Заборона Комуністичної партії не допоможе

Бажання поділитися своїми роздумами викликала стаття в «УМ» «КПУ рветься в «послідній і рєшитєльний бой» (7-8 вересня 2018 р.). Мій номер партійного квитка був 11681850, час вступу до партії — червень 1967 р. У 1981 р. подав заяву про вихід із Комуністичної партії СРСР, зрозумівши, що таке більшовизм, яка його сутність, де його соціальне коріння.

Більшовизм — це вкрай реакційна, небезпечна і шкідлива для людства ідеологія, розроблена незначною купкою політичних авантюристів і властолюбців на чолі з Леніним, якого привів на більшовицький трон агент кайзерівської Німеччини Ізраїль Лазаревич Гельфанд (Парвус). Більшовизм — це ідейні, стратегічні, тактичні організаційні принципи керівництва партією в боротьбі за захоплення влади в Росії і засіб управління державою. Це — терор, насильство, розгул екстремізму, бандитизму і грабежів; це — тюрми, концентраційні табори смерті, розстріли без суду і слідства; це — знищення громадянських політичних і загальнолюдських свобод, політична цензура, «стукачество», переслідування інакомислячих; це — рабська праця, експлуатація, злидні, голод, хвороби; це — агресивні війни, штучне нагнітання міжнародної напруги, залізна завіса.

Перше те, що і сьогодні комуністична кліка не сприймає незалежної держави Україна. Комуно-російські прихвостні не розуміють, що Україна крокує демократичним європейським шляхом із вільними ринковими відносинами, свободами і правами людини. Комуністи не розуміють, що українці назавжди відмовилися від свого радянського минулого, скинули ярмо комуністичної ідеології.

Політика ж комуністів керується ідеологічним виправданням своїх азійських інстинктів загарбання чужих земель, які сьогодні продовжує Путін. Шовіністичні проросійські сили в Україні послідовно ведуть справу до знищення Української держави. Ще 15 березня 1996 р. Держдума РФ проголосувала за постанову про денонсацію Біловезької угоди від 8 грудня 1991 р., продемонструвавши перед цілим світом реваншистські потуги відновити СРСР, який розпався як штучне об’єднання підкорених Москвою народів. Навіть незважаючи на те, що ці угоди було ратифіковано 12 грудня 1991 р. Законом Верховної Ради РФ, а отже, їх не можна денонсувати постановою Держдуми РФ.

Жоден народ у світі в добу новіт­ньої історії не зазнав такого масового брутального порушення прав людини, як українська нація від комуністичної влади. Годі й говорити про голодомори 1921-23 , 1932-33 та 1946-47 років — це був справжній геноцид українського народу. Навіть Солженіцин — викривач злочинів комуністичної влади, а згодом пропагандист російських шовіністичних поглядів — вважав, що СРСР знищив 110 млн. своїх громадян, російська ж письменниця М. Пріумова вважає, що лише на території Російської Федерації було знищено 79,85 млн. осіб.

Можна довго перераховувати й інші злочини комуністів за часи їхнього правління, але хочу висловити головну свою думку: незаконність існування в Україні Комуністичної партії та її заборона — це лиш легенький переляк сьогодні для її керівників та апологетів. Не забороняти проросійськи налаштовану КПУ потрібно, а внести до Кримінального кодексу України, в «Особливу частину», що діяльність Комуністичної партії є діянням, спрямованим на повалення конституційного ладу, вона зазіхає на територіальну цілісність і недоторканність України, покарання за комуністичну ідеологію — 15 років позбавлення волі без права на помилування та умовно-дострокового звільнення, з конфіскацією майна, що належить не лише порушнику закону, а й його родині. n