Епопея під назвою «зареєструвати Клюєва і Шарія» добігла кінця. У середу вночі ЦВК зібралася на засідання, на якому скасувала рішення про реєстрацію колишнього голови адміністрації президента Віктора Януковича Андрія Клюєва та відеоблогера Анатолія Шарія кандидатами у депутати Верховної Ради. За це рішення проголосували всі члени Центрвиборчкому.
Передував такому рішенню лист Служби безпеки України, у якому зазначалося, що Клюєв із 2014 року в Україні не перебував. «Колишній голова адміністрації президента Віктора Януковича Андрій Клюєв і блогер Анатолій Шарій не перебували в Україні останні 5 років», — йшлося у листі. Ба більше, стосовно відеоблогера Анатолія Шарія СБУ повідомила, що він виїхав за межі країни 2 січня 2012 року через пункт пропуску «Зернове» Сумської області потягом Ковель — Москва та після цього на територію України не повертався. Отже, Клюєв не проживав в Україні впродовж 5 років, а Шарій — 7.
Чому саме зараз почали говорити про реєстрацію одіозних кандидатів? А все тому, що рішенню ЦВК передувала цікава та непроста історія. Втеча з України, два кримінальні провадження, розшук Інтерполом, життя в Росії та Донецьку, а в результаті — кандидат у народні депутати України. У вівторок соціальні мережі та активісти просто вибухнули від новини «ЦВК зареєструвала колишнього соратника Януковича та одіозного блогера Анатолія Шарія кандидатами у народні депутати».
Зареєструватися з першого разу ні Шарію, ні Клюєву не вдалося. Чому? ЦВК відмовила Шарію через сумніви, що він останні 5 років проживає в Україні. Чого він сам раніше й не заперечував. Що стосується Клюєва, то з початку бойових дій на Донбасі перебував то в так званій «ДНР», то в Москві, про що сам і говорив. А за законом України про вибори народних депутатів, кандидати мають прожити останні п’ять років саме на території України. І здавалося б, у чому проблема, якщо навіть самі Клюєв і Шарій казали, що жили не в Україні? А в тому, що ЦВК не змогла це довести в суді.
Які ж аргументи мав Центрвиборчком? Що стосується Клюєва, то ЦВК навела лист із Генеральної прокуратури, що він незаконно перетнув кордон і не перебував на території України впродовж останніх п’яти років. Також, за інформацією ГПУ, Клюєв мав можливість перетинати державний кордон України та Росії поза митним i прикордонним контролем. Таким чином у Держприкордонслужби не було інформації про те, чи проживав Клюєв на території України. Але ось тут є цікавий момент, адже у своїй заяві до ГПУ Клюєв зазначав як свою адресу проживання село Шульгіно Одинцовського району, що є в межах Російської Федерації. Таким чином зазначаючи, що проживає не в межах України. У свою чергу, адвокати Андрія Клюєва кажуть, що їхнiй підзахисний упродовж останніх п’яти років жив у Донецьку, а, як відомо, Донецьк — це Україна, тому всі закиди ЦВК є необґрунтованими.
У результаті Верховний Суд вирішив: тих доказів, які надала ЦВК, недостатньо. І зобов’язав комісію — ні, не зареєструвати Клюєва, а просто розглянути його заяву повторно. Мовляв, своїм рішенням вони зобов’язали Центральну виборчу комісію лише продовжити розгляд документів, але не обов’язково реєструвати кандидатів. Тому, як зазначили в суді, зареєструвати що Клюєва, що Шарія кандидатами в народні депутати — рішення Центрвиборчкому, але не суду.
Що стосується Шарія і його реєстрації, то свій висновок Центрвиборчком зробив після вивчення відкритих джерел, а саме «Ютубканала» дружини Шарія, статей в онлайн-виданнях i звернення Комітету визволення політв’язнів України, адресованих президенту Литовської Республіки Далі Грибаускайте. І ось тут знову цікаво, адже прикордонники на запит ЦВК відповіли, що «інформація щодо даної особи відсутня».
І тут виникає логічне питання. Якщо суд нікого не зобов’язав їх реєструвати, а просто рекомендував повторно розглянути доказову базу, навіщо це зробили у ЦВК? Позиція Центрвиборчкому така: до виборів 19 днів, бюлетені треба здавати у друк. Тому часу на пошуки нових аргументів немає. А ті, що є, суд вагомими не вважає — відповідно підстав не реєструвати їх обох кандидатами теж немає...
І невідомо, чим би закінчилась уся ця історія, якби не гнiв громадянського суспільства. У вівторок під вечір близько двох тисяч людей вийшли на Майдан Незалежності з вимогою скасувати реєстрацію Клюєва та Шарія. У такий спосiб закликаючи ЦВК та правоохоронні органи повторно перевірити інформацію стосовно одіозних осіб. Уже наступного дня підключились СБУ та МВС. Тимчасово виконувач обов’язків голови СБУ Іван Баканов терміново зібрав службову нараду. Запит до СБУ надіслав голова Верховної Ради Андрій Парубій, який закликав перевірити інформацію про перебування Андрія Клюєва та Анатолія Шарія в Україні впродовж останніх п’яти років. Міністр внутрішніх справ Арсен Аваков назвав ситуацію «пасивністю низки державних інституцій» i запевнив: у його відомстві володіють достовірною інформацією про те, що Клюєв покинув територію України ще в 2014 році й після цього не повертався до України. І додав: у разі, якби Клюєв таки перетнув територію України, його б затримали. Адже проти нього відкрито два кримінальнi провадження.
Усі крапки над «і» в цій справі розставила таки Служба безпеки України, яка повідомила, що обидва кандидати не були в Україні вже впродовж п’яти років. Тому ЦВК, зрештою, і скасувала реєстрацію що Клюєва, що Шарія. Але, незважаючи на рішення, у цій історії питання й досі відкрите — чому в Україні все робиться після того, як справа набуває суспiльного резонансу? Чому ЦВК вчасно не зібрала всю інформацію й не надала її суду в повному обсязі? Чому громадськість має збирати інформацію про кандидатів, коли цим зобов’язані займатися відповідні органи?