Нашу систему державного управління вже так забюрократизували, що з цього тупика неможливо вийти з такими керівниками до кінця світу.
Я, Ночовна Ольга Михайлівна, маю стаж роботи понад 40 років. Мені, інваліду ІІ групи, на восьмому десятку життя довелося ще й зіткнутися з приниженням та неповагою до себе як до людини.
Ті, що повинні допомагати пенсіонерам, гноблять нас, гноблять іще більше, а ми просто виживаємо в нашій квітучій Україні. Я з великою пошаною ставлюся до народного депутата ВР Олега Ляшка, бо він, не підбираючи слів, називає наших чиновників «скотиняками», а я скажу, що це ще добре слово для них. Я б назвала їх ідіотами.
За які такі заслуги мене, 71-річну жінку, інваліда, яка ледь пересувається, «записали» до списку на одержання субсидії, виділеної на оплату ЖКП у готівковій формі, у пирятинське відділення Ощадбанку.
Коли мені надіслали повідомлення від Міністерства соціальної політики України, то я подзвонила у відділ субсидій м. Пирятин.
До інспекторів набирала тричі — ніхто не брав слухавку. Набрала начальника, який сказав, що запише мене в окремий список — може, вирішиться це питання. Я ще замовила словечко, і він записав про Смірнову Євдокію Микитівну, яка не рухається зовсім.
По радіо, в телевізійних новинах диктори вже охрипли — одне говорять: пенсіонери отримують пенсію разом із субсидіями. Але мені пенсія прийшла, а субсидії немає. Дзвоню знов до інспекторів у відділ субсидій. До обіду чотири рази набирала, і ніхто не підняв трубку. Подзвонила о 14.35 — взяла працівниця, і ось наш діалог:
— Візьміть доручення — нехай ваші діти отримують субсидію.
— У мене донька — за 50 км, а син у госпіталі в Харкові, а в даний час в АТО відправили.
— Як ви живете? Хто ж вам хліб носить?
Виходить, якщо хоч трохи рухаєшся — то ти як 20-річна? Правда, вона порадила, що в нас у сільській раді є соціальний працівник Надія Яківна, але коли до неї звернулась Євдокія Микитівна, то голова сільської ради Позняк Василь Васильович сказав, що в їхні функції не входить займатись пенсіонерами, щоб одержати субсидію.
Я взяла доручення і попросила, щоб одержали злощасну субсидію, але в банку на «доручення-бомажку» дали ще одну «бомажку» — «Повідомлення щодо інформації про Субсидіанта та його довірену особу», куди заповнюються прізвище, телефон, адреса. Ще передзвонять у сільську раду до секретаря (телефон якого записується в цій же інформації). І в межах 5 днів перевірки повідомлять людину, якій ти доручив одержати ці кошти, коли їх можна отримати.
Коли ці «походеньки» аналізуєш, то доходиш висновку, що людям нема чого робити, от і вигадують, щоб бачили, що чинні органи трудяться. У яких інститутах їх вчили? А вчили ж у ті часи добра, взаємодопомоги. Чому ж зараз людина людині вовк, чи, може, ті чинуші тільки й думають що про відпустки на Мальдівах?
Ми свого часу трудилися з 5-ї ранку і до 8-ї вечора, крім основної роботи, ще й гектар буряку пололи. Ми не знали дієт, а просто виконували свою роботу. Невже ж зараз не можна спростити процедуру отримання субсидій для пенсіонерів?
Ольга НОЧОВНА
с. Березова Рудка, Пирятинський район, Полтавська область