Скандал навколо поваленого у Харкові пам’ятника «маршалу-м’яснику» Жукову спричинив дискусію на державному рівні

У гострій дискусії навколо розбитого пам’ятника Жукову Володимир Зеленський зайняв нейтральну позицію, закликавши громаду міста самотужки вирішити долю проблемного монумента.

 

Ще більш резонансно пролунала пропозиція меру Геннадію Кернесу стати арбітром у цьому протистоянні, організувавши процес пошуку оптимального рішення проблеми.

 

Тобто роль третейського судді дісталася міському голові, що недавно виступив з ініціативою повернути проспекту Григоренка ім’я Жукова і пообіцяв найближчим часом відновити пошкоджений пам’ятник. 

 

Свою «нейтральність» у Зеленського пояснили «правовою колізією», що нібито від початку закладена в Законі «Про засудження комуністичного та націонал-соціалістичного (нацистського) тоталітарних режимів в Україні та заборону пропаганди їхньої символіки».

 

«Він (закон) вимагає перейменувань та знесення пам’ятників радянським діячам, але водночас робить винятки для випадків, коли такі історичні пам’ятки пов’язані з опором і вигнанням нацистських окупантів iз території України, — повідомила прес-секретар президента Юлія Мендель. — Отже, закон не вимагає знесення пам’ятника. Але правова колізія, пов’язана з ним — так само, як із перейменуванням проспекту, — присутня. Тим більше, за відсутності громадського консенсусу з цього питання у місті Харкові».

 

Володимир Зеленський також вважає, що скандал навколо монумента — «яскравий приклад непродуманості та недосконалості гуманітарної політики, яка проводилася протягом останніх років». Але з цим твердженням погоджуються далеко не всі.

 

«Гуманітарна політика вперше була проукраїнською, — заявив голова Верховної Ради Андрій Парубій та кілька народних депутатів, — а мер Харкова сам спровокував конфлікт, коли запропонував проспект Генерала Григоренка (дисидента, координатора правозахисного руху в СРСР) перейменувати на проспект Жукова».

Прокоментував конфліктну ситуацію і юрист Українського інституту пам’яті Сергій Рябенко.

 

«Тут немає ніякої колізії, — сказав він. — Згадані речницею президента винятки не можна застосувати до цiєї ситуації. Згідно із Законом про декомунізацію, символікою комуністичного режиму є в тому числі пам’ятники особам, які обіймали керівні посади. Жуков був першим заступником наркома оборони СРСР у 1942-44 роках та міністром оборони СРСР у 1955-57 роках, а отже, обіймав керівні посади у вищих органах влади СРСР. Тому його пам’ятник є символікою комуністичного тоталітарного режиму». 

 

Водночас міф про маршала, який, за версією радянських ідеологів, виграв війну, після відкриття військових архівів помітно втратив свою героїчну складову. Наприклад, стало відомо, що саме Жуков наказав не шкодувати новобранців чотирьох Українських фронтів, вважаючи їх «підозрілими елементами», які кілька років жили під нацистським управлінням. У результаті людські втрати українців виявилися найбільшими серед усіх народів, що брали участь у Другій світовій війні. 

 

Студія «95 квартал» і Володимир Зеленський як один із її керівників несуть частину відповідальності за окупацію Криму і частини Донбасу Російською Федерацією. Адже вони роками висміювали і принижували українців у своїх виступах. Таку думку в інтерв’ю «Обозрєвателю» висловив командувач Українською добровольчою армією Дмитро Ярош.

 

Він переконаний: зневажливе зображення українців у сценках гумористичного колективу зіграло на руку російській пропаганді, яка впроваджувала у свідомість громадян України, що живуть у Криму та на Донбасі, комплекс неповноцінності й упевненість, що в Росії жити краще.

 

«Саме це ментально підготувало ґрунт для того, що відбувається зараз. І Володимир Зеленський як керівник «95 кварталу» безпосередньо відповідальний за цю поразку. Тому що анексія Криму та окупація частини Донбасу — це безумовна поразка. І це він, саме він завів російські війська, саме він — один із тих, хто підготував окупацію. Це факт. Нехай навіть робив він це несвідомо», — наголосив Ярош.

 

«Тепер, звичайно, президент Зеленський може виправитися і стати історичною постаттю, справжнім будівничим Української національної держави. І якщо він поставить перед собою таке завдання, йому буде на кого опертися», — заявив Ярош.