Декого статистика ООН змушує хапатися за голову, а когось за валізи.
За прогнозами Організації об’єднаних націй, до 2050 року українців в Україні залишиться близько 30 мільйонів.
Причиною цього стане, в тому числі, і масова еміграція в інші країни. А зважаючи на статистику Євростату, такі прогнози можуть стати реальними і раніше.
У статистичній організації Європейського Союзу опублікували результати надання посвідок на проживання за минулий рік. Очолюють цей список українці.
Адже лише за 2017 рік вид на проживання у країнах ЄС оформили 662 тисячі наших громадян. 88% з них отримали посвідку на проживання у сусідній Польщі.
Загалом же, за статистикою Євростату, у 2017-му в Європейському Союзі видали 3,1 мільйона первинних посвідок на проживання.
Друге місце серед емігрантів посіли сирійці. Проте отримали вони посвідок на проживання майже втричі менше за українців — 223 тисячі.
Їхати чи не їхати?
Серед 662 тисяч українців мала би бути і Олеся Савенко. Дівчина у 2017 році почала оформлювати у Польщі документ, щоб залишитися легально там жити та працювати. Закінчила Познанський університет, знайшла роботу і вирішила, що перспектив для розвитку Польща може дати більше, аніж Україна.
Проте якраз під час оформлення цього документа зрозуміла, що життя у Польщі не таке казкове, як його подають у новинах ЗМІ.
«Якщо жити там по-європейськи, то заощаджувати багато не вдасться. По-європейськи, я маю на увазі, не їхати на заробітки, а саме почуватися як громадянин цієї країни. Мати права, хорошу роботу, житло комфортне, умови для розвитку. Хто вивчає мову, пробує йти на професійні курси, той може розраховувати на краще місце під сонцем, але наших не беруть із великим бажанням на щось подібне. Ми у Польщі потрібні як дешева робоча сила. До всього українці там отримують за ту саму роботу менше, аніж поляки. Конкуренція на хороші вакансії в Польщі достатньо висока. А щоб отримувати вище середньої зарплати, ще й мова повинна бути на високому рівні та й досвід роботи також», — розповідає дівчина.
Тому відчувши на собі таке життя «по-європейськи», дівчина повернулася додому і без проблем знайшла оплачувану та перспективну роботу за спеціальністю.
«Я зовсім не шкодую, що відмовилася від того документа. Єдине, шкода коштів, які витратила, адже це майже 500 злотих для тих, хто працює, а для випускників вишів — 330 злотих (близько 7 тисяч гривень і 2 тис. 400 гривень, відповідно). Їх ніхто так і не повернув», — додає Олеся. Запевняє, що процедура подачі на посвідку на проживання не складна. Проте має багато письмової бюрократії.
І радить: «Якщо хочете працювати у Польщі легально — цей документ обов’язково має бути у вас на руках».
Також Леся радить набратися терпіння, бо комусь можуть зробити документ і за півроку, а хтось чекає на нього і понад два. Ба, більше, ви повинні мати документ iз місця роботи або ж навчання, житло — це договір про оренду або ж прописку і немаленьку суму грошей, якою можете запевнити, що за час, поки надаватимуть документ, ви зможете жити у Польщі.
«Це не безкоштовно. Треба платити, як за саму подачу документів, так і за страховку, за фото, і пішло поїхало... Тобто у вашому гаманці має бути кругленька сума на період оформлення цих документів», — резюмує українка.
Відмовилася від цього документа і студентка Анастасія Журова, адже переконує: посвідка на проживання — це перший крок до отримання польського громадянства.
Дівчина вивчала юриспруденцію у Люблінському університеті, успішно закінчила навчання, трохи попрацювала у Польщі, проте таки повернулася додому. Розповідає, що спокійно перебувала у сусідній країні, оформивши карту поляка, і радить саме її отримувати тим, хто їде до Польщі працювати або ж навчатися.
