Москва наказала окупантам захопити Часів Яр до 9 травня – Сирський
російське військове командування поставило завдання своїм окупаційним військам: захопити місто Часів Яр у Бахмутському районі до Дня Перемоги 9 травня >>
«Місіс Планета 2018» і «Місіс Україна World 2018» Анна Горбань: «До шкіл в Авдіївці, Зайцевому та Світлодарську привезла майже 1,5 тисячі книжок»
05.07.2019
Володарки титулів «Місіс Планета 2018» Анна Горбань, «Місіс Ефіопія 2018» Фетія Мохамед Сед зустрічаються з дітьми Донбасу. (Фото надане Анною Горбань.)
На початку літа школи, які перебувають на лінії зіткнення на Донбасі, відвідали володарки титулів «Місіс Планета 2018» Анна Горбань, «Місіс Ефіопія 2018» Фетія Мохамед Сед та «Місіс Естонія 2017» Трін Ліндау.
Вони поспілкуватися з дітьми та передали книжки, зібрані українцями в рамках акції «Спільне майбутнє через спільні книжки».
Ініціаторкою благодійної місії стала Анна Горбань, яка вже не вперше відвідала зону ООС і очолює громадську організацію «Розумне майбутнє нації».
Багато хто пам’ятає її як ведучу популярної передачі «Все буде добре» та переможницю конкурсів «Місіс Планета 2018» і «Місіс Україна World 2018».
Завдяки цьому Анна активно залучає українських зірок до акції «Спільне майбутнє через спільні книжки» та жінок-волонтерів із-за кордону, які є титулованими красунями своїх країн і також займаються благодійністю на міжнародному рівні, до вирішення проблем українських дітей прифронтової зони.
Ми говоримо з Анною про те, як дівчинка зі звичайної родини з Кривого Рогу стала ведучою одного з рейтингових телеканалів, про її участь у конкурсах краси та про соціальні проекти, якими вона опікується нині.
Перелік майбутніх досягнень
Анна, в тебе дуже різнобічний досвід. Як вийшло, що ти отримала медичну освіту, працювала на держслужбі в області, в Кабінеті Міністрів України, а кар’єру зробила на телебаченні?
— Бажання бути актрисою або телеведучою виникло з дитинства. Коли ми дітьми грали у дворі, я всім говорила, що і як ми будемо робити. Вдома я ставала біля стіни і розповідала прогноз погоди. Брала участь у різноманітних шкільних заходах, мені подобалось виступати. Утім про моє бажання вступати до театрального мама сказала, що ця професія мене не прогодує, треба стати медиком. Тому вступила до Криворізького медичного училища.
По закінченні я знову замислилася про вступ до театрального, але згадала настанови мами і вступила до Дніпропетровської медичної академії (сміється). Я брала участь у різних конкурсах, писала сценарії... Адже дитяча мрія не полишала мене й згодом привела до Києва. Ще у Дніпрі я працювала журналістом служби новин «9-го» телеканала. Потім вступила до Школи телеведучих, після чого вже працювала ведучою та журналістом рубрики «Соціальні розслідування» телепрограми «Яппі» «5-го» канала, журналістом телепрограми «Абзац» Нового канала. А потім стала ведучою телеканала СТБ.
— А як з’явилась ідея участі у конкурсах краси?
— Колись я склала собі перелік, чого би хотіла досягнути. Одним із пунктів було стати телеведучою на СТБ. І коли я 2018 року пройшла кастинг і стала ведучою телепрограми «Все буде добре», а потім цей проект закрили, то я вирішила, що час рухатися далі. Те, що я змогла пройти конкурс на провідному телеканалі серед такої кількості медійних персон, а їх було 500, більше зміцнило мою віру в себе.
Ще одним із пунктів у переліку висот було перемогти в національному конкурсі краси. Для мене, насправді, перемога й отримання титулу «Місіс Україна» були важливі ще з однієї причини, про яку я скажу трішки пізніше. Коли здобула перемогу в національному конкурсі, то зобов’язана була представити Україну на міжнародному конкурсі, де також перемогла.
Звернення до Генсека ООН з ініціативами щодо вирішення збройного конфлікту в Україні
Анна, «Спільне майбутнє через спільні книжки» — це твій перший соціальний проект?
— Я завжди хотіла допомагати людям. Ще років із 20 почала передавати одяг для сиротинців. А мій перший соціальний проект «Вони вірять у себе» з’явився 2018 року. Його мета — допомогти дітям, позбавленим батьківської опіки, дати їм мотивацію до розвитку та реалізації своїх мрій.
У проекті ми працювали з вихованцями Київського центру соціально-психологічної реабілітації. Два місяці з ними займалися педагоги з театральної майстерності, з вокалу, з циркової майстерності. На завершення діти виступили на професійній сцені, їм аплодував зал. Адже дітям важливо відчувати смак успіху, коли їхні таланти цінують, ними захоплюються. Цей досвід запам’ятовується і дає віру в свій талант. З цими дітьми ми товаришуємо й досі, вони прекрасні, і я вірю, що у них буде чудове майбутнє.
— У березні ти стала учасницею CSW — сесії Комісії ООН зі становища жінок. З якою метою?
— Одна з моїх цілей — стати послом доброї волі ООН. Саме тому я хотіла перемогти в конкурсі краси. Ще зі сцени конкурсу «Місіс Україна» я сказала: «Сьогодні я на цій сцені тому, що хочу стати послом доброї волі ООН». Після отримання корони «Місіс Україна» я зрозуміла, що стала на крок ближчою до своєї мети і запланувала поїздку на згадану сесію ООН. І саме про це я сказала під час співбесіди на конкурсі «Місіс Планета». А після перемоги на «Місіс Планета» я дізналася, що мене затвердили.
