Донбас без мін: Україна започаткувала власний стандарт протимінної діяльності

Якщо врахувати терени по обидва боки лінії розмежування, то на щонайменше 16 тисячах квадратних кілометрів Луганщини і Донеччини (а це практично 30% їхньої сукупної площі) є ділянки, що становлять реальну мінну небезпеку. Ці землі буквально нашпиговані снарядами, ракетами, гранатами, «пекельними» саморобками, мінами, що не розірвалися або перебувають в активному, готовому до вибуху стані.

Звісно, як зауважує очільник Управління екологічної безпеки та протимінної діяльності Мін­оборони України полковник Максим Комісаров, від мінної небезпеки неабияк страждають і наші захисники. Від 2014 року 1032 українських військових зазнали мінно-вибухових травм. На жаль, через цю причину загинуло 228 бійців.

 

Важко уявити, який би смертоносний «ужинок» назбирала ця почасти прихована небезпека, якби на місцях колишніх бойовищ не працювали наші сапери. Якби вони, волонтери, рятувальники, просвітяни не інформували громадян про те, як вберегтися від цієї непростої загрози. Очищенням від мін територій на сході держави займається 700 фахівців Міноборони, Державної служби з надзвичайних ситуацій, національних і міжнародних неурядових організацій. Від початку бойових дій сапери-військовослужбовці перевірили понад 32 тисячі гектарів територій і знешкодили 430 тисяч вибухонебезпечних предметів (ВНП). Про це днями сказав заступник міністра оборони з питань європейської інтеграції Анатолій Петренко, який наголосив, що розмінування — надзвичайно ресурсоємне і тривале у часі завдання.

Зрозуміло, що в пріоритеті в саперів — ліквідовувати мінну небезпеку, яка загрожує інфраструктурі, особливо це актуально тоді, коли доступ ремонтних бригад до пошкоджених обстрілами об’єктів (газопроводи, водогони, лінії електромереж, залізничні колії) неможливий через забруднення снарядами й мінами, що не вибухнули. Лише торік та за перший квартал 2019-го сапери ЗСУ, ДСНС і ДССТ відреагували на понад 1100 таких заявок. Чимало часу та зусиль вони ви­трачають і на маркування й огородження небезпечних ділянок навколо контрольних пунктів в’їзду та виїзду.

Максим Комісаров нагадав, що вже третій рік поспіль до завдань i гуманітарного розмінування в Україні залучають міжнародні неурядові організації. Такі, як The HALO Trust, Данська група з розмінування, Швейцарський фонд протимінної діяльності. Вони загалом делегували 24 групи з розмінування. Їхня роль є відчутною, адже закордонним фахівцям вдалося ідентифікувати 188 підозрілих та небезпечних ділянок загальною площею 1400 га, очистити 378 га території і виявити майже 1 тисячу ВНП.

Із травня органи інспектування протимінної діяльності ЗСУ розпочнуть зійснення контролю якості виконання робіт iз розмінування на 27 ділянках. Це кінцева фаза всього процесу, після чого території можна вважати безпечними для використання.

Інша новина — набуття чинності 1 квітня національного стандарту у сфері протимінної діяльності. Його розробляло Мін­оборони в межах спільного проекту з ОБСЄ й залученням провідних фахівців ПРООН, Женевського центру гуманітарного розмінування, The HALO Trust. За основу стандарту взято міжнародні стандарти ІМАS та досвід провідних країн.

Нині триває створення в Україні чіткої і продуктивної організації управління інформацією протимінної діяльності за допомогою програмного забезпечення IMSMACore. Для ефективного функціонування цієї системи відбувається постійний збір даних із забруднених ВНП територій, iз точною географічною «прив’язкою» небезпечних локацій. Так опрацьовують і результати розмінування та контролю якості таких робіт. На офіційному веб-сайті Міноборони в тестовому варіанті розміщена Інформаційна карта територій, забруднених мінами та вибухонебезпечними залишками війни, розроблена за сприяння The HALO Trust.

Полковник Комісаров наголошує, що слід максимально використовувати машинне розмінування на тих ділянках, де це можливо, — iз залученням спецтехніки, зокрема, роботизованих комплексів. Це і швидше, і людських ресурсів потребує менше, та й ризик для життя і здоров’я сапера значно нижчий. Але це потребує додаткових коштів, бо машини для розмінування доволі вартісні. Також за останні 4 роки в багатьох армійських підрозділах введено кінологічні розрахунки — професія кінолога-сапера знову затребувана. 

Максим Комісаров каже, що на озброєнні українських саперів поступово з’являється сучасне обладнання. Чимало спеціальної техніки поставили партнери із НАТО — особливо Канада та США. Цікаво, що в Україні відбувається й апробування закордонних розробок. Приміром, група фахівців із ФРН проводила навчання персоналу саперів ЗСУ і водночас випробувала свої новітні засоби знищення ВНП. Партнери добре розуміють: Україна є буфером безпеки поміж путінською Росією та об’єднаною Європою. І якщо у нас забракне сил стримувати московський наступ, то вони можуть стати наступними.

Тим часом Україна постала перед ризиком втратити донорське фінансування операторів протимінної діяльності. Це може статися, якщо Верховна Рада не ухвалить відповідні зміни до законодавства. На цьо­му днями наголосило посольство США у Києві в оприлюдненій у Twitter заяві. Відомо, що у грудні 2018 року ухвалено Закон «Про протимінну діяльність в Україні». Він передбачає норми, які регулюють, зокрема, страхування відповідальності під час розмінування та публічних закупівель у сфері протимінної діяльності. 

МЕТОДИ ВОРОГА