Не укладав угод з власною совістю. Ренесансна чистота художника-шістдесятника Георгія Якутовича
Видатний художник, графік Георгій Якутович 60 років тому здійснив свою мрію – проілюстрував повість Михайла Коцюбинського «Тіні забутих предків». >>
Відомо, що з історичного Закарпаття до Америки емігрувало близько мільйона осіб. Але тільки одиниці спромоглися отримати загальноамериканське визнання. Зіркою світового масштабу став Енді Воргол, творець поп-арту й один із символів ХХ століття. Народжений у сім’ї русинів-українців, які переселилися з маленького села Микова на Пряшівщині, Андрій Вархола до кінця життя залишився вірником греко-католицької церкви, а його брати дотепер говорять меджилабірським діалектом.
Та, виявляється, є ще один наш «американець», про якого ми взагалі нічого не чули. Йдеться про Тому Белейчака, який увійшов в історію американської літератури під іменем Томас Белл і вважається одним із засновників критичного реалізму за океаном.
Народився він 7 березня 1903 року в Броддоку в Пенсильванії. Його батько, Михайло Белейчак, прибув до Америки з села Вишній Тварожець на Бардіївщині і вважав себе русином. Мати — Марія Крахуновська — теж із родини переселенців, хоча народилася вже в Америці.
Доля не була занадто прихильною до хлопця. Коли йому виповнилося одинадцять років, батько загинув від вибуху доменної печі. Тож йому довелося все в житті досягати самому. Як і багато інших письменників, Белл перепробував десятки професій: продавав газети, чистив черевики, збирав старе ганчір'я та металобрухт, працював підсобником у крамницях, продавцем у книгарнях. А в 15-річному віці сфальсифікував особисті документи, записавши себе на рік старшим, і влаштувався на металургійний завод, де загинув батько. Згодом побував в інших країнах, працюючи на пароплаві.
У 1933 році одружився із землячкою Марією. Шлюб уклали в греко-католицькій церкві.
З раннього віку почав писати. Публікував статті та оповідання на робітничі теми, підписуючись скорочено Томас Белл (від Белейчак). Цікаво, що в літературу він увійшов, власне, на тематиці закарпатських переселенців, яка довгий час була основною в його творчості. Перша його книжка «Покоління Василя» побачила світ у 1930 році. Та славу і гроші йому приніс роман «Усі наречені гарні» (1936), котрий був екранізований відомим американським режисером Джоном Беррі з не менш славною акторкою в головній ролі Жанною Фонтейн.
Вершиною творчості Томаса Бел
ла вважають автобіографічний роман
«З цієї доменної печі» (1941), в якому описано життя трьох поколінь закарпатських переселенців у Пенсильванії. По суті, це велика епопея про українську еміграцію в Америці першої половини ХХ століття. Книжку перекладено багатьма мовами, в тому числі й словацькою. Словацькою перекладено й інший роман Томаса Белла — «Прийде час» (1946), який розповідає вже про банківське життя Америки. Але й тут письменник не зрадив собі. Головним героєм книжки є емігрант зі Східної Словаччини. Останній твір письменника «В середині життя» вийшов уже після його смерті. Це зворушливий щоденник хворого на рак чоловіка, який протягом двох років записував свої почуття і переживання. Помер Томас Белл 17 січня 1961 року в Нью-Йорку, похований на цвинтарі Санта-Круз в Каліфорнії.
Академік Микола Мушинка з Пряшева зауважує, що ніхто так яскраво і переконливо не змалював психологію, побут, духовне та родинне життя русинів-українців Америки, як це зробив Томас Белл. На жаль, ми не тільки не маємо перекладів його творів українською мовою, а й жодна наша енциклопедія чи підручник з літератури США навіть не згадує про цього автора. Це виглядає тим дивніше, що сам письменник був лівих поглядів і навіть брав участь у політичному русі «борців за мир», очолюваного Радянським Союзом.
А тим часом усі словацькі та чеські довідники подають Томаса Белла як «американського письменника словацького походження». Вони цим пишаються. Ми ж тільки через сто років від народження нашого видатного земляка довідуємося про його існування. Цікаво, скільки треба буде тоді чекати на переклади книжок Томаса Белла мовою його батьків?
Видатний художник, графік Георгій Якутович 60 років тому здійснив свою мрію – проілюстрував повість Михайла Коцюбинського «Тіні забутих предків». >>
У Києві наприкінці травня Національний академічний драматичний театр імені Лесі Українки представив прем’єру вистави «1111. Театр Лесі та Курбаса»» у постановці Андріюса Дарели — сценічного осмислення історії українського мистецького покоління 1920–1930-х років. >>
Уперше почув ім’я критика Ігоря Котика п’ятнадцять років тому – воно опинилося в центрі скандалу, вчиненого «літературними патріотами». >>
У Києві, у Національному музеї мистецтв імені Богдана та Варвари Ханенків, триває виставка, присвячена 280-й річниці від дня народження іспанського художника Франсіско Гої, яка складається з серії гравюр «Диспаратес» (Los Disparates). >>
У нашій країні дедалі більше уваги приділяють створенню безбар’єрного середовища. >>
Книжка Володимира та Сергія Кампо «Юрій Бадзьо: Філософія антиімперського/антифашистського спротиву України» (Ужгород: Карпати, 2024) фігурувала у тогорічному рейтингу всередині номінаційного списку рубрики «політологія/соціологія/культурологія». >>