У Національному університеті «Острозька академія» стартував VІІI Всеукраїнський конкурс для студентської та учнівської молоді «Визвольна боротьба у творчості Уласа Самчука».
«До участі на добровільних засадах ми запрошуємо учнів загальноосвітніх шкіл, студентів та аспірантів закладів вищої освіти України», — розповіла представниця оргкомітету конкурсу, проректор з навчально-виховної роботи НаУОА, професор Руслана Каламаж. — Конкурс проводиться у таких номінаціях: краща наукова робота; кращий учнівський твір; краща публікація у мас-медіа. Переможці отримають грошові премії та цінні подарунки».
Цей конкурс проводиться в Острозькій академії за підтримки та з ініціативи родини Соколиків — представників української діаспори у Канаді і єдиних розпорядників спадщини Уласа Самчука.
Соколики впродовж багатьох років підтримують дружні відносини з навчальним закладом. Саме з їх ініціативи встановлено пам’ятник Уласу Самчуку й відкрито музей письменника в місті Рівне до його 100-річного ювілею. Острозькій академії — провідному центру української духовності та патріотизму — панство Соколиків надало ексклюзивне право перевидавати твори прозаїка для широкого кола читачів в Україні; а серед інтелектуальної молоді вже увосьме в університеті проводиться конкурс, присвячений творчості цього видатного письменника.
Письмові роботи і публікації на конкурс разом із анкетою-заявкою встановленого зразка можна надсилати до 10 лютого 2019 року на адресу оргкомітету: 35800, Рівненська область, м. Острог, вул. Семінарська, 2, Національний університет «Острозька академія», оргкомітет конкурсу. Телефон для довідок: (03654) 2-29-49. Анкета-заявка учасника Всеукраїнського конкурсу «Визвольна боротьба у творчості Уласа Самчука» має містити такі відомості: П. І. П.; назва роботи; номінація; курс, вік; повна назва навчального закладу, який представляє учасник; повна домашня адреса та номер телефону для зв’язку (домашній, інший — зазначити).
Нагадаємо, своє перше оповідання — «На старих стежках» — Улас Самчук опублікував 1926 року у варшавському журналі «Наша бесіда», а з 1929-го став постійно співпрацювати з «Літературно-науковим вісником», «Дзвонами» (журнали виходили у Львові), «Самостійною думкою» (Чернівці), «Розбудовою нації» (Берлін), «Сурмою» (без сталого місця перебування редакції).
У найвидатнішому творі Самчука — трилогії «Волинь» (І—III, 1932—1937) зображено збірний образ української молодої людини кінця 1920-х — початку 1930-х pоків, що прагне знайти місце України у світі та шляхи її національно-культурного й державного становлення. Робота над першою і другою частинами тривала з 1929-го по 1935-й, над третьою — з 1935-го по 1937-й роки. Саме роман «Волинь» приніс 32-річному письменнику світову славу. «У 30-х роках вживалися певні заходи щодо кандидування Уласа Самчука на Нобелівську премію за роман «Волинь» (як і Володимира Винниченка за «Сонячну машину»), — розповідає дослідник його творчості Степан Пінчук. — Але, на жаль, їхніх імен немає серед Нобелівських лауреатів: твори письменників погромленого і пригнобленого народу виявились неконкурентоздатними не за мірою таланту, а через відсутність перекладів, відповідної реклами».
Ідейним продовженням «Волині» є повість «Кулак» (1932). У романі «Марія» (1934) відтворена голодова трагедія українського народу на Центральних і Східноукраїнських землях 1932—1933-му, у романі «Гори говорять» (1934) — боротьба гуцулів з угорцями на Закарпатті. У повоєнний період творчості сюжетним продовженням «Волині» став роман-хроніка «Юність Василя Шеремети» (І-ІІ, 1946—1947). У 1947 році письменник закінчив написання драми «Шумлять жорна». У незакінченій трилогії «Ост»: «Морозів хутір» (1948) і «Темнота» (1957) зображена українська людина та її роль у незвичайних і трагічних умовах міжвоєнної та підрадянської дійсності.
Темами останніх книг Уласа Самчука є боротьба УПА на Волині (роман «Чого не гоїть вогонь», 1959) і життя українських емігрантів у Канаді («На твердій землі», 1967). Переживанням Другої світової війни присвячені спогади «П’ять по дванадцятій» (1954) і «На білому коні» (1956).
