На території Ялосовецької сільської ради на Полтавщині розгорівся конфлікт через землю

А якщо конкретніше, законфліктували через те, що два фермерські господарства із шести (які орендують комунальну землю на території Ялосовецької сільської ради, що в Хорольському районі) вирішили її позбавити.

 

Одне з них — фермерське господарство «Корнієнко», засноване ще 2001 року. Його очільник Віталій Корнієнко починав, взявши в оренду земельну ділянку площею 21,5 гектара, що перебуває в комунальній власності сільради.

 

На той час, за словами Віталія Івановича, земля була занедбана, забур’янена, практично здичавіла, місцеві жителі випасали тут худобу. Тож цілих три роки чоловіку знадобилося, щоб її окультурити.

 

Згодом у селі Кривці, де була розпайована земля колективної власності, частина селян віддали йому в користування свої паї, і ще було виділено землю для ведення фермерського господарства «Корнієнко».

 

Таким чином, загалом господарював на площі 115 гектарів. Нині ж триває суперечка через оті 21,5 гектара. 

 

«Договір оренди землі підписаний 1 листопада 2007 року, а його державна реєстрація відбулася 13 лютого 2008 року. Термін дії угоди — 10 років. Тобто спірний договір, згідно з чинним на той час законодавством, діяв до 13 лютого 2018 року, — вважає Віталій Корнієнко.

 

— На останніх місцевих виборах крісло сільського голови зайняв Сергій Турчанінов, котрий безпідставно відмовився продовжувати цей договір. Відкритим текстом мені було сказано: ти вже, мовляв, розбагатів, тож ми вирішили землю в тебе забрати, а депутати проголосують. Це одноосібне рішення сільського голови, бо більшість депутатів «утрималася» під час голосування. А тому рішення не було прийняте. Відповідно, згадане питання зависло в повітрі. Таким чином, сільський голова змусив нас звернутися до суду. Уже цілий рік триває судова тяганина.

 

Які аргументи висуває Сергій Турчанінов? Фермерське господарство «Корнієнко», мовляв, втратило переважне право на оренду цієї ділянки землі, передбачене законодавством, бо спірний договір припинив дію на дату його підписання. Ми ж доводимо, що кінцевий термін дії договору — дата його державної реєстрації». 

 

Отже, формальна причина відмови — невчасно подані документи щодо продовження договору.

 

Хоч Віталій Корнієнко пояснює, що він заздалегідь, а саме 31 серпня 2017 року, звернувся до сесії депутатів Ялосовецької сільської ради із заявою про намір скористатися переважним правом на укладення договору оренди земельної ділянки на новий термін і готовність вести перемовини щодо істотних змін умов договору.

 

Та минуло два місяці, за цей час збиралися дві сесії, проте заяву фермера не виносили на розгляд депутатів (схоже, за словами Віталія Івановича, комусь дуже потрібно було затягнути строки).

 

«І письмової відповіді на мою заяву в місячний термін, як це передбачено законодавством, я не отримав. Тоді поцікавився в сільського голови, чому відбувається зволікання, на що відповідь була такою: «Ми підготуємо додаткову угоду, а тоді вас запросимо й усе вирішимо».

 

Урешті-решт питання винесли на розгляд сесії саме тоді, коли я перебував на санаторно-курортному лікуванні. Сільський голова мотивував небажання продовжити договір оренди землі зі мною тим, що, мовляв, плачу низьку орендну плату.

 

На що деякі депутати зауважили: це питання, мовляв, не варто вирішувати за відсутності заявника, оскільки він погоджується на підвищення орендної плати.

 

На тій сесії, що відбулася 14 листопада 2017 року, і слова не було мовлено про те, що заяви на виділення землі написали працівники соціальної сфери. Водночас на ній була присутня наближена до сільського голови особа з Хорола — потенційний орендар, який подав заяву щодо оренди землі, — так відтворює хронологію подій, які передували конфлікту, Віталій Корнієнко.

 

— Тоді я вдруге подав заяву-повідомлення, де пропонував продовжити договір оренди земельної ділянки з орендною платою в розмірі 10 відсотків. Цього ж дня сільський голова зібрав земельну комісію, куди запросили й мене. Я підтвердив свій намір платити орендну плату в розмірі 10 відсотків.

 

Проте Сергій Турчанінов зазначив: навіть за таких умов договору оренди земельної ділянки, мовляв, зі мною не продовжать, і щоб я більше не ходив до сільради, а відповідь одержу в письмовому вигляді. В одержаному того ж дня листі повідомлялося, що в задоволенні моєї заяви сільський голова (а не сесія депутатів!) змушений мені відмовити, оскільки я не додав до неї проекту додаткової угоди. Оце така «головомийка».

Ялосовецький сільський голова Сергій Турчанінов конфліктну ситуацію коментує так: «Коли мене обрали на цю посаду, я зіткнувся з такою проблемою, як виділення землі АТОвцям, учителям, медикам тощо.

 

У нас жодна людина з соціальної сфери не має земельного паю. Натомість фермери ту землю, яка надавалася для ведення фермерського господарства, примудрилися розпаювати.

 

Наприклад, у сім’ї Корнієнків і її глава, і його дружина, і син, і донька — усі з паями. То справедливо це чи ні? А погодилися б виділити землю людям — зараз не мали б ніякого клопоту».