«Це різні за своєю природою документи, але з карткою поляка я мала страхування державне безкоштовно, візу на рік, офіційно могла працювати, навчатися нарівні з поляками».
Про те, що повернулася додому, зовсім не шкодує, адже хотіла бути своєю серед своїх, і саме «домівка» відіграла вирiшальну роль у виборі. Зараз вона працює у перспективній громадській організації та не планує емігрувати, Польщу ж розглядає лише як країну для подорожей.
«Люблю свою країну, тому зрозуміла, що хочу жити тільки тут. Тут все рідне і своє. Потрібно працювати заради процвітання України, якщо не ми — то хто?» — прокоментувала «УМ» дівчина.
А от 26-річна одеситка Олеся Юрчак проживає у передмісті Варшави вже понад 7 років. Закінчила у Польщі виш, знайшла роботу і вирішила, що повертатися до України не хоче.
Задоволена вибором і запевняє: якщо жити у Польщі легально, отримавши посвідку на проживання, то немає на що нарікати, бо умови хороші.
Помітила, що українців останнім часом стає все більше, а особливо наплив співвітчизників відчутний після отримання безвізу.
«Я вже кілька разів розмовляла з водіями «Убера», які визнавали, що приїхали просто так, за безвізом, і вирішили глянути, як тут працюється, багато хто зізнавався, що планують залишитися. Останнім часом українців стало набагато більше, у Варшаві іноді складається таке враження, що хороші 30-40% населення — це українці. І що дивно — не тільки в центрі і в студентських райончиках, а й навіть на околицях міста. Таке враження, що куди не підеш — всюди зустрінеш земляків», — розповідає дівчина.
Запевняє, важливу роль відіграє і те, що до Польщі їдуть навчатися українські студенти і заробітчани, а вже вони починають розповідати, як все влаштовано, як працює, і багато хто залишається там жити. З розмови з Олесею стає зрозуміло, що, незважаючи на хороше життя у Польщі, отримання виду на проживання — це лотерея.
«Мій досвід отримання карти побуту — це успіх і перемога, бо вдалося закінчити цю процедуру за вісім місяців. А от знайома, наприклад, очікує вже рівно рік, але ніякого результату поки немає. З одного боку, отримати карту не так складно, є певний список документів, які необхідно подати. Але іноді виявляється, що є якісь додаткові, «очевидні» для адміністрації речі, про які я як іммігрант не знала, бо їх не було у списку подачі документів», — резюмує Олеся.
Масовий наплив українців у Польщу пояснює «сарафанним радіо», адже студенти та люди, які їдуть на заробітки, по приїздi вже знають, як усе влаштовано, і розповідають співвітчизникам.
«Мені особисто здається, що студентам трохи легше отримати дозвіл на проживання. Хоча теж пам’ятаю, що раніше треба було представляти свою банківську історію і те, що маєш у своєму розпорядженні певну суму коштів. Вважаю, що це трохи занадто, адже банківська історія і дані — це дуже особиста і конфіденційна інформація», — коментує пані Юрчак.
Можливо, Латвія, Литва чи Естонія?
Цікаво, що, незважаючи на статистику ЄС за 2017 рік, кількість українців, які обирають для проживання Польщу, у 2018 році зменшилась.
Адже, за інформацією міністерства сім’ї, праці та соціальної політики Польщі, від початку 2018 року кількість українців, які приїхали до країни, скоротилася на чверть.
Експерти причиною називають зміну трудового законодавства, складність отримання посвідки на проживання, а також розширення ринку праці в інших країнах ЄС.
Амбасадор України однієї з польських компаній із працевлаштування Олександра Ванькова підтвердила, що з початку цього року в Польщі ускладнилася процедура подання заяв роботодавцями на працевлаштування іноземців. Вартість такої заяви, до всього ж, піднялася в ціні.
Зараз вона коштує близько 250 доларів. Тому більшість працівників, щоб не витрачати кошти, досить часто просто використовують «безвіз», щоб перетнути кордон.
