Таємниці степових пірамід: останнім археологічним знахідкам у Більську й Шишаках немає ціни

 

У скарбниці Полтавського краєзнавчого музею імені Василя Кричевського відкрили виставку «Археологічні сенсації в Більську й Шишаках», що репрезентує вже відреставровані знахідки двох останніх польових сезонів (значну частину цих знахідок іще реставрують), котрі поповнили музейні фонди.

 

 

Це відкриття експедиції історико-культурного заповідника «Більськ» на чолі з Іриною Шрамко та Станіславом Задніковим, учасники якої провели археологічні розкопки двох курганів Більського могильника в урочищі Скоробір.

 

У результаті цих дослі­джень виявлено унікальні зразки торевтики — золоті мистецькі вироби епохи скіфської архаїки, тобто VII—VI століття до нової ери.

 

Зокрема, в неодноразово пограбованому похованні заможних чоловіка й жінки скіфського часу знайдені добре збережені рештки сагайдака (чохла для лука і стріл) із повним комплектом золотих бляшок, що прикрашали його.

 

Подібні бляшки знаходили лише кілька разів в історії, востаннє знаний археолог, етнограф і до того ж наш земляк Іван Зарецький виявив їх 1888 року поблизу села Деревки, що на Котелевщині, в кургані «Опішлянка».

 

Пощастило, що, попри пограбування поховання, ці предмети дійшли до нас. Добре збереглися бляшки із зображенням пантери, стилізованого коня, виготовлені місцевими майстрами в так званому «звіриному» стилі, а також жіночі золоті прикраси.

 

Ці речі штамповані, проте неозброєним оком видно, що матриця для їхнього виготовлення мала високомистецькі досконалі форми.

 

— Це надзвичайно вартісні речі, їм немає ціни, — запевняє директор Полтавського краєзнавчого музею Олександр Супруненко. — Хоч загалом там виявлено іще багато цікавих знахідок. Чи не найбільш унікальною є добірка деталей смушкової шапки, що також була прикрашена бронзовими і срібними бляшками, — зараз харківські реставратори намагаються дати їй «друге життя». Тож, можливо, через кілька місяців і її можна буде оглянути.

 

До речі, вдалося зберегти не лише металеві бляшки, а й шкіру — це справді рідкісний випадок. Окрім усього, знайдено велике античне дзеркало у бронзовій оправі майстерного, нестандартного виконання (його також ще реставрують). Іще один сюрприз — таріль, виготовлена з розпиляного рога лося, знизу декорована різьбленими зображеннями тварин. Це унікальна знахідка, нічого подібного в Україні археологи досі не знаходили. І вона також у процесі реставрації. Думаю, трохи пізніше виставка дещо розшириться — її поповнять речі, що повернуться з реставрації.

 

 

Вигляд одного з розкопів шишацької експедиції 

Другу частину експозиції складають знахідки спільної археологічної експедиції Інституту археології НАН України, Інституту керамології, що в Опішні Зіньківського району, і Полтавського наукового ліцею-інтернату імені А. С. Макаренка, що в Ковалівці Полтавського району, на чолі з кандидатами історичних наук Романом Рейдою, Анатолієм Гейком та заслуженим учителем України Сергієм Сапєгіним.

 

Вісім років поспіль члени цієї експедиції ведуть дослідження Шишацького некрополя черняхівської культури й виявляють надзвичайно цікаві поховальні комплекси, що стало можливим завдяки господарській діяльності у глиняному кар’єрі на початку ХХІ століття.

 

Поміж інших археологами виявлене поховання, здійснене на глибині понад сім метрів, у катакомбі, до якої вели два грабіжницькі ходи різних часів.

 

Попри те, що воно також було геть перебране ненаситними грабіжниками, до музею вдалося передати близько 300 цінних експонатів, які мародерам не вдалося побачити. Вірогідно, це було князівське поховання, що містило багато престижних, дорогоцінних предметів.

— Як правило, усі поховання, що останнім часом знаходять поблизу Шишаків, належать до часів гунської навали, яка спричинила одну з перших хвиль переселення народів (кінець IV — початок V століття нової ери), коли місцеві племена черняхівської культури (пізні скіфи, готи, сармати, які проживали на нашій території) були спрямовані загарбниками на завоювання Риму й потім, як вважалося досі, мали осісти в Європі, — «просвітлює» мене Олександр Супруненко.

 

— Але дослідження Анатолія Гейка, Романа Рейди й Сергія Сапєгіна підтверджують той факт, що люди, відвоювавши, повернулися на рідну землю й ще певний час тут жили. Більшість поховальних комплексів, виявлених археологами, не містять дорогоцінностей. Зовсім інша річ — князівське поховання, де знайдено чимало виробів із білого й жовтого металу, намиста з агатів, скла й сердоліку, підвісок, дрібних бляшок, якими прикрашали одяг, зокрема й бляшок зі вставками з камінців, переважно граната. Про рівень статків похованих свідчить і знайдена золота голка (при тому, що тоді побутували залізні та бронзові), а ще — деталі до жезла із золотими вставками. Ну і, звісно, посуд, виконаний у римських традиціях на гончарному крузі, уламки ужиткових виробів тощо.

 

Загалом дослідники Шишацького некрополя впродовж останніх років збагатили Полтавський краєзнавчий музей майже на тисячу надзвичайно цінних речей. Найяскравішою знахідкою попередніх років є скляний посуд, привезений із Риму.

 

За словами Олександра Борисовича, в одному з поховань містився скляний кубок, що зберігаєіться тепер у збірці скарбниці музею.

 

Він був покладений до кисті руки жінки, а під ним лежала римська монета — срібний денарій (викарбувана 268 року), на якій збереглися залишки шовку, привезеного з Китаю.

 

То була плата Харону, перевізнику померлих до царства Аїда. У Греції чи Італії така традиція — звична річ. Але в Шишаках... Може, і частина наших давніх предків сповідувала ті ж релігійні уявлення, які панували в пізньому Римі?

 

— Отаких кубків у світі лише два: один знайдено в Норвегії, другий — біля Шишаків, — стверджує Олександр Супруненко й уточнює, — цілих, бо битих — дещо більше. Це справді рідкісна річ, зроблена зі скла, а потім відшліфована. Іще у двох похованнях Шишацького некрополя знайдені оці два скляні кубки: один, напевне, малоазійський, а другий — візантійський чи сирійський. Їх нещодавно «оживили» харківські реставратори. Таких речей у музеях України — одиниці. Безперечно, вони гідні скарбниці нашого музею, і відвідувачі спеціально приходять, аби на них подивитися.

 

Насамкінець зауважимо, що дослі­дження обох згаданих експедицій проводилися за фінансової підтримки Полтавської обласної ради.