 

Отож, за словами Сергія Савовича, він відстоює не власні інтереси, а інтереси людей. Тут потрібно пояснити, що в селах Ялосовецьке, Бригадирівка, Новоіванівка, Орликівщина, Лагодівка земля не розпайована, бо вона належить чинному державному підприємству «Дослідне господарство імені 9 Січня» Інституту свинарства і агропромислового виробництва Національної академії аграрних наук України.

 

Натомість жителі села Кривці, що розташоване на території Ялосовецької сільської ради, де свого часу була колективна форма господарювання, мають земельні паї. І члени ФГ «Корнієнко», господарюючи там на землі, згідно з їхнім поясненням, у законний спосіб отримали у власність чотири паї для ведення фермерського господарства.

 

«Фермерам і було запропоновано виділити, скажімо, тим же вчителям по гектару землі, а після цього хай би користувалися нею і, як усі, платили людям за оренду земельного паю, — продовжує сільський голова.

 

— Та вони відмовилися, заявивши: земля, мовляв, наша. При тому, що земля — комунальна власність Ялосовецької сільської ради. Так, у фермерів було першочергове право на оренду, але ж вони його втратили, бо несвоєчасно подали документи (заява без проекту додаткової угоди є недійсною). А тоді пішли на принцип». 

 

Віталія Корнієнка такі слова дуже здивували. Фермер говорить, що якби йому запропонували такий варіант, він, не сумніваючись, погодився б. Адже йому все одно, кому платити орендну плату: конкретній людині чи сільській раді.

На моє прохання свою думку ви­словив і голова Асоціації фермерів Хорольського району «Відродження Полтавщини» Микола Москалець:

 

«На мій погляд, у цій ситуації переважили не здоровий глузд, а амбіції голови Ялосовецької сільської ради. Бо фермер подав заяву із проханням продовжити договір оренди земельної ділянки вчасно, і якщо він не додав проекту додаткової угоди, потрібно було йому вказати на це. Але очевидним є факт, що сільський голова мав на меті не вирішити це питання, а позбавити фермера землі. Тепер Сергій Турчанінов пояснює це благими намірами: мовляв, він хоче надати землю працівникам соціальної сфери. Та, згідно з постановою Кабміну, на приватизацію можна відвести не більше 25 відсотків земель запасу сільської ради. Тож чи справедливо, що сільський голова хоче розв’язати цю проблему лише за рахунок двох фермерів?»

 

Віталій Корнієнко зазначає: він не проти того, щоб односельці отримали земельні паї. Водночас пропонує взяти на приватизацію певну частину землі в усіх господарюючих суб’єктів, які орендують землі комунальної власності Ялосовецької сільської ради. 

 

«Було б логічно взяти, скажімо, четверту частину з 21,5 гектара землі, яку орендувало наше господарство, із 45 гектарів, які були в оренді в іншого фермера — Олександра Крата, а також зі 144 гектарів, відданих в оренду ДП «Дослідне господарство імені 9 Січня» (при тому, що згадане підприємство має 7 тисяч гектарів державної землі) — і проблему було б розв’язано,

 

— переконує мене Віталій Іванович. — Очевидно, оті 144 гектари землі комунальної власності Ялосовецької сільської ради якраз і передбачені для задоволення потреб у земельних наділах працівників соціальної сфери. Проте на цю землю 10 серпня 2017 року продовжено договір оренди на сім років під мінімальні три відсотки орендної плати.

 

«Так, ДП «Дослідне господарство імені 9 Січня» орендує 144 гектари комунальної землі, — підтверджує сільський голова. — Але ж підприємство підтримує інфраструктуру в селі, розчищає від снігу дороги й навіть допомагає організовувати похорони. А фермери не надають нам ніякої допомоги».

 

Водночас Віталій Корнієнко наголошує: справно сплачуючи до місцевого бюджету обов’язкову орендну плату, він ніколи не відмовляв і в допомозі закладам соціальної сфери.

 

Зокрема, ялосовецькому Будинку культури виділив 5 тисяч гривень на встановлення опалення, 4 тисячі — на придбання музичної апаратури, придбав форму та м’ячі для футбольної команди «Еліта» на суму 14 тисяч гривень, до Дня святого Миколая закупив подарунки для дітей Бригадирівського дитсадка та Ялосовецької загальноосвітньої школи — і це далеко не всі його добрі справи. От тільки їх, схоже, вперто не хочуть помічати.

 

Іще одна колізія: Господарський суд Полтавської області, до якого звернулися і Олександр Крат, і Віталій Корнієнко, котрі опинилися в однаковому становищі, щодо першого позивача ухвалив рішення про те, що договір оренди землі припиняє дію на дату його державної реєстрації (до того ж правомірність цього рішення підтвердила апеляційна інстанція).

 

Натомість щодо другого позивача виніс протилежний вердикт, а саме: договір дійсний лише до дати його підписання. Тож тепер Віталій Корнієнко добивається справедливості в апеляційному суді.

 

«Якщо все так пішло, оті 21,5 гектара орендованої землі вже не приносять задоволення, — зізнається фермер. — Але дуже хочеться, щоб справедливість восторжествувала».