У Європейському Союзі вирішили вдихнути нове життя в ініціативу «Східне партнерство» і розробили для цього два десятки різних проектів.
Серед них є дрібніші на кшталт відкриття вищої Європейської школи у Тбілісі, а є й масштабні, до яких належить, наприклад, інвестиційний план дій для розвитку транспортної інфраструктури в країнах «Східного партнерства», повідомляє «Німецька хвиля».
Програму «Східне партнерство» Європейський Союз ініціював ще 2009 року. Вона охоплює шість пострадянських країн, а саме — Азербайджан, Білорусь, Вірменію, Грузію, Молдову та Україну. Програма спрямована передусім на підтримку реформ у цих країнах
. Пріоритетом цього плану є дороги. Зокрема, передбачається приєднати шість східних сусідів до Трансєвропейської транспортної мережі (TEN-T) Європейського Союзу.
Спочатку ця система транспортних коридорів створювалась для того, аби покращити сполучення країн всередині Євросоюзу. Тепер її хочуть розширити й на країни «Східного партнерства».
За оцінками Єврокомісії та Світового банку, для реалізації цього проекту знадобиться 12,8 мільярда євро.
З них 9,5 мільярда євро передбачається витратити на спорудження майже п’яти тисяч кілометрів автомобільних доріг і залізничних колій. Решта має піти на морські та річкові порти, летовища, логістичні центри.
Близько половини проектів розрахована до 2020 року, інші — до 2030 року. Найбільша сума припадає на проекти в Україні — майже 4,5 мільярда євро.
У плані є проекти, розраховані як на розвиток та модернізацію внутрішньої транспортної інфраструктури, так і на покращення міжнародного транспортного сполучення.
В Україні, наприклад, це і реконструкція траси Київ—Одеса, і ремонт другої злітно-посадкової смуги та спорудження нового вантажного терміналу в аеропорту «Бориспіль», а також розвиток порту «Південний», електрифікація окремих ділянок залізничної гілки, яка поєднує Україну та Білорусь.
Директор українського Центру транспортних стратегій Сергій Вовк найважливішими проектами вважає будівництво транскордонних перевантажувальних комплексів у Західній Україні.
Адже через логістичні проблеми, такі як різні розміри колій або різні стандарти роботи з логістичними документами, є «великий дефіцит» потужностей для перевантажування.
Для цього в плані передбачено два проекти з модернізації залізниці Ковель—Ягодин у Польщу, та Мукачево—Чоп, яка веде і в Угорщину, і в Словаччину.
Те, що перелік проектів склали Єврокомісія та Світовий банк, ще не означає, що вони їх профінансують. Спільно з країнами «Східного партнерства» визначено лише пріоритети.
Згідно з планом, понад дев’ять мільярдів євро могли би надати міжнародні фінансові інститути, переважно Європейський інвестиційний банк і Європейський банк реконструкції та розвитку.
Шести державам доведеться вкласти близько 700 мільйонів євро з власної кишені, а ще три мільярди євро треба буде залучити за допомогою партнерства держави та бізнесу.
Тому Сергій Вовк називає наведені в плані суми «віртуальними коштами». Залучити їх — виклик для України, каже експерт і пояснює, що уряду треба буде в першу чергу забезпечити прозорість державних закупівель і фінансових потоків.
«Це виклик, але, враховуючи істотну активізацію співпраці з ЄС останнім часом, ми маємо всі можливості довести ці проекти до реалізації», — переконаний пан Вовк, якого цитує «Німецька хвиля».
Брюссель осторонь також не стоятиме. Уже після публікації плану він затвердив понад 25 мільйонів євро грантів на побудову об’їзної дороги в Тернополі та зведення пункту перетину кордону у Вірменії.
Інші проекти з плану також можуть здобути грантову підтримку від ЄС. Це полегшить залучення інших інвестицій. Також можна звертатися до ЄС по технічну допомогу.
На думку Сергія Вовка, ця допомога «буде надзвичайно корисною», бо Україні бракує досвіду в таких питаннях, як концесія портів і залучення приватних інвестицій у публічну інфраструктуру. А от у ЄС досвід у цьому великий.