А там уже намагаються влаштуватися і домовитися з роботодавцями. Проте власниця агентства із працевлаштування у Польщі Світлана Смалько запевняє, що такі кроки є дуже небезпечними для українців.
«Коли ви їдете нелегально й роботодавець це знає, у нього формується відповідне ставлення до людини. Документ про працевлаштування та офіційне перебування у країні має бути обов’язково», — радить жінка.
Причиною зменшення кількості бажаючих їхати до Польщі пані Світлана також називає широкий ринок праці у ЄС.
«Українців люблять у Європі. Бо самі поляки, німці або ж ті самі громадяни країн Балтiї не працюватимуть по 12 годин за 10 злотих, не покладаючи рук. Наші ж люди розуміють, що в Україні вони так не зароблять, тому і працюють, щоб роботодавець був задоволений і продовжив співпрацю з ними».
Жінка розповідає, що серед її клієнтів не так і багато людей, які в 2017 році хотіли отримати посвідку на проживання. Більшість їде на сезонні роботи, заробляє і повертається до сім’ї. Проте трапляються і такі випадки, коли люди розуміють, що хочуть офіційно залишитися жити в Польщі, й тоді вже звертаються за порадами, що робити, щоб там залишитися жити.
«Їх ваблять стандарти ЄС. Ставлення до людей, ціни на продукти, якість сфери послуг, стабільна політична та економічна ситуації. Досить часто люди переїжджають і розуміють, що вчити дітей їм у Польщі буде дешевше, аніж в Україні. Тому продають усе і їдуть», — розповідає жінка.
Проте також додає, що з її досвіду такі випадки поодинокі. Стосовно ринку праці, то розповідає, що через рік-два сама планує переформатовувати свій бізнес із працевлаштування не лише на Польщу, а й на країни Балтії.
«Від початку 2018 року українців охоче запрошують до Латвії і Литви. А також Естонії. Це країни, звідки корінне населення намагається переїхати до Німеччини, Франції, а працювати ж комусь треба. Тому й готові платити українцям», — розповідає пані Світлана.
Привілеєм є те, що українцям не потрібно вивчати мову і вони швидко адаптовуються до роботи у Латвії та Литві.
Хто далі?
Цікаво, що від початку 2018 року уряд Чехії подвоїв квоту для громадян нашої країни за програмою спрощеного працевлаштування.
Зараз там проживають близько 120 тисяч українців. Також від початку 2019 року Німеччина планує спростити процедуру працевлаштування для іноземців.
У свою чергу, в українському Міністерстві соціальної політики заявили — проблема справді існує і повертати до України своїх громадян необхідно, проте це можливо буде зробити лише тоді, коли середня зарплата в країні становитиме близько 15 тисяч гривень, заявив очільник цього відомства Андрій Рева.
Для цього необхідно як мінімум три-чотири роки, запевняють у міністерстві. Загалом же, за статистикою міністерства, за кордоном працюють близько трьох мільйонів українців. І серед них понад мільйон — у Польщі.
Нагадаємо, за даними Євростату, близько третини (32%) всіх виданих у ЄС в минулому році посвідок на проживання оформлялися з метою працевлаштування, ще 26% — через сімейні причини, 17% — з метою здобути освіту.
Крім того, за даними статистичної служби, найчастіше заради освіти в ЄС їдуть китайці — 125 тис. громадян Китаю отримали посвідку на проживання в Європі, а через сімейні причини частіше за інших переїжджали марокканці (72,1 тисячі).
Повідомляється, що найбільше посвідок на проживання через роботу видали в Польщі: зазначені документи там отримали 597 тис. осіб, це 59% від усіх, хто вказав роботу як причину переїзду. Британія більше за інші країни привернула увагу тих, хто хоче отримати освіту, — для цих цілей країна видала 180 тис. дозволів на проживання. n
