Тарас Компаніченко у Музеї літератури зачаровував кобзою, лютнею і лірою

Людиною-театром назвав Тараса Компаніченка поет і видавець Іван Малкович на творчому вечорі музиканта у Національному музеї літератури.

 

Лідер гурту «Хорея Козацька» співав, змінюючи почергово кобзу, лютню та ліру, а також цитував свої вірші: «...Пункція егоїзму// Унція альтруїзму// Ница й велична істота// Суміш злота й болота// Одвічне contra spem spero// І нескінченне zero// Любове моя єдина// су-ча-сна людина!» 

 

Тарас Компаніченко — відомий кобзар, бандурист, лірник, історик музики, лідер гурту «Хорея Козацька», культурний активіст.

 

Він відшуковує та відроджує українські музично-пісенні скарби — працював у книгозбірнях України, Європи й Америки.

 

Як результат — у репертуарі «Хореї Козацької» і Тараса Компаніченка є твори різних епох: середньовіччя, бароко, класицизму, романтизму, часів української революції 1918 — 1922 років, народні пісні й кобзарсько-лірницькі, твори на слова Василя Стуса, Ліни Костенко, Євгена Сверстюка, інших. 

 

«Хорея Козацька» минулоріч презентувала аж три альбоми, останній із яких — на двох дисках. Зокрема, представили збірку De Libertate — Про Свободу.

 

До альбому ввійшли 12 пісень, серед яких «Ангели, знижайтеся» (слова Григорія-Варсави Сковороди, музика невідомого автора XVIII ст., із репертуару Галаганівського або Сокиринського вертепу, 1874), а також твори на музику Тараса Компаніченка De Libertate (слова Григорія Сковороди, 1757), стрілецький марш «Весна» (слова Спиридона Черкасенка), «За читанням Ясунарі Кавабати» (слова Василя Стуса). Найсвіжіший альбом гурту має назву «Пісні української революцї».

 

«Я не думаю, що Музей літератури колись бачив такий аншлаг, — ділиться враженнями Ігор Луценко. — Люди сидять і стоять у залі, в коридорах і холах. Нарешті творчість нашого великого візіонера Тараса Компаніченка, який десятиліттями, кожного дня відроджує фундаментальні основи України, дістає заслужене визнання. Мене часом дивує, коли люди кажуть, що мій добрий приятель і колега Тарас відроджує духовність. Ні, це занадто вузько. Тарас відмиває і дістає з-під намулу совєцької та імперських окупацій України саму суть, саме єство, сам становий хребет України».

 

«Цей творчий вечір став своєрідним звітом видатного музиканта і дослідника за певну частину зораної і засіяної ним духовної ниви», — підсумував Володимир Цитович. Нагадаємо: нещодавно Тарасу Компаніченку присвоїли звання народного артиста України.