«Кандиди», «кандиди»...

 

«Латинсько-український словник» (що може бути далі від виборів!) подає значення слова... candidus, a, um — білосніжний, блискучий, осяйний, чистий, ясний. Невже й справді «кандидат» походить від латинського candidus!? Може, помилка? Та ні — правильно.

 

В іншому словнику ще «гірше» написано: candidus, a, um — білосніжний; чистий, чесний; наївний, довірливий. Жах! То кандидат має бути ще й «чесним»!? Та невже такі «кандидати» десь колись були чи десь є, бо про тих, кого знаємо, таких «поганих» слів не скажеш!

 

Посміявся трохи над словником, а потім згадав про наші вибори, про наших «кандидів», і стало мені ще сумніше... Наче ми не знаємо цих «білосніжних» та «блискучих»... Роками світяться на екранах, на «бігмордах», на сценах і трибунах. І керували вже, і гендлювали, і царювали, і богували,  де вони лише не були, маючи не один раз змогу виявити і свої вади, і свої чесноти.

 

Знаємо їхні програми і їхні команди. Пам’ятаємо, хто що робив і що казав. Навіть знаємо, що вони брехатимуть, коли не виконають свої передвиборчі обіцянки (знову будуть винні «папєрєднікі», МВФ, «апазіція», Вашингтон із Брюсселем...). Не дивно, що наш український політичний «борщ» несмачний. Лише погляньмо, з чого його готують!.. Які кандидати — такі й президенти (депутати, голови, судді)...

 

А чи існують справжні кандидати у природі, а не лише у словниках? На моїй пам’яті було декілька таких, і серед них — світлої пам’яті В’ячеслав Чорновіл. (До речі, якраз незадовго до виборів, 25 березня, — був сумний ювілей: 20 років від дня його загибелі). Кандидатів багато, а Чорноволів нема.

Тут аби не гірше, бо дехто, геть розчарований, готовий голосувати за таких «кандидів», що хоч стій  хоч падай. «Настобісіло все! — кажуть. — Хоч і гірший, аби інший! Гірше не буде!»

 

На жаль, може бути, бо було ж! Пригадаймо виборчу кампанію 2010 року. Як тільки не лаяли чинного тоді Віктора Ющенка (і справедливо, і ні); криком кричали, щоб швидше звільнив посаду, наївно сподіваючись: щойно «поганий» Ющенко піде геть, то одразу натомість отримаємо щось неймовірно хороше. Стільки разів чув тоді від нормальних, патріотичних, недурних людей: «Гірше не буде!»... На жаль, саме так і сталося: отримали (на наші голови) і іншого, і гіршого...

 

Панове, невже ми це забули? Невже нам хочеться знову «аби іншого» за будь-яку ціну? Можна обрати когось із «багатообіцяльників». А як його усувати? Самі вони, як бачимо, совісті не мають, без всенародного копняка під зад із посади не підуть. Знову Майдан? А чи не завелика це плата за виборчі ілюзії та помилки? І знаємо ж, що вони брешуть, і дуримо себе та інших: «А може, й зробить, може, й не обдурить...», «Він прикольний»...

 

На жаль, життя таке, що завжди може бути ще гірше. І це доведено експериментально, в 2010—2014 роках. Панове, та навіть дурні вчаться, хоч і на своїх помилках. Невже ми дурніші за дурнів, що не вчимося на своїх помилках!?

 

Так, я голосуватиму за Петра Порошенка. І голосував за нього 2014 року. Не тому, що вірив обіцянкам, а тому, що це був найкращий товар із запропонованих на тодішні вибори.

 

Проголосую і зараз, бо хоч і минуло 5 років, але ситуація на ринку не змінилася. Пригадайте, хто кандидував на президентських виборах 2014 року: П. Порошенко, Ю. Тимошенко, О. Ляшко, А. Гриценко, колишній «регіонал» С. Тігіпко (ці п’ятеро набрали найбільше голосів). А тепер кого ми бачимо серед «рейтингових»? Ті самі: П. Порошенко, Ю. Тимошенко, О. Ляшко, А. Гриценко, колишній «регіонал» Ю. Бойко та ще «примкнувший к ним» В. Зеленський.

 

Який «багатющий» вибір, який «свіжий», «оригінальний» товар на нашому ринку! Очі розбігаються. Не знаєш що хапати... Скоро доведеться внести до переліку професій новий пункт «професійний кандидат у президенти»... Є, напевне, і кращі, ніж «професійні», але хіба за «рейтинговими» протовпишся...

 

Так, я теж не в захваті від чинного Президента і також хочу кращого, але якщо товар на ринку той самий і за 5 років він не покращав, то і вибір мій той самий!

 

Дайте нам кращих кандидатів, то ми зробимо кращий вибір, а поки що, вибачте, обиратимемо «аби не гіршого».