Розчленувати «Газпром»: нова європейська газова директива може зруйнувати монополію Росії

Європа явно поспішає. І цей поспіх зрозуміти не важко. Газова директива ЄС має вступити в силу до запуску «Північного потоку-2», щоб її дія поширилася на цей проект. Як відомо, Росія планує ввести свій газогін в експлуатацію до кінця нинішнього року.

 

Ідеться про компромісний варіант поправок, які передбачають посилення вимог до трубопроводу російського газового монополіста «Газпрому», за допомогою якого той збирається постачати газ в Європу в обхід України.

 

Поправки повинні привести функціонування «Північного потоку-2» у відповідність iз тими внутрішніми нормами Євросоюзу, які діють щодо аналогічних газотранспортних проектів.

 

Головна особливість поправок полягає у тому, що дія газової директиви буде поширена також на газопроводи з третіх країн — на ті секції, що розташовані на території країни, де труба підключається до газотранспортної системи Євросоюзу.

 

Для «Північного потоку-2» це означає, що за застосування правил ЄС до цього газопроводу буде відповідати Німеччина під наглядом Єврокомісії. Іншими словами, «Газ­пром» не може бути єдиною компанією, яка користується цим трубопроводом.

 

За даними німецької преси, «Північний потік-2» не має заважати ні конкуренції на ринку, на якому він буде діяти, ні безпеці поставок всередині ЄС. Депутат Європарламенту від фракції зелених Райнхард Бютікофер, відомий своєю непримиренною позицією щодо «Північного потоку-2», упевнений, що проект не відповідає цим умовам.

Єврокомісія наполягає на тому, що трубопроводи з третіх країн повинні діяти за тими ж правилами, що і газопроводи всередині ЄС. Адже це — умова здорової конкуренції на ринку.

 

Згідно з європейським законодав­ством, одна й та сама компанія не має права, з одного боку, добувати і продавати блакитне паливо, а з іншого — транспортувати його. Іншими словами, видобуток і транспортування мають бути розділеними. 

 

У російському ж проекті ця умова не дотримується: на даний момент правом на експорт газу по російських трубах володіє тільки «Газпром». А тому відтепер у російського газопроводу повинен бути незалежний від «Газпрому» оператор.

 

Для гарантування незалежності оператора передбачено цiлу низку захисних механізмів. Наприклад, він повинен володіти активами, необхідними для транспортування, самостійно набирати персонал, самостійно ухвалювати рішення щодо транспортних активів. Тобто, напівфейкова компанія, яку може утворити Москва для формального задоволення європейських вимог, скоріше за все, не пройде.

 

Ще однією вимогою є надання доступу до газогону для третіх компаній. Іншими словами, «Газпрому» доведеться поступитися своїм ексклюзивним правом на експорт російського газу в Євросоюз.

 

Російська компанія не зможе використовувати всі потужності «Північного потоку-2», адже частину його потужностей доведеться тримати вільною для інших компаній з Євросоюзу, які повинні мати можливість використовувати потужності трубо­проводу для прокачування власного газу.

 

Чи погодиться Кремль пустити у свою «політичну трубу» інші газові компанії, — питання, яке залишається відкритим. 

 

І нарешті, нові вимоги європейського законодавства позбавляють «Газпром» можливості встановлювати власні тарифи на транспортування, які також не повинні порушувати умови конкуренції. Тарифи встановлюватиме не власник труби, а національний регулятор.

Чи стануть ці нововведення фатальними для російського газового монополіста, питання неоднозначне. З одного боку, безумовно так, адже газова директива ставить під контроль Європи сам «Газпром», оскільки спрямована на знищення його статусу як монополіста.

 

Йдеться насамперед про розділення «триголового змія»: загальноєвропейські правила вимагають, щоб країна, яка видобуває газ, не мала права володіти газотранспортною системою і продавати газ роздрібному покупцеві.

 

Натомість цивілізований ринок має виглядати трохи по-іншому: компанія-видобувник, у нашому випадку «Газпром», має право тільки видобути, а потім — винайняти газотранспортну систему, заплатити за транспортування свого товару, продати його на гуртовому ринку... 

 

Діяти в такому алгоритмі росіяни явно не звикли. Але все ж передбачається, що після голосування за директиву, «Газпрому» таки доведеться поступитися повним контролем над газо­проводами до Європи.

