Похресник Мазепи: Україна була віссю життя дипломата Григорія Орлика у Франції

14.05.2019

Перемога герцога де Броя під Бергеном. 13 квітня 1759 р. Автор невідомий. Національна бібліотека Франції. Гравюра XVIII ст. Копія. Електронна версія передана Іриною Дмитришин.

«Нашого цвіту по всьому світу» — говорить народна мудрість.

Тисячі українців, за всю історію, змушені шукати кращої долі за кордоном.

Але навіть у чужих країнах вони пам’ятають про своє походження та вражають світ своїми талантами.

Емігранти Пилип та Григорій Орлики посідають особливе місце в історії України як славні борці козацької нації.

Говорячи про родину Орликів, згадують лише Гетьмана. Вимушені констатувати, що Григорій, старший син Пилипа Орлика, на сьогоднішні мало відомий українському загалу.

На збільшеній частині — Григорій Орлик.

Дитинство Григорія на батуринській землі

Україна є віссю життя Григорія Орлика. Народився він у Батурині, славній гетьманській столиці, 5 листопада 1702 року в родині генерального писаря Пилипа Орлика та Ганни Герцик. Хрещеними батьками йому стали гетьман Іван Мазепа та дружина генерального судді Любов Кочубей.

Безтурботне та щасливе дитинство Григорія промайнуло на батуринській землі, де він зробив свої перші кроки в житті. Краса міста, оточення малого Григорія прищепили йому любов до рідної української землі та українського народу.

Полтавська трагедія 1709 року поставила крапку безтурботному життю Григорія. Після фатальної поразки у Полтавській битві семирічний Григорій разом iз родиною вимушені емігрувати.

Родина Орликів спочатку знайшла прихисток у Бендерах, потім у житті Григорія була Туреччина, Швеція, Польща. Із 1730-го для Григорія Орлика починається період життя завдовжки в тридцять років, тісно пов’язаний iз Францією та паралельно присвячений захисту інтересів «козацької нації» у всіх можливих конфігураціях, які представлятимуться йому на європейській арені.

Дипломатична діяльність Григорія Орлика для України як вільної держави є дуже цінною і повчальною на сьогодні. Саме він забезпечив присутність «української карти» у комбінаціях французької закордонної політики XVIII ст. У тогочасному ієрархізованому суспільстві емігрант Григорій Орлик спілкувався з міністрами та королями, долучався до великої політики й безперестанку в своїх чисельних меморандумах нагадував про ярмо, під яким стогне «козацька нація».

В сучасному суспільстві про діяльність Григорія Орлика повинні знати і пам’ятати як українці, так і французи. З упевненістю можна говорити, що саме Григорій Орлик — один із ланцюгів, що поєднує дві країни ще з XVIII століття і є безперечно знаковою постаттю українсько-французьких відносин.

Дослідники постаті сина України у французькій дипломатії

Ілько Борщак був першим з українських істориків, хто зацікавився Григорієм Орликом і відтворив життя похресника Івана Мазепи у розвідці «Великий Мазепинець Григор Орлик» (1932 р.). Незважаючи на певні перебільшення, йому належить заслуга першовідкривача та ініціатора інтересу до постаті сина України у французькій дипломатії. Це з його неточностей, великих і маленьких, але завжди сприятливих Україні, з’явилися на світ численні міфи навколо гетьманича.

Ірина Дмитришин у праці «Григорій Орлик, або Козацька нація у французькій дипломатії» розкриває діяльність Г. Орлика на основі архівних документів та розвіює міфи, започатковані І. Борщаком. Знаючи про цю ґрунтовну працю, колектив НІКЗ «Гетьманська столиця» приклав максимум зусиль, щоб познайомитися з пані Іриною та залучити її до співпраці.

18 вересня 2017 року в Парижі був підписаний договір про гуманітарне співробітництво з Іриною Дмитришин, предметом якого сторони визначили спільну діяльність в організації та проведенні науково-просвітницьких заходів iз представлення загалу видатного українця, військового діяча і дипломата — Григорія Орлика — на основі досліджень Ірини Дмитришин.

Нащадок дружини Григорія Орлика маркіз Анрі де ла Віль Боже та маркіза Антуанетта

разом iз послом України у Франції Олегом Шамшуром та істориком Іриною Дмитришин

біля Замку Дентевіль, який довгий час належав Григорію та дружині.

У листопаді 2017-го колектив заповідника розпочав працювати над проектом постійно діючої виставки «Григорій Орлик: видатний син видатного батька України. Повернення на Батьківщину» під керівництвом пані Ірини. Чітке розуміння величі його постаті і діяльності на благо «козацької нації» дало впевненість у необхідності втілити цю ідею в життя. Діяльність Григорія Орлика вперше стала предметом науково-популярного експозиційного висвітлення в Україні. Символічно, що гетьманич Григорій повернувся до Батурина у 350-ту річницю з дня започаткування гетьманської столиці. Гордимося вихідцем iз Батурина!

Виставка в палаці Розумовського

Постійна виставка буде урочисто презентована в палаці гетьмана Кирила Розумовського 19 травня. Гетьманування Кирила Григоровича збiглося по часу з активною діяльністю Григорія Орлика у Франції на благо «козацької нації», а Батуринський палац — це єдиний збережений гетьманський палац на теренах України, де, на нашу думку, історично справедливо представити видатного сина, видатного гетьмана України.

