Спроба відкрити у Немишлянському районі Харкова пункт з утилізації ртутних відходів завершилася гучним скандалом.
Екологи та місцеві мешканці виявили у новому проекті численні порушення природоохоронного законодавства, організувавши у відповідь активну акцію протесту.
Зрештою чиновники мерії призупинили дію вже підписаного з виробничниками меморандуму, але пристрасті навколо підприємства, що планувало організувати переробку небезпечної сировини, не вщухли.
Як з’ясувалося, ця компанія вже зараз працює з порушеннями екологічних норм, хоча за своїм профілем повинна дбати про охорону довкілля.
Проста формальність
Після окупації Горлівки східні регіони України лишилися без підприємства «Микитртуть», яке спеціалізувалося на переробці ртутних відходів. За інформацією екологів, наразі такою діяльністю тут пробують займатися кілька інших фірм, проте закінченого циклу виробництва з випуском нової продукції жодна з них не має.
Завдяки такій організації процесу вдається скоротити кількість самих відходів, але вони мають вищу концентрацію ртуті або ртутних сполук, що теж належать до відходів першого класу небезпеки.
Останні зберігаються на складах у герметичній тарі, чекаючи того моменту, коли нарешті з’явиться цех для їх переробки. Принаймні, саме так виробничники повинні діяти у тій ситуації, що виникла, але в реальності все може бути по-іншому.
Відтак майже три роки тому горлівська «Микитртуть» звернулася до Харківської міськради з пропозицією відкрити цех аналогічного профілю на базі підприємства «Харків-еко», що займається утилізацією медичної, косметологічної та лікеро-горілчаної продукції. Ще через рік чиновники з бізнесменами підписали меморандум про наміри. Втім така ідея вкрай не сподобалася жителям Немишлянського району, які не захотіли жити по сусідству з «токсичною» установкою.
Утилізація не за правилами.
Фото екогрупи «Печеніги».
Для їхнього невдоволення є серйозні причини. По-перше, будівництво проблемного заводу хотіли розпочати таємно, без відома громади. Тобто відповідна інформація була розміщена на сайті Міністерства охорони здоров’я, але, якби не пильність екологів, про неї навряд чи хто дізнався б.
Після розголошення новини чиновники під тиском активістів дали згоду провести обов’язкові у таких випадках громадські слухання, але, знову ж таки: захід був організований на території віддалених П’ятихаток та ще й у робочий час, тому далеко не всі бажаючі змогли приїхати. А по-друге, автори ідеї обрали найекономнiший варіант самого проекту, що, на думку природоохоронних організацій, знизить рівень екологічної безпеки.
Свого бажання максимально заощадити на організації виробництва в «Харків-еко», власне, і не приховують. Згідно з чинним законодавством, підприємства з переробки ртутних відходів повинні розташовуватися за кілометр від найближчих будинків і при цьому відмежовуватися від житлового масиву густою лісосмугою. Але тут якраз усе навпаки — дерев у місці потенційного виробництва поки що ніхто не висаджував та й перші будівлі приватного сектору фактично межують iз територією згаданої фірми.
На думку екологів, подібну переробку було б доречно відкрити на одному з діючих полігонів твердих побутових відходів, що вже працюють у рамках усталених правил, але таку пропозицію в «Харків-еко» назвали надто затратною. За словами керівників, ця послуга коштувала б їм 800 тисяч гривень на рік, що дуже дорого. Набагато дешевше відкрити переробку на території самого підприємства, придбавши відповідне обладнання, але й у даному випадку йдеться про економію.
«Найкращим для утилізації ртутних відходів наразі визнано обладнання шведської фірми MRT System, — прокоментував суть конфлікту координатор громадської організації «Зелений фронт» Олександр Богданіс. — Саме така техніка встановлена на аналогічному підприємстві у Львові. У харківській фірмі з цим погоджуються, але кажуть, що шведська установка надто дорога. Замість неї вони планують орендувати інше обладнання. Але скажіть, будь ласка, чому харків’яни повинні стати заручниками фінансових можливостей цієї фірми? Якщо у них немає грошей, нехай візьмуть кредит. Інакше ми ніколи не виберемося з цієї ями, продовжуючи використовувати старі технології».
Реальність і наміри
Тривале протистояння завершилося тим, що на сайті мерії було зареєстровано петицію проти розміщення у місті проблемної переробки, яка швидко набрала необхідні 5 тисяч голосів. Чиновники на активність містян відреагували неоднозначно, повідомивши, що підписана «заява про наміри не є підставою для здійснення господарської діяльності з поводження з небезпечними відходами». І оскільки у сказаному не було конкретики, екологи самі вирушили на перевірку території, якою опікується «Харків-еко».
Побачене неабияк здивувало, адже відведена підприємству земля була завалена сміттям, утилізацією якого тут, схоже, ніхто ретельно не переймався. Мішки з лікарськими засобами, ртутні лампи, розлиті реактиви та гори твердих побутових відходів лежали просто неба неподалік житлового масиву, де, окрім приватних будинків, розташовано п’ять шкіл, три дитячі садки і дитбудинок.
