Людство зіштовхується з безліччю чинників, які загрожують здоров’ю людини впродовж життя.
Всесвітня організація охорони здоров’я (ВООЗ) склала список найсерйозніших проблем, яким належить протидіяти в найближчі роки, повідомляє «Євроньюс».
Сама ВООЗ, яка є одним із підрозділів ООН, визначає поставлене завдання як «мета — три мільярди»: тобто покращення доступу до загального медичного страхування для одного мільярда людей, гарантування медичного обслуговування у випадках надзвичайних ситуацій для ще одного мільярда людей і підвищення рівня благополуччя та якості здоров’я ще для мільярда людей.
Тим часом ВООЗ наводить список із 10 критичних чинників, які є серйозною загрозою людству.
При цьому проблема зараження вірусом СНІДу відходить на останнє місце, а в число першочергових загроз вперше потрапила відмова в деяких країнах від дитячої вакцинації, що обертається спалахами смертельних захворювань.
1. Атмосферне забруднення та зміни клімату
Дев’ять з десяти мешканців планети щодня дихають забрудненим повітрям. На думку ВООЗ, у 2019 році забруднення повітря буде найбільш серйозним екологічним ризиком для здоров’я людей.
Мікрочастинки в повітрі здатні проникати в дихальну та серцево-судинну системи, вони пошкоджують легені, серце та мозок, і щороку вбивають сім мільйонів осіб, викликаючи серцево-судинні та легеневі захворювання.
Близько 90% смертей від атмосферного забруднення припадає на країни з низьким чи середнім рівнем доходів, де високі рівні викидів промисловості, транспорту та сільського господарства і навіть викиди від екологічно шкідливих кухонних плит та домашнього опалення.
Головна причина забруднення повітря — спалювання вуглеводневого пального (скраплений газ, бензин, дизель тощо). Вона також є головною причиною кліматичних змін на Землі та виявляє зростаючий вплив на здоров’я людей. Очікується, що в період між 2030 та 2050 роками кліматичні зміни стануть причиною зростання смертності на 250 тисяч осіб у рік.
2. Неінфекційні захворювання
Неінфекційні захворювання, такі як діабет, рак та хвороби серця, загалом є причиною більше 70% смертей у всьому світі. Від них щороку помирають близько 41 мільйона осіб, з яких 15 мільйонів — це передчасні смерті у віці від 30 до 69 років.
Більше 85% передчасних смертей припадає на країни з низьким та середнім рівнем доходів.
Зростання числа таких захворювань обумовлене п’ятьма головними факторами ризику: паління, відсутність фізичної активності, надмірне вживання алкоголю, нездорове харчування та забруднення повітря.
Ці ж чинники також ускладнюють проблеми з психічним здоров’ям, які можуть виникати у ранньому віці. Так, самогубства — друга за значимістю причина смертей у віковій групі від 15 до 19 років.
3. Глобальна пандемія грипу
Людство неодмінно знову зіштовхнеться з пандемією грипу, невідома лише точна дата і наскільки загрозливим буде цей спалах.
Його викличе новий вірус, проти якого у людства ще немає імунітету або ж він зовсім мізерний. Наприклад, з такою пандемією людство зіштовхнулося в 1918 році, коли планету охопив вірус грипу H1N1 (сьогодні більше відомий як «свинячий грип»).
Тоді на нього перехворіла третина населення Землі, 50 мільйонів померли. Вірус ширився надзвичайно швидко, і в багатьох людей хвороба прогресувала шаленими темпами — були випадки, коли люди гинули впродовж доби.
Згодом пандемії людство пережило в 1957, 1968 і 2009 роках (цю пандемію, яку спричинив усе той же «свинячий грип», ми всі добре пам’ятаємо).
У масштабах планети захист від цього захворювання дієвий лише у випадку готовності системи охорони здоров’я конкретної країни своєчасно відреагувати на надзвичайну ситуацію.
За оцінками ВООЗ, щороку від грипу у всьому світі помирають до 650 тисяч людей. 153 заклади в 114 країнах беруть участь у глобальному епідеміологічному нагляді та заходах реагування. Кожного року у вакцину проти грипу включають нові штами.
4. Неприйнятні умови проживання
Більше 1,5 мільярда людей (22% населення планети) живуть в умовах затяжної кризи, спричиненої такими проблемами, як засуха, голод, воєнні конфлікти та масова міграція.
При цьому слабка система охорони здоров’я позбавляє населення доступу до базових медичних послуг.
5. Стійкість до антибіотиків
Розробка антибіотиків, противірусних та протималярійних препаратів — найважливіше досягнення сучасної медицини.
Але сьогодні ефективність таких ліків під загрозою: щороку зростає стійкість бактерій, паразитів, вірусів та грибків до цих препаратів.
