Кому стаття муляла

27.03.2019

У зв’язку з виборами більшість людей, як з одного, так і з другого боку, втратили почуття міри, здатність мислити (не кажу вже про критичне мислення). Якщо пересічній людині це ще можна вибачити, то т. з. представникам інтелігенції аж ніяк. Правда, деякі з них роблять це за надане (чи майбутнє) звання народного артиста, заслуженого журналіста, видання багатотомного зібрання творів за дер­жавний кошт, тепле місце у чиновницьких кабінетах, майбутнє депутатство, ордени та медалі і, зрештою, можливість покерманити людськими долями. З’явились навіть галани, маланчуки, кравчуки... Лакейство, блюзнірство, вірнопідданство. Серед них ті, в кого головна тема творчості — секс, хто кацапською лайкою пересипає всі свої творіння. Я особисто не хотів би, щоб люди з таким творчим амплуа прославляли мене. Але вони не дуже переймаються достовірністю фактів, їх правдивістю.
Поговоримо про статтю в Конституції про незаконне збагачення. Зараз вона, ця стаття, стала непотрібною, небезпечною, особливо для тих підписантів до Конституційного Суду, аби прибрати її, хто є першими претендентами бути засудженими за нею.
Якщо виходити з життєвих реалій, то нащо десяткам мільйонів українців (понад 80%) отой «безвіз», коли вони не мають грошей, щоб поїхати за кордон. І ще одна вагома причина, на яку вказує «Україна молода» від 22 лютого 2019 р.: «Без курсу Ющенка на євроінтеграцію не було б «безвізу». 
Якщо говорити про Томос, то й тут також у першу чергу треба згадати Віктора Ющенка, митрополита В. Липківського, митрополита Іларіона (Огієнка), патріарха Мстислава (Скрипника), патріарха Володимира (Романюка) та десятки тисяч православних священиків, які закінчили свій земний шлях на Соловках, у сибірах, катівнях НКВС. Із цього приводу згадується ще один державний діяч, який на фотографіях тримає краєчок Томосу. У своїх майбутніх спогадах він також, мабуть, буде ствер­джувати, що теж долучився до цього вікопомного факту.
Щодо армії, її творення. Сучасну українську армію створили добровольці — майданівці, народне ополчення, волонтери. Зрештою, прості українці своїми копійками через військовий податок на прибуток у розмірі 1,5%. 
Юрій ПАНИЧ
Львів

  • Загиблі живуть, допоки ми їх пам’ятаємо

    Шановна редакціє! Я вдячний Вам за статтю в газеті «Україна молода» № 39 «Вісточка з минулого» автора Бориса Дудченка, який наштовхнув мене на пошук батька моєї дружини, котрого вважали безвісти зниклим до кінця липня 1995 року. >>

  • Точать зуби на солов’їну

    Тих, що на всі заставки верещать про перегляд ухваленого Верховною Радою України закону про мову, відправити б у науку не до «українського буржуазного націоналіста», а до «батька української прози» Григорія Квітки-Основ’яненка. >>

  • Хто чого вартий

    При Ющенку був найвищий показник зростання економіки за всю незалежність України.
    При Ющенку розкрили архіви КДБ. Ми ахнули від жаху. >>

  • Є з кого брати приклад

    Останнім часом багато хто береться трактувати історію України, особливо сусідній «царь-государь». Тож хочу дещо розповісти про чомусь забутого Миколу Аркаса (Микола Аркас — історик , композитор, поет, просвітянин, автор «Історії України-Русі», грек за походженням. >>

  • Не кажіть поляку, як він має ставитися до українців і росіян

    Учора я розмістив пост про п’яних російських хлопців (из города русской славы — Николаева), що в понеділок увечері купували пиво та горілку. Раніше я писав про п’яну російськомовну молодь, що влаштовувала дебош у познанському трамваї. >>