Під час сесії я отримала унікальний шанс, який здобула особисто. Я була єдина європейська жінка, яка змогла це зробити. Я звернулася до Генерального Секретаря ООН з ініціативами щодо вирішення збройного конфлікту в Україні. Я наголошувала на тому, що у нашій країні продовжується війна. Ті діти, які народилися, коли ця війна почалася, через два роки підуть до школи. Але вони вже розрізняють звуки снарядів. І це велика проблема для нашої країни. Адже діти мають жити і розвивати свої таланти під мирним небом над головою.
І, що важливо, Генеральний Секретар ООН дав мені відповідь.
«Дівчата змогли приміряти мої корони та стрічки, отримані на конкурсах краси»
— Як виникла й чи матиме продовження акція «Спільне майбутнє через спільні книжки»?
— У листопаді минулого року я очолила громадську організацію «Розумне майбутнє нації», які опікується дітьми, що опинились у складних життєвих обставинах, а також дітьми, які перебувають у зоні збройного конфлікту на сході України. А взимку я оголосила про початок першого етапу акції зі збору книжок для школярів, які мешкають і навчаються у прифронтовій зоні. Акція має на меті не лише привезти книжки дітям, а й об’єднати людей через спільні книжки, а ще й через спільні емоції та почуття.
Я залучила до підтримки акції таких людей, як Анатолій Хостікоєв і Наталія Сумська, Богдан Бенюк, Дмитро Коляденко і Ольга Сумська, Павло Зібров і Стелла Захарова, Тарас Тополя й Тоня Матвієнко та багатьох інших. Зібрали 1 тис. 463 книжки, які я особисто привезла до трьох шкіл в Авдіївці, Зайцевому та Світлодарську. Під час зустрічей у школах я спілкувалася з дітьми та вчителями про їхнє життя у прифронтовій зоні, провела майстер-клас з елементарних правил безпеки й першої допомоги в кризових ситуаціях. Зрештою, ми говорили про їхні мрії.
Дівчата змогли приміряти мої корони та стрічки, отримані на конкурсах краси. Ви би бачили їхні емоції! Як говорили директори шкіл, це для них стало чимось неймовірним.
На сьогодні я організувала вже дві такі поїздки до шкіл, які розташовані в прифронтовій зоні. До другої поїздки на моє запрошення приєдналися соціально активні жінки з інших країн — «Місіс Ефіопія 2018» Фетія Мохамед Сед, та «Місіс Естонія 2017» Трін Ліндау — щоби поспілкуватися з дітьми, передати їм привезені з собою ігри, подарунки, книжки, які збирали українці, й домовитися про спільні проекти з допомоги цим дітям.
У наступних поїздках виявили бажання взяти участь «Місіс Індія», «Місіс Сінгапур», «Місіс США» та інші мої колежанки за конкурсом «Місіс Планета». І, що не менш важливо, заплановано створення міжнародного фонду для підтримки дітей, які постраждали внаслідок конфлікту.
— Багатьом людям, хто мешкає, скажімо, на відстані від зони ООС, важко уявити масштаб проблеми. Які статистичні цифри вас найбільше вражають?
— Одночасно з початком благодійної книжкової акції я направила запити до кількох міністерств. Отримані дані вражають. Сьогодні на лінії зіткнення, фактично під загрозою обстрілів, перебуває 41 школа і там навчається близько 42 тис. школярів. І ці діти не мають повноцінного соціального захисту. На даний момент відсутня єдина скоординована соціальна політика щодо цивільних громадян України, які зазнали шкоди або проживають у зоні ООС, немає консолідованої статистичної бази стосовно жертв війни з початку бойових дій — із 2014 року. А також відсутній чіткий механізм надання відповідного соціального статусу й адекватної соціальної допомоги цивільним особам, які постраждали і страждають у ході збройного конфлікту. Це є прямим порушенням прав людини та Четвертої Женевської Конвенції «Про захист цивільного населення під час війни» від 12 серпня 1949 року.
Сам факт, що ті діти навчаються у прифронтовій зоні, вже є порушенням прав дитини на освіту, безпеку, на нормальний особистий розвиток, тому що вони постійно перебувають у ситуації катастрофи, на території, де чують постріли… Ми маємо цілий комплекс проблем, які вимагають негайного вирішення, зокрема: умови життя, психологічний стан і подальша доля дітей в зоні ООС. Передовсім, це загроза життю, у тому числі загроза фізичного насилля; загроза психологічного насилля; обмежений доступ до освіти; обмежений доступ до медичних послуг; обмежений доступ до соціальних послуг. І окремої уваги потребує наявність посттравматичного синдрому (ПТС), наслідки якого проявляться значно пізніше та становитимуть проблеми не лише для самих дітей, а й для суспільства в цілому. Аби уникнути можливих негативних наслідків, потрібно вже сьогодні організувати кваліфіковану корекцію та формування навичок відповідного спілкування для осіб, які надають державні послуги (соціальні працівники, вчителі, лікарі та інші).
На сьогодні вже проведено попередні перемовини з психологами, які готові взяти участь у наступних поїздках у зону конфлікту та працювати з дітками. Педагоги, з якими я працюю, виявляють бажання привезти дітей на екскурсію до Києва (а можливо, і за кордон) бо нас готова підтримати міжнародна спільнота, що я побачила особисто під час візиту до ООН у березні цього року.