Ситуація може стати критичною, якщо людство знову буде відкинуте в ті часи, коли неможливо було лікувати такі інфекції, як пневмонія, туберкульоз, гонорея та сальмонельоз.
6. Ебола та інші небезпечні віруси
Спалахи та окремі випадки Еболи спостерігаються в Африці з 1976 року. Найсерйозніший забрав життя 11 тисяч людей.
До «воозівського» списку хвороб, які здатні викликати надзвичайні ситуації, але при цьому не мають ефективних методів лікування та вакцин, окрім Еболи, потрапили також лихоманка Зіка, вірус Ніпах та респіраторні синдроми — коронавірус респіраторного синдрому на Близькому Сході (MERS-CoV) та важкий гострий респіраторний синдром (ТОРС). До списку також внесено «патоген ікс», яким означають умовний мікроорганізм, здатний несподівано викликати серйозну епідемію значного поширення.
7. Слабка система охорони здоров’я
Багато країн не мають адекватних закладів первинної медико-санітарної допомоги. Це викликано нестачею ресурсів у країнах з низьким рівнем доходів. Тому в світі й досі мруть люди від запущених хвороб, які можна було б успішно вилікувати, якби пацієнт вчасно звернувся по медичну допомогу.
8. Спротив вакцинації
Нерішучість щодо вакцинації чи пряма відмова від неї загрожує звести нанівець увесь прогрес, який був досягнутий у боротьбі з захворюваннями, які можна попередити за допомогою щеплень. Якби лікарям вдалося збільшити глобальне охоплення щепленнями, то щороку вдалось би врятувати від смерті додаткових 1,5 мільйона осіб.
9. Лихоманка денге
Денге — хвороба, яка розноситься комарами і викликає у людей грипоподібні симптоми. Поширена в Латинській Америці та Південно-Східній Азії. При тяжких формах денге смертність становить 20% (люди гинуть від кровотеч — унаслідок хвороби кров перестає згортатися). Розробка вакцини від цього небезпечного захворювання триває.
10. ВІЛ і СНІД
В останні роки здійснено значний прогрес у боротьбі з ВІЛ. Однак епідемія триває. Від її початку заразились 70 мільйонів людей, а померли близько 35 мільйонів.
На цей час 37 мільйонів людей у світі живуть з ВІЛ-інфекцією. Група, в якій тепер найчастіше виявляється ВІЛ, — це молоді дівчата і жінки віком 15-24 роки.
Росія залишається єдиною країною світу, де масштаб епідемії продовжує збільшуватися. На цей час у Росії нараховується мільйон осіб, інфікованих ВІЛ. Щодня в Росії ВІЛ-інфекцією заражаються приблизно 250 осіб.
В Україні ситуація не набагато краща: наша країна належить до європейських лідерів із поширення ВІЛ. Але є й втішні новини: торік уперше з 2012 року і вдруге в історії України зафіксовано зниження темпів поширення ВІЛ-інфекції.
За даними Центру громадського здоров’я МОЗ України, у 2018 році було зареєстровано на 0,52 відсотка менше нових випадків ВІЛ, ніж у попередньому році. Шість років тому, у 2012 році, темпи епідемії вже знижувалися — на 2 відсотки.
Але з початком широкомасштабної гуманітарної кризи у 2013-14 роках ситуація різко погіршилася. А після втрати контролю над частиною території країни було неможливо порівнювати дані статистики з даними попередніх років. Починаючи з 2016 року в Україні почався новий статистичний відлік для оцінки темпів поширення епідемії ВІЛ/СНІДу.
У 2018 році в Україні, за даними Центру громадського здоров’я МОЗ України, було зареєстровано 18 098 нових випадків ВІЛ-інфекції (у порівнянні з 18 193 випадками 2017 року), з них 2 428 дітей до 14 років. Найбільш ураженими ВІЛ-інфекцією регіонами є Дніпропетровська, Одеська, Донецька області, а також Київ.
Через скорочення програм з боротьби зі СНІДом у 2013—2017 роках темпи епідемії знову почали зростати.
За оцінкою експертів, з 2014 року епідемічна ситуація у нашій країні стрімко погіршувалася. Один з основних індикаторів, за якими відслідковується розвиток епідемії, — це кількість нових випадків ВІЛ-інфекції. За 2017 рік цей показник виріс на 6,6 відсотка у порівнянні з 2016 роком — це відповідає динаміці епідемії, якою вона була близько 10 років тому.
У 2018 році вперше було зафіксовано зниження темпів епідемії (на 0,52 відсотка) вже на новій статистичній базі — без урахування даних з Криму та непідконтрольних Україні районів Донецької та Луганської областей.
