Гучний скандал, що сколихнув місто Кам’янське, змусив депутатів заборонити добровільно-примусові побори готівкою у школах їхнього регіону.
Причина проста: не можливо простежити, куди та на які цілі йде готівка батьків.
За виведення грошей iз тіні батьки-активісти боролися багато років, і нарешті на сесії Кам’янського міськради депутати стали на їхній бік. Рішення приймали з гучними криками та лайкою.
Але батьки дітей не здались і відстояли своє право отримувати точну звітність про те, на що адміністрація школи витрачає немалі добровільно-примусові гроші, взяті з їхньої кишені.
— Я підрахувала, що у рік на трьох дітей плачу близько 3 тисяч гривень, — пояснює одна з активісток руху опору, багатодітна мати Олена Славіна. — Така сума виходить без урахування витрат на харчування та подарунки для вчителів. Гроші з батьків збирають, а куди вони йдуть — ніхто не знає, тим більше, що частину потреб, на які збирають благодійні внески, повинна фінансувати міська влада. Йдеться про оплату iнтернету та питної води для учнів.
За словами обурених батьків, адміністрація школи, дізнавшись, що більше готівки від них не отримає, зірвала режим подачі води у школі, фактично шантажуючи дорослих, а заручниками цього скандалу стали діти.
Ще один активіст iз міста Кам’янське, що на Дніпропетровщині, Дмитро Калінін спробував простежити, куди конкретно було витрачено благодійні внески, але знайшов лише грубо сфабриковані документи липової звітності.
— За рік у невідомому напрямку «пішло» понад 32 тисячi гривень iз тих грошей, які як благодійнi внески здерли з батьків учнів. Простежити, куди витрачаються гроші, досі було неможливо, — стверджує Дмитро Калінін. — У звіті школи — лише загальний перелік робіт i підсумкова сума. А скільки коштували товари, як і де їх вибирали та як узгоджували суми оплати праці з виконавцем робіт — невідомо.
Після того як батьки з великими труднощами відвоювали своє право на заборону готівкових розрахунків їхніми грошима, адміністрація школи почала спроби домовитися з більш лояльно налаштованими батьками.
Керівники шкіл коментувати рішення міськради відмовляються, а своє небажання працювати без готівки мотивують необхідністю проводити тендери на закупівлю товарів та замовлення послуг для школи, а це нібито набагато складніше.
Тож не виключено, що резонансний скандал, який сколихнув поки що одну зі шкіл міста Кам’янське у Дніпропетровській області, ще тривалий час буде тримати у напрузі не лише цей регіон.
ДО РЕЧІ
Найбільше грошей від батьків збирають у великих містах. У Києві цифра «добровільних» внесків в окремих державних школах сягає за навчальний рік 5 тис. гривень і більше. І практично щомісяця до них додаються ще додаткові збори: на книжки чи екскурсії або класний ремонт.
