Оплески Леніну і Сталіну, червоні прапори на параді до Дня незалежності, українські актори в образах малоросів в російських серіалах, українські книжки та іграшки — незатребувана рідкість, на радіохвилях панує російський шансон, а на телеекранах — російська пропаганда.
Це не кадри з паралельної реальності, це — Україна чотири з половиною роки тому. Осягнути пройдений шлях можна, лиш згадавши, від чого і скільки ти йдеш.
Російське культурне рабство — більше ніколи!
У залі Львівської опери — понад тисяча людей. Усі вони зібралися для того, щоб відсвяткувати визначну дату в українській історії — 150 років з дня заснування товариства «Просвіта», про що «УМ» учора повідомляла. Колись цей рух був основою опору і збереження української культури. Сьогодні — перед його учасниками виступає Президент. І обіцяє: Україна більше ніколи не повернеться до російського культурного рабства.
«За останні роки ми провели декомунізацію з масовим ленінопадом і забороною комуністичної партії, винної в Голодоморі, Великому терорі, денаціоналізації та інших злочинах. Кілька років тому на державному рівні нарешті визнали армію УНР та УПА учасниками національно-визвольних змагань. В 2013 році частка україномовних пісень на радіостанціях становила близько 5%! Тепер — 55%, і це навіть значно більше, ніж вимагає закон», — заявив Президент.
Сьогодні ці цифри стали реальністю, хоча ще на початку президентства Петра Порошенка в них мало хто вірив. Мовні закони і квоти критикували як за кордоном, так і всередині країни — для дискредитації ініціатив, що укріплюють національну свідомість українців, Росія залучила всі потужності своєї пропаганди.
Українські громадяни понад двадцять років власним коштом оплачували і наближали російську агресію, підживлюючи небезпечний міф про «один народ».
Загалом, за даними Нацради з питань телебачення та радіомовлення, тільки за трансляцію російських серіалів українські телеканали сплачували $300 мільйонів на рік.
Скільки вивозили до Москви книговидавці, актори та співаки — невідомо й досі. Паразитуючи на українцях, Росія створила високодохідну індустрію, яка роками насаджувала ідеї «русского міра». І чинити опір цій потужній машині досі не наважувався ніхто.
Нині ж вітчизняне кіно відроджується. Одна з найсвіжіших стрічок цієї осені встановила касовий рекорд для вітчизняного фільму: півтора місяця демонстрації, понад 50 мільйонів гривень від продажу квитків і шістсот тисяч глядачів.
Зростає і розмір державної підтримки. Якщо у 2016-му Держкіно профінансувало 35 фільмів, то вже у 2017-му — 47 стрічок.
Кінотеатри продали понада півтора мільйона квитків на вітчизняне кіно. Для порівняння: у 2011-му в прокат вийшов лише один фільм українського виробництва, який так і не зміг стати касовим. У 2018-му ж на українське кіно держава виділила понад мільярд гривень. За ці гроші планують створити понад 120 кінострічок.
«Вітчизняне кіно відроджується, і відроджується воно саме українською мовою. Цей ренесанс стає можливим завдяки фінансовій підтримці держави, а також нашим талановитим митцям, режисерам, акторам, які отримали можливість для реалізації творчого потенціалу в найрізноманітніших жанрах», — Президент зізнався, що він сам є палким шанувальником українського кіно.
Щеплення від пропаганди
Глава держави наголосив: так близько до справжньої своєї незалежності Україна ще не була.
«Лише тиждень — після сотень років очікувань і десятків років боротьби! — відділяє нас від об’єднавчого Собору, на якому буде засновано Автокефальну помісну українську православну церкву, визнану світовим православ’ям і незалежну від Москви. Томос про автокефалію — це ще один Акт проголошення незалежності України. Без жодного сумніву, ви всі розумієте, що автокефалія — це не стільки церковне питання, скільки питання нашої державності, незалежності і національної безпеки», — заявив Президент.
У бою не духовному, а реальному Україну боронить нова армія — патріотична, добре підготовлена, оснащена зброєю і умінням достатнім, щоб стримати російську агресію.
Вона вже входить до числа найкращих армій Європи, переходить на стандарти НАТО, набуває досвіду й уміння перемагати. Хоча ще п’ять років тому навіть у війську був величезний відсоток російських симпатиків і агентури, готових будь-якої миті зрадити присягу і перейти на бік агресора. А про хороші зарплати, гідне харчування і сучасне службове житло в армії навіть не мріяли.
Так само, як і нездійсненними фантазіями вважали безвізовий режим, Асоціацію з Євросоюзом, зону вільної торгівлі та закріплення курсу на НАТО і ЄС в Основному законі.
Хоча цю амбітну мету — членство в обох альянсах — Петро Порошенко визначив одним із перших пунктів своєї президентської програми, наголосивши, що лише повноцінна євроінтеграція остаточно й незворотно гарантує незалежність від Росії.
Найпоказовіший результат гуманітарної політики країни — зміни в освіті. Нині державною мовою вчаться понад 90 відсотків школярів і майже 95 відсотків першокласників.
Причому найбільш помітне зростання кількості перших класів з українською мовою навчання саме в тих регіонах, на які кинула оком Росія, — на Донеччині, Запоріжжі, Одещині, Харківщині та Херсонщині. Сьогодні ці діти отримують найпотужніше щеплення від пропаганди — код пращурів, які сотні років боролися за незалежність України, за її силу і дух.
Цілком очевидно, що якби попередні прем’єри та президенти зробили хоча б третину з того, що зроблено за останні три роки для української мови, відродження національної пам’яті й укріплення національної ідентичності українців, «русскій мір» не мав би в Україні жодного шансу.
ДО РЕЧІ
Основні кроки Президента в мовній політиці:
* Запровадження квот для україномовних пісень на радіо — сплеск популярності вітчизняних виконавців;
* Запровадження квот для української мови на ТБ, істотне зростання програм, передач, серіалів українською;
* Низка законів для відродження національного кіновиробництва: десятки нових фільмів українською;
* Заборона ввезення пропагандистських книжок із Росії і зростання кількості книжок українською мовою;
* Новий закон про освіту. Частка дітей, які навчаються українською мовою, перевищує 90%;
* Скасування «мовного» закону Ківалова—Колесніченка;
* Новий закон про мови в першому читанні;
* Українську не нав’язують у спілкуванні, але її модність та престиж зростають.
Основні кроки Президента у політиці зміцнення національної ідентичності:
* Надання Вселенським патріархом автокефалії Українській церкві;
* Декомунізація і заборона компартії;
* Державне визнання УПА та інших учасників національно-визвольних змагань;
* Власна політика національної пам’яті та зміцнення ідентичності;
* Закріплення курсу в НАТО та ЄС у Конституції України;
* Вихід із СНД та розірвання недіючих договорів «про дружбу» з Росією.
