за поперед­ньою змовою групою осіб, що призвів до загибелі людей, тобто у вчиненні злочину, передбаченого ч. 3 ст. 27, ч. 3 ст. 258 КК України. 

 

2. Повідомити президенту РФ, верховному головнокомандувачу ЗС РФ Путіну Володимиру Володимировичу, 7 жовтня 1952 р. народження, підозру в тому, що він, за попередньою змовою з групою осіб вищого військово-політичного керівництва РФ, з метою провокації великого воєнного конфлікту і виправдання широкомасштабного військового вторгнення регулярних військ ЗС РФ в Україну для окупації її східно-південних областей, брав безпосередньо участь в організації терористичного акту, вчиненого із застосуванням доставленої за його наказом в Україну з Росії СВУ ЗРК «Бук» номер №332, яка належала 53-й ЗРБ ЗС РФ (в/ч 32406), iз території Донецької області, підконтрольної російським окупаційним військам та їхнiм найманцям, наслідком якого стало знищення о 16 год. 20 хв. 17 липня 2014 року пасажирського літака «Боїнг 777-200», що призвело до загибелі 298 людей. 

 

3. Повідомити підозру в організації вчинення терористичного акту (знищенні пасажирського літака МН17), за попередньою змовою групою осіб, що призвів до загибелі людей, тобто у вчиненні злочину, передбаченого ч. 3 ст. 27, ч. 3 ст. 258 КК України, таким особам: 

 

— помічнику президента Росії Владиславу Суркову;

— голові Ради міністрів Республіки Крим як окупованого (анексованого) суб’єкта РФ Сергію Аксьонову;

— міністру оборони РФ, генералу армії Сергію Шойгу; 

— першому заступнику міністра оборони, начальнику ГШ ЗС РФ, генералу армії Валерію Герасімову;

— заступнику міністра оборони, генералу армії Аркадію Бахіну;

— заступнику начальника ГШ ЗС РФ, начальнику ГУ ГШ, генерал-полковнику Ігорю Сєргуну (нині покійний);

— начальнику Головного оперативного управління — заступнику начальника ГШ ЗС РФ, генерал-полковнику Андрію Картаполову; 

— головнокомандувачу Сухопутних військ, генерал-полковнику Олегу Салюкову;

— командувачу військами ЗВО, генерал-полковнику  Анатолію Сидорову;

— начальнику штабу — першому заступнику командувача військами ЗВО, генерал-лейтенанту Віктору Астапову;

— командувачу військами ППО Сухопутних військ, генерал-лейтенанту Олександру Леонову;

— командувачу 20-ї гвардійської загальновійськової армії ЗВО, генерал-лейтенанту Олександру Лапіну (до завершення перебування на посаді, до 7 липня 2014 року, установки «Буків» 2-го дівізіону 53-ї ЗРБ були перекинуті з Курська на кордон з Україною);

— командувачу 20-ї гвардійської загальновійськової армії ЗВО, генерал-лейтенанту Олександру Чайку (з 8 липня 2014 року);

— командувачу зенітно-ракетного з’єднання ЗВО, генерал-майору Олексію Золотову;

— начальнику ППО та авіації ЗВО, полковнику Андрію Коханову;

— начальнику зенітно-ракетних військ РФ, генерал-майору Віктору Гуменному;

— головному інспектору Мiноборони по Центральному воєнному округу РФ, генерал-полковнику Миколі Ткачову (позивний «Дельфін»);

— полковнику ГУ ГШ МО РФ Олегу Іваннікову (позивний «Дунай», він же «Оріон»); 

— полковнику ГУ ГШ ЗС РФ Василю Гераніну;

— Ігорю Безлеру («Бєс»), підполковнику ГУ ГШ ЗС РФ;

— командиру 53-ї ЗРБ ЗС РФ (в/ч 32406), полковнику Сергію Мучкаєву;

— командиру 2-го дивізіону, підполковнику Дмитру Труніну;

— командирам батарей 2-го дивізіону, офіцерам Олексію Ковтунову, Рафаелю Авхадєєву, Дмитру Коюкову;

— командирам установок «Бук» 2-го дивізіону, офіцерам Костянтину Мишкіну, Ігорю Субічову, Євгену Гришину, Віталію Копенкову, Євгену Мальченку, Володимиру Полєжаєву, Вадиму Мягкову, Сергію Познякову, Сергію Обиночному, Павлу Кривошеєву;

— оператору сержанту Івану Краснопрошину.

 

4. Обрати Путіну, Суркову, Аксьонову, Шойгу, Герасімову та іншим вищезазначеним генералам, офіцерам ЗС РФ і бойовикам-терористам міру запобіжного заходу тримання під вартою і оголосити їх у міжнародний розшук. 

 

5. Про результати розгляду заяви та прийняті рішення прошу повідомити мене письмово у встановлений законом строк.