«Неприпустимо вести так справи, — каже депутат міськради Ігор Черняк. — Це небезпечно. Якщо є інвестор і він хоче займатися такою діяльністю, потрібно зробити все необхідне для того, аби вона не проводилася у кілометровій зоні від житлового масиву».
Після візиту екологів і відповідного розголосу в ЗМІ чиновники міськвиконкому зобов’язали підприємство очистити територію від токсичного сміття. Ті ніби виконали вказівку, але контрольна перевірка змусила хвилюватися ще більше. Як повідомив керівник екологічної групи «Печеніги» Сергій Шапаренко, проведена робота зовсім неефективна. Технікою просто перерили відходи замість того, аби видалити зi звалища небезпечні предмети. «І що ми бачимо, дивіться, — повідомив він агенції АТН. — Ця лампа — ртутна. Вона була, коли ми приїздили сюди останній раз. Ось ця — з’явилася. Цих ламп не було. Вони перебували повністю в землі. Зараз територію розпланували. Але ми можемо лише здогадуватися, що тут лежить під ґрунтом».
Неабияк турбує екологів і кіптява, що поширюється від переробного заводу, якої не повинно бути взагалі: процес спалювання при надвисокій температурі виділяє дим, що надзвичайно шкідливий для здоров’я. Можливо, саме в такий спосіб тут проводиться утилізація небезпечних речовин, які завозять автівками на звалище. При пильному огляді з’ясувалося, що токсичні відходи насправді нікуди не зникли.
«Ми знайшли таблетки, тару з-під пігулок, якісь каністри з-під хімреактивів, медичні відходи післяопераційні, якісь хімікати різнокольорові... Дуже такі красиві — червоні, жовті, сині, — каже Сергій Шапаренко. — В принципі, весь той перелік відходів, який обіцяє утилізувати «Харків-еко», тут є».
Після цього рейду екогрупа «Печеніги» направила листа до обласної Державної екологічної інспекції з проханням провести перевірку дотримання вимог природоохоронного законодавства «в частині використання й охорони земель, поводження з відходами ТОВ «Харків-еко». Відповідь надійшла через місяць, але не надто оптимістична. Чиновники повідомили, що позапланову перевірку підприємства вони можуть проводити лише з дозволу профільного міністерства, але такого погодження поки що немає. Словом, перевірка і вочевидь дієве, а не формальне вирішення проблеми відкладається на невизначений термін.
Пошук ідеальної форми
Радикальне вирішення проблеми утилізації предметів і приладів, що містять ртуть, назріла давно. Зараз такі відходи комунальники східних регіонів часто звозять на звичайні полігони твердих побутових відходів, після чого токсичні речовини потрапляють у ґрунт, отруюючи довкілля.
Причина суто організаційна — в Україні кваліфіковано займається переробкою таких відходів сьогодні лише одне підприємство, розташоване у Львівській області. Саме тому необхідність будівництва аналогічного заводу на сході назріла ще п’ять років тому, але харківські екологи не згодні, аби цю нагальну проблему підприємці вирішували з порушенням природоохоронного законодавства.
Як повідомив Олександр Богданіс, неподалік «Харків-еко» наразі розташований комбінат «Хладпром», виробничі процеси якого потребують використання великої кількості аміаку. Що буде, наприклад, коли на одному з цих підприємств раптом станеться аварія? Одне лихо автоматично спричинить інше. Йдеться ж про звезення на утилізацію чималої кількості токсичних предметів. Щороку тут планують переробляти понад 1,2 мільйона ламп, 4850 кілограмів відпрацьованої металевої ртуті та 5 тисяч кілограмів інших приладів, що містять отруйну речовину.
«Якщо таке підприємство з’явиться у Харкові, то до нас з усієї Східної України повезуть відходи, — каже координатор «Зеленого фронту». — Таке транспортування ліцензується і повинне здійснюватися лише спеціалізованим рухомим складом. Але хто з перевізників дотримуватиметься цієї умови? І хто слідкуватиме за тим, аби після ртутних відходів у цих же автівках не розвозили харчування дитячим садкам чи, наприклад, м’ясо на базари? Розуміючи це, ми запропонували «Харків-еко» застосувати світову практику (цього вимагають європейські директиви) оповіщення компетентних органів про доставку ртуті. Ми також попросили робити відеофіксацію, яка наразі не потребує великих коштів. Але у звіті нам відмовили. Це означає, що вони вже зараз знають про наявність даної проблеми і намагаються наперед її приховати так, аби неможливо було відслідковувати увесь процес перевезення».
На думку харківських екологів, у випадку з підприємствами, які займаються утилізацією токсичних відходів, повинен бути пріоритетним фактор безпеки, а не чиїсь приватні економічні інтереси. Саме тому активісти вирішили домогтися створення такої фірми, діяльність якої від початку повністю відповідала б вимогам українського законодавства. Вони також планують направити до облдержадміністрації депутатський запит iз вимогою прискорити розробку регіонального плану управління відходами у регіоні. Словом, боротьба за «правильне» підприємство триває.