Загальна мета виставки полягає у висвітлення ролі Григорія Орлика в історії України та його внеску в історію Франції; повернення Україні пам’яті про видатного українця; виховання в підростаючого покоління любові до Батьківщини, поваги до її історичного минулого. Адже саме Григорій Орлик є яскравим прикладом відданості Батьківщині, вірності батьківській справі, гідного служіння високим ідеалам та освіченості.

Довідка про народження Григорія Орлика в Батурині 5.11.1702 р.

Копія з приватного архіву замку Дентевіль.

У рамках досягнення поставленої мети ми представимо діяльність Григорія Орлика на користь інтересів «козацької нації» на службі французького короля Людовіка XV у шести розділах:

І. Народження та формування. Україна. Батурин (1702—1709 рр.).

ІІ. Гідний син великого Батька. (1709—1736 рр.).

ІІІ. Син батька «Козацької нації». (1736—1757 рр.).

IV. Семилітня війна. Смерть за Францію. (1756—1759 рр.).

V. Особисте життя Григорія Орлика.

VI. Збережена пам’ять.

Правильно підібрати предмети музейного значення до експозиції є одним з найважливіших кроків. Це тривала і копітка робота істориків заповідника, яка знайшла підтримку мецената, музейних установ, приватних колекціонерів, видавництв.

Кахля з будинку Пилипа Орлика

в Батурині, XVIII ст.

Показати діяльність Григорія Орлика було вирішено за допомогою архівних документів, меморандумів, мап, книг, фото світлин, гравюр, зброї, орденів та мундиру маршала Франції. Тому основу виставки складають оригінальні експонати, люб’язно передані Іриною Дмитришин, придбані меценатом Євгеном Суром у Франції та доставлені до Батурина завдяки допомозі посла України у Франції Олега Шамшура.

Окремо завдячуємо колегам Львівського історичного музею (директор Роман Чмелик) та Чернігівського обласного історичного музею імені Василя Тарновського (директор Сергій Лаєвський), які люб’язно надали на тимчасове експонування музейні предмети.

Наукові археологічні дослідження садиби родини Орликів на території Батурина Національним університетом «Чернігівський колегіум» імені Тараса Шевченка у 2018 році дали цінні матеріали. Вперше презентуватиметься на виставці кахля з родинним гербом Орликів XVIII століття.

Декілька років ми намагалися ідентифікувати місце проживання родини Орликів у Батурині. І успішними ці зусилля стали саме в рік нашої активної роботи над виставкою — віднайдена садиба, де, з упевненістю можемо сказати, народився Григорій.

Кахля з гербом Орликів та ініціалами «F.O.», виявлена під час досліджень, підтверджує приналежність садиби родині Орликів.

Зображення гербів на кахлях, що розміщувались у спорудах, не було рідкісним явищем і перш за все свідчило про право власності володаря герба на об’єкт, у декорі якого він був уміщений. Всі частини знайдених кахлів стилістично однакові, вишукані, прикрашені символами лицарської доблесті і честі, виготовлені на замовлення Пилипа Орлика, ймовірно, в Батурині в одного і того ж майстра.

Шпага, Франція, XVIII ст. Подарував Євген Сур.

Почесне місце на виставцi займає гравюра «Перемога герцога де Броя під Бергеном», 13 квітня 1759 року. Портретне зображення Григорія не збереглося, а на даній гравюрі єдине, хоча й досить умовне, його зображення. Завдяки автору Григорія Орлика досить легко знайти, він його позначив під №6. Завдяки Ірині Дмитришин ми отримали електронну версію цієї гравюри, оригінал якої зберігається у Франції.

Військову справу Григорія Орлика розкриває шпага французького офіцера XVIII ст. Кожна його дипломатична місія у будь-якій країні була важливою для французької політики. Підтвердженням цього є нагороди — орден Святого Людовика та орден Меча. В експозиції представлений орден Святого Людовика XVIII ст., який підібраний, як і шпага, Іриною Дмитришин у Парижі в антикварів і придбаний нашим меценатом Євгеном Суром для виставки. Орден Меча, точна копія ордена XVIII ст., спеціально виготовляється в Стокгольмі завдяки засновнику Талліннського музею лицарських орденів Валерію Глущуку.

Авторський колектив «Майстерні музейних проектів» на чолі з архітектором Олександром Антонцем у копіткій співпраці з істориками заповідника здійснили комплексну роботу з проектування й улаштування музейної експозиції. Багаторічний професійний досвід авторського колективу став складовою успішного процесу.

Колосальну, без перебільшення, роботу, яка об’єднала людей, музеї, країни у створеннi постійно діючої виставки, завершено. І ми з хвилюванням чекаємо її презентації загалу. Ім’я Григорія Орлика, людини з надзвичайною долею, завдяки багатьом небайдужим людям повертається на Батьківщину.

Визнання нашого Героя розпочинається з Батурина. Г. Орлик за своє життя перетинав кілька разів зі сходу на захід, iз півночі на південь Європейський континент і завжди мріяв повернутися на українську землю. Навряд чи «українське питання» мало у своїй історії більш дієвого і палкого захисника. Наш прямий обов’язок — пам’ятати і шанувати його ім’я, особливо в сучасних умовах протистояння зі східним сусідом.

Запрошуємо вас до Батурина і сподіваємось, що ви відкриєте для себе Григорія Орлика, видатного сина видатного Батька України.

Наталія ДРОБ’ЯЗКО,
старший науковий співробітник відділу «Садиба Кочубеїв»
Національного історико-культурного заповідника «Гетьманська столиця»

Друкована версія