 

Утiм особливих можливостей для маневру в «Газпрому» немає: хоч як би притискали його у Брюсселі, він усе одно буде змушений працювати на європейський ринок. Іншого ринку збуту для них немає, а попередній проект із побудови газогону до Китаю та роботи на тамтешній ринок уже, здається, похоронений.

 

Головним чином, через технічну складність побудови трубопроводу та позицію Піднебесної, що не бажає вкладати власні кошти у цей проект, вимагаючи фінансування лише від росіян. 

 

Як вважають експерти, у такій ситуації «Північний потік-2» втрачає своє сакральне значення для росіян: через вимоги директиви він буде завантажений лише на половину своєї потужності. З іншого боку, перспективи його окупності залишаються доволі туманними.

 

Але найголовніше для нас, що європейська газова директива таким чином повертає з небуття українську газотранспортну систему, яку росіяни вже поспішили здати на металобрухт. Завдяки новій директиві Україна зможе значно збільшити шанси відновлення колишніх обсягів транзиту і привабливості для інвесторів.

 

Росіяни стають усе більше зацікавлені у нашій газотранспортній системі, хоча публічно заявляють протилежне: якщо Москва почне прокачувати свій газ територією України, то вона автоматично буде виконувати всі європейські закони. Адже нова директива стосуватиметься лише «Північного потоку-2», навіть перший російський північний трубопровід, тобто «Північний потік», не підпадає під дію нового закону... 

 

Утiм малоймовірно, що Україна, особливо за нинішнього політичного керівництва, піде на такий крок: вітчизняне законодавство чітко передбачає, що компанія, яка потенційно може управляти ГТС України, не повинна належати країні-агресору.

 

Тим паче, уже ведуться консультації за формою управління компанією з п’ятьма іноземним газотранспортними концернами. Проте цілком можливо, що при нагоді Росія спробує загальмувати цей процес. Особливо, якщо матиме підтримку від нової політичної конфігурації.

Утiм Росія не планує капітулювати перед Європою тихо і безвідмовно. Аналітики вже розповідають про шпаринки у законодавстві, якими може скористатися «Газпром», ведучи свою гру проти старої та довірливої «бабусі Європи».

 

Питання «Хто кого?» у цьому контексті набуває особливого значення. 

 

Так, уже відомо, що дочірня компанія російського «Газпрому», яка займається будівництвом «Північного потоку-2», вивчає можливість ухилитися від нової європейської газової директиви доволі простим чином.

 

Буде створено дочiрню компанію і передано в її управління останні 50 кілометрів газопроводу, що передують виходу труб на берег Німеччини. Якщо це вдасться зробити, європейська газова директива не зможе поширюватися на весь «Північний потік-2». 

 

«Із формальної точки зору, все виглядає таким чином, що має перемагати європейське енергетичне законодавство, яке буде поширено на офшорні газопроводи в цілому і на «Північний потік-2». Фактично ж допускається певний виняток, яким основна відповідальність за дотримання третього енергопакета покладається на приймаючу країну. У випадку «Північного потоку-2» може бути ситуація, коли — на Німеччину, яка може зробити такий виняток за погодженням з Єврокомісією... Я побоююся, що цей виняток стане правилом, а загальне правило стане винятком або, скажімо так, правилом незастосування», — цитують експерта в енергетичній сфері Михайла Гончара. 

 

На його думку, існує певний ризик, що наслідком імплементації обмежень через кілька років після запуску проекту «Північний потік-2» може бути ситуація, коли «Газпром» спільно з європейськими партнерами зможуть змінити правила на свою користь, як це було у випадку «Північного потоку-1».

 

«Якщо до лютого ще існувала, принаймні гіпотетично, ймовірність припинення проекту «Північного потоку-2», то тепер такої опції вже не існує», — продовжує Гончар.

 

За його словами, російсько-німецьке лобі виявилося сильнішим за всі разом узяті європейські інститути.

На підтвердження тези Гончара — реакція самих росіян, які не надто засмутилися новим європейським законом. І офіційно заявили: «Північний потік-2» буде добудовано вчасно, тобто, до кінця нинішнього року. 

 

«Усе закінчиться тим, що проект буде добудований і регульований таким чином, що дозволить якщо не відразу, то в перспективі використовувати його на повну потужність», — заявив експерт Фонду національної енергетичної безпеки і фінансового університету РФ Станіслав Митрахович, натякнувши, що антимонопольне право ЄС «молоде і його можна трактувати по-різному».