Королева Франції Анна Ярославна — одне з брендових імен України.
Читачі «УМ» мають пам’ятати, як відрізав Путінові президент Еммануель Макрон, уточнивши, що Анна — не російська, Анна — Київська, Anne de Kyiv.
Дочка князя Ярослава у свою чергу теж мала доньку — про це відомо історикам, а віднедавна — і глядачам, які мали нагоду в рамках Днів Європи вже вдруге у столиці переглянути театральне дійство під довгим, немов шляхетським титулом: «Едігна, донька Анни Київської і Генріха Першого. Початок славного служіння».
Задумав і втілив у реальність цей проєкт Федір Баландін, засновник і головний куратор Міжнародного фестивалю мистецтв Anne de Kyiv Fest. Прем’єра вистави відбулася майже рік тому, в найдовший день 2018-го, під колонадою МЗС у рамках спільного із закордонним відомством заходу «МЗС OPEN AIR».
Цьогоріч Anne de Kyiv Fest, який відзначає своє п’ятиліття, на прохання Київської мерії став організатором Днів Європи в Україні, і запропонував новий, незвичний формат, присвятивши 5-й фестиваль 1000-літтю від початку правління Ярослава Мудрого. Цього разу «Едігна...» виконувалась на Михайлівській площі, під пам’ятником княгині Ользі, із відкритим доступом публіки, на відміну від торішньої прем’єри.
Федір Баландін і Ірмою Вітовською — Анною Київською (у центрі).
Сюжет самої оповіді — простий і динамічний. Едігна, донька Анни Ярославни, будучи зовсім молодою дівчиною, полишила батьківський королівський палац і вирушила в мандрівку на Схід. Історики припускають, що принцеса могла намагатись дістатися Києва, натхненна розповідями матері про її батьківщину. Здолавши чималу частину шляху, Едігна поселилася у розлогому і крислатому дереві з величезним дуплом усередині — в лісі на околиці баварського містечка Пюх. Освічена і мудра, Едігна, окрім грамоти, поширювала серед місцевих мешканців основи християнства, а також володіла даром зцілення — лікувала людей і тварин. Лише по її смерті серед речей було віднайдено артефакти, що підтверджували її королівське походження. В Баварії онуку Ярослава Мудрого Едігну шанують як святу.
Уся ця історія розказана віршами, що їх створив Олександр Ірванець, і оповідь триває близько години. В постановці Федір Баландін широко використав сучасні технології, тож вистава вийшла мультитехнічна. Роль Анни Ярославни виконує Ірма Вітовська, актриса знана й популярна. Роль королеви пасує Ірмі, грає вона елегантно й стримано-мінімалістично. Але її партнерка — Анастасія Блажчук, молода актриса Молодого театру — з гідністю і цілковито на рівних приймає свою частину гри. Крім дикції — а текст її доволі інтенсивний, — Настя дуже багато використовує пластики — вона літає по сцені, неначе кульова блискавка, фехтує, перекидається, викручується, немов ніндзя. Ірма ж плаває по сцені лебедем — королевам не пасує підліткова метушливість.
Решта персонажів чоловіки — Князь Ярослав, Король Анрі, Принц Гуго, Посланець iз Руси, явлені в постановці у вигляді анімаційної картини на екрані. Надзвичайно пластичну і витончену графіку створив Андрій Єрмоленко, знаний художник-плакатист, автор численних обкладинок до «Українського тижня», ожививши її у творчій співдружності з Олегом Грищенком та Олексієм Березюком. Своїми голосами чоловічих персонажів наділили Євген Нищук, Остап Ступка, Федір Стригун, Тарас Компаніченко.
Як вистава, «Едігна» цікава також своєю компактністю — як уже говорилося вище, сюжет вміщено в годину з кількома хвилинами. Ірма та Анастасія ведуть спектакль ритмічно, то прискорюючи, то уповільнюючи темп. Музика композитора Івана Небесного робить дійство урочистим і піднесеним, хоча й з елементами гумору. Хор менестрелів супроводжує подорож принцеси традиційною пісенькою з приспівом «тірлім-бом-бом». Музика і голоси знаних акторів теж додають спектаклеві творчого об’єму.
«Едігна...» — це дійство, яке на сьогодні живе саме по собі, його немає в репертуарі жодного театру, це вистава-несподіванка, тому шанувальники Мельпомени мають орієнтуватися на розклад фестивалів та інших урочистих мистецьких подій — бо саме там Федір Баландін планує й надалі представляти своє творіння.
Наступного разу виставу про пригоди Едігни можна буде побачити в Луцьку — 7 вересня, на День міста її зіграють у самому Замку Любарта. А далі на черзі інші акції, сцени і майданчики, зокрема те саме баварське містечко Пюх, поблизу якого і здійснила свій високий чин свята Едігна, донька Анни Ярославни, онука Ярослава Мудрого.
