Конституційний Суд України продовжує, вже в закритому режимi, розгляд справи щодо дострокового розпуску Верховної Ради.
У вівторок у залi засідань КС побував навіть президент України Володимир Зеленський.
Під час виступу зазначив, що рішення розпуску парламенту є конституційним і підтримка парламенту серед людей зараз дорівнює 4%.
Проте після промови вiдразу залишив залу судового засідання, а сторону президента представляв Федір Веніславський.
Зі сторони ж парламенту виступали кілька народних депутатів, які й подали позов до суду. Саме ж вiдкриття засідання у Конституційному Суді, яке тривало понад 8 годин, залишило набагато більше запитань, аніж відповідей.
Що говорять президент та парламент?
Основною причиною розпуску парламенту, на думку президента, є відсутність коаліції в парламенті. Наприклад, сторона президента в суді аргументувала своє рішення статтею 90 Конституції України. У ній iдеться про те, що одна з підстав для розпуску Верховної Ради — якщо впродовж одного місяця в парламенті не сформовано коаліцію.
Проте тут постає питання, що вважати початком створення коаліції — підписання коаліційної угоди чи призначення уряду? А що вважати її кінцем? Коли кількість депутатів у ній стає меншою за 226? Чи коли голова Верховної Ради оголосить про це з трибуни? У законах це не уточнено. Раніше в законі про регламент Верховної Ради цьому була присвячена ціла глава. Але в 2010 році, на початку президентства Віктора Януковича, її повністю вилучили із закону.
Чи існує коаліція?
Головне питання, яке зараз постає, — коли припинила роботу коаліція нинішнього парламенту «Європейська Україна»? Сторона президента переконує, що це сталося ще навесні 2016 року, коли з коаліції вийшла «Радикальна партія». А в складі залишились лише «Народний фронт» та БПП. Нагадаємо, що на початок створення коаліції в ній налічувалось 302 народнi обранці: БПП — 146 осіб, «Народний фронт» — 83, «Самопоміч» — 32, Радикальна партія Ляшка — 22, «Батьківщина» — 19.
Після виходу «Самопомочі», «Батьківщини» та «радикалів» загальна кількість депутатів від БПП та «Народного фронту» становила 229 депутатів, проте поступово фракції полишали депутати і кількість у коаліції зменшувалась. У свою чергу, парламентарії, які й подали позов до суду, запевняють: коаліція таки була, а доповнювали її склад позафракційні депутати.
Що говорить Конституція?
Але знову виникає питання, чи можуть позафракційні депутати бути в складі коаліції? Представник президента у Конституційному Суді Венiславський наполягає, що ні, а от депутати переконують, що так. У чому ж питання? А в тому, що в законах не написано, з кого саме має складатися коаліція. Конституцією, зокрема, передбачено формування «коаліції депутатських фракцій, до складу якої входить більшість народних депутатів України від конституційного складу Верховної Ради». Що це означає — Конституційний Суд двічі тлумачив цю норму і двічі по-різному.
У 2008 році сказав, що до коаліції можуть увійти тільки члени фракцій. А у 2010 році — навпаки, що до неї можуть приєднатись і позафракційні депутати. Це рішення було прийняте вже за президентства Януковича і його назвали «коаліцією тушок». Але так чи інакше, воно було прийняте пізніше, отже, має вищу силу. Тож сьогодні в парламентську коаліцію можуть входити як депутати — члени фракцій, так і позафракційні.
Чи може парламент працювати без коаліції? 83-тя стаття Конституції говорить про те, що в коаліції є всього дві функції — пропонувати прем’єр-міністра та затверджувати склад Кабміну. Все інше — затвердження державного бюджету, прийняття законів — має ухвалювати більшість у парламенті. Більшість, але не коаліція. Адже в жодному законі не прописано, що 226 голосів має складатися саме з депутатів коаліції, це може бути будь-хто — як представники коаліції, так і опозиції.
Два табори конституціоналістів
Якщо ж звертатися до міжнародного досвіду, то в більшості країн світу також існують коаліції, проте вони формуються зазвичай тільки для призначення уряду і не мають політичного характеру, як в Україні. Експертне коло конституціоналістів і досі поділене на два табори. Дехто запевняє, що президент мав право на таке рішення, інша сторона переконує, що Рада, як і президент, обрана народом на п’ятирічний строк, який може бути скорочений лише за наявності беззаперечних конституційних підстав, яких у даному випадку немає.
А щоб прийняти таке рішення, воно не повинне мати «але», переконують знавці конституційного права. Врешті, яке б не було рішення Конституційного Суду, кінцевий вердикт залежить саме від нього, бо якщо рішення визнають неконституційним, ЦВК буде зобов’язана зупинити вибори і призначити їх на жовтень 2019 року. Не варто забувати й про те, що вся ця історія більше нагадує політичний, аніж юридичний процес. Бо в пріоритеті зараз рейтинги і результати можливих виборів, а не прийняття законодавчих рішень.
