Навеснi 1954-го, 65 років тому, радянська влада вирішила будувати на Дніпрі Кременчуцьке море, мотивуючи це тим, що державі не вистачає електроенергії і потрібно вводити у дію гідроелектростанції.
Тоді було затоплено майже 200 сіл, а покинути власні домівки змусили більше 200 тисяч жителів.
Село Ломовате до переселення.
У пам’ять про ті нелегкі для людських доль часи в народному музеї села Сагунівки Черкаського району створили макет двох затоплених сіл — свого та Ломоватого.
«У нашому селі наразі проживає 3150 людей, приблизно 500 iз них є тими переселенцями. І хоча понад 60 років тому вони були дітьми, але добре пам’ятають старе мальовниче село і зізнаються, що нерідко сниться рідна хата», — розповідає «Україні молодій» Ніна Кононенко, завідуюча народним музеєм Сагунівки.
Ломовате, червень 1954 рік.
Вона каже, що після переселення і це село, і Ломовате, які з дiда-прадiда були територіально поєднані своїми кутками, об’єднали в одне і назвали Сагунівкою. Людям у Сагунівці важко згадувати затоплення своїх сіл і переселення не з власної волі. Вони й досі кажуть, що хотілося б ті місця бачити, але там вода. Отож і приходять у музей, роздивляються макет та шукають на ньому свою хату.
«Макет обох сіл ми створювали по пам’яті. Більше 20 старожителів над ним працювали. Кожну вулицю, кожну хату і хто в ній жив згадали та відтворили завдяки нашому художнику-аматору Петру Васильовичу Кривошеї», — веде далі Ніна Миколаївна.
Петро Васильович малював і вирізав із паперу сільські хатки на власній кухні. Село Ломовате відтворено детально, на макеті воно таке, яким було до затоплення. Там кожна хата є, як була, є каталог по кутках і можна знайти прізвище кожного жителя. Сагунівку складніше було відродити у макеті: хати відтворені, але прізвища селян не всі згадані. Над цим у музеї ще працюють.
Ніна Миколаївна говорить, що спогади про втоплені села люди перенесли у нове село навіть у назвах. Зокрема, у прізвиська жителів Сагунівки. Приміром, якщо у старому селі люди жили на Чумаках чи Вереміях, то й на переселених кажуть тепер — це Чумаки та Веремії.
За словами завідуючої Сагунівського народного музею, де більше 3000 експонатів, і половина з них — посуд із затоплених сіл, одяг, засоби виробництва, присвячені переселенню під час створення Кременчуцького моря. До музею нерідко навідуються не лише самі жителі села, приїжджають здалеку ті, чия батьківщина у старих селах.
Тож створений макет для них — то наглядна подорож у минуле, у якому можна побачити рідну стару хату, показати її дітям чи онукам і згадати все, що було 65 років на тому місці, де нині Кременчуцьке море.
