29 листопада виповниться 240 років із дня народження Григорія Квітки-Основ’яненка. Цій ювілейний даті присвятили зустріч у Харківському літературному музеї.
Предметом обговорення стала, зокрема, книжка «Історія роду Квіток», яку відомий харківський дослідник Андрій Парамонов презентував іще п’ять років тому. Це збірник архівних документів і статей.
«Книга безцінна для дослідників та книжкових естетів — на гарному папері, з якісними ілюстраціями, зі змістовною передмовою класного історика Володимира Маслійчука. І документи, статті — у фаховому перекладі українською Олі Черемської, — констатує Ольга Різніченко. — Готується нове доповнене видання книги «Історія роду Квіток».
До цього роду належали козацькі старшини, чиновники, історики, однак найвидатнішою постаттю є родоначальник української прози народною мовою Григорій Квітка-Основ’яненко. Наводиться найповніша на сьогодні генеалогія Квіток із важливими екскурсами в тогочасний побут, історія родового «гнізда» роду — села Основи (тепер ця місцевість у межах Харкова).
Зазначено бібліографічний опис книжок XVII—XVIII cтоліть, що належали родині, подається прижиттєва бібліографія творів Григорія Квітки-Основ’яненка. Також публікуються наявні витяги з «Літопису Квіток» — важливого джерела з історії України.
Григорій Квітка — автор безсмертних «Шельменка — волосного писаря», «Конотопської відьми», «Марусі», «Сватання на Гончарівці».
Як письменник, видавець, літературний критик і публіцист він утверджував художні можливості української літературної мови. Брав участь у заснуванні професійного театру в Харкові (1812), у виданні першого в Україні журналу «Українскій Вістникъ» (1816–1817), сприяв виданню альманаху «Молодикъ» (1843—1844).
Мало хто знає, що Григорій Квітка ніколи не виїжджав за межі Харкова. За його переконанням, саме у цьому місті, на Гончарівці, живуть найкрасивіші дівчата.
