Салют, Іспаніє!
Щодо напоїв, то у Валенсії ви можете скуштувати місцевий «спеціалітет» — орчату, напій з плодів чуфи. Його ще називають напоєм фараонів, а ще — улюбленим нектаром Далі. Є навіть спеціальні заклади — орчатерії, — де ви можете скуштувати цей тонізуючий трунок, адже клубні чуфи — це скарбничка білків, омега-жирів, а ще — купи мікроелементів і вітамінів.
(В історичному центрі Валенсії вже 200 (!) років працює орчатерія «Санта Каталіна», де ви можете скуштувати цей диво-напій). Отож перетерті плоди чуфи (трав’янистої рослини, відомої ще древнім єгиптянам, грекам і римлянам, клубні якої нагадують за смаком мигдаль, тому й називаються земляним мигдалем) розводять водою, потім відціджують утворене «молочко» і підсолоджують — нектар богів, тобто фараонів, готовий.
У цьому ж місті дуже популярний ще один «спеціалітет» — Agua de Valencia (валенсійська вода) — коктейль на основі кави (ні-ні, не кавового напою — кавою іспанці називають шампанське, адже так найменувати цей шипучий напій можуть тільки французи), апельсинового соку, горілки і льоду. Під час спекотної сієсти приємно скуштувати такий коктейль, але пильнуйте, бо він дуже підступний — п’ється легко, але «розбирає» швидко. Отже: до 30 мл кави (шампанського), 30 мл апельсинового соку додаємо 10 мл горілки та кілька кубиків льоду — і «Салют!», як тостують іспанці.
По-перше...
Хоч як дивно це для нас, але іспанці вживають перші страви на вечерю. Взагалі вони люблять вечорами, коли спадає денна спека, неспішно посидіти за смачною трапезою. Крім згаданого гаспачо — холодного овочевого супу (фактично це фреш зі свіжих помідорів, огірків, солодкого перцю), є ще один досить поширений в Іспанії холодний суп — сальморехо.
Скуштувавши його, була трохи з незвички спантеличена смаком, але суп виявився дуже поживним і приємно прохолодним у спекотний вечір. Історія виникнення цієї страви дуже стара і традиційна для багатьох народів світу, адже таку просту і невибагливу їжу споживали селяни всіх країв і народів: подрібнений хліб із підсоленою водою з олією (наші сусіди називали таку страву «тюря»). Коли ж на Іберійський півострів потрапили з латиноамериканських колоній помідори, ця страва стала вишуканішою. Найпоширенішим вважають кордобський варіант сальморехо — він набагато ситніший, ніж гаспачо, хоча основа одного й другого — збиті в однорідне пюре помідори.
Отож готуємо сальморехо (кількість продуктів довільна, для початку візьмемо небагато — а раптом вам не сподобається ця страва?). Беремо білий черствий хліб, замочуємо в холодній воді, а потім віддушуємо. Помідори миємо, заливаємо окропом, а через кілька хвилин виймаємо з води і знімаємо шкірочку. Цибулю і часник подрібнюємо. Далі хліб, помідори, цибулю і часник закладаємо в блендер і збиваємо, доводячи до консистенції однорідного пюре. Нарізаємо круто відварені яйця на четвертинки, а хамон (можна сирокопчену ковбасу) — кубиками. У глибокі тарілки (піали) наливаємо суп-пюре і прикрашаємо частинками яйця і порізаним м’ясом — перша страва готова.
Смачні перекуси
«Тапас» іспанською мовою означає «кришечка». Так називали шматочок хліба чи хамону, який клали на склянку з вином, аби, перепрошую, мухи на сідали. Згодом ця назва стала означати будь-які закуски, які подавали до вина: горішки, чипси, оливки, запечені на грилі овочі, сирні чи м’ясні крокети, нарізка ковбас чи хамону і ще купа всіляких смаколиків.
Пропоную приготувати крокети з курячого м’яса, що залишилося від бульйону. Для 25 хрумких кульок знадобиться 200 г відвареної курятини, 30 г дрібно порізаної цибулі, зубок подрібненого часнику, 100 г вершкового масла, 1 л молока, 300 г борошна, 3 яйця, 200 г сухарів для панірування, 300 мл олії (бажано оливкової, але підійде і будь-яка) для смаження, сіль, мелений перець та мускатний горіх — до смаку.
Отже, в каструлі розтоплюємо масло і на повільному вогні підсмажуємо на ньому цибулю і часник (десь 8 хвилин). Додаємо борошно й обсмажуємо до золотавого кольору, постійно помішуючи. Поступово доливаємо у суміш молоко, постійно помішуючи, варимо, доки не отримаємо густий запашний соус бешамель. Не перестаючи помішувати, додаємо в соус подрібнене м’ясо, приправи, сіль. Готуємо на повільному вогні ще 5 хв. Даємо масі вистигнути. Зачерпуючи ложкою масу, формуємо руками крокети, обвалюємо в борошні, потім у збитих яйцях і, нарешті, в сухарях. На пательні розігріваємо олію до 180 градусів і невеликими порціями обсмажуємо крокети до рум’яної скоринки. Готові крокети викладаємо на паперові серветки, щоб вони ввібрали зайвий жир. Подавати можна як гарячими, так і холодними.
Крім закусок тапас, існують ще пінчо (від іспанського «пінчар» — пронизувати, проштрикувати) — переважно це маленькі бутерброди, проколоті дерев’яними шпажками чи навіть зубочистками. Зазвичай цю страву подають у баскських барах, а розраховуються за них на касі, пред’явивши ці шпажки.
Отже, готуємо пінчо «Джильда» (хто дивився однойменний фільм із легендарною Ритою Хейворд, зрозуміє, чому така назва: закуска така ж гостра «перчинка», як і головна героїня фільму). Цю пікантну страву подають у багатьох барах і ресторанах світу. Спробуємо приготувати і ми: беремо по чотири великі оливки та маслини без кісточок, консервовані шматочки філе анчоусів в олії, маленькі зелені мариновані перчинки, нанизуємо все це на шпажки — і пінчо готові.
Смачні сніданки по-іспанськи
Тортилья — страва, яка нічого спільного не має з десертами, тобто тортами. Цю просту селянську їжу можна віднести як до тапасів, так і страв, що подають на сніданок. В одному кафе мені подали цю страву й узагалі як сендвіч: багет, розрізаний навпіл, підрум’янений у тостері, а всередині тортилья — стільки калорій я не вживаю навіть за весь день. Тому готуватимемо цю страву традиційно.
Беремо 500 г картоплі, 6 яєць, 200 г ріпчастої цибулі, 150 мл молока, 20 г олії, сіль, перець — до смаку. Очищену від шкірочки картоплю нарізаємо тонкими пластівцями (по 5 мм), викладаємо на розжарену пательню з великою кількістю олії і смажимо 5 хвилин, постійно помішуючи. Додаємо нарізану кубиками цибулю і смажимо ще 5 хвилин до готовності.
Тим часом збиваємо яйця, вливаємо до них молоко, додаємо сіль і перець. У цю суміш викладаємо смажену картоплю, добре перемішуємо. На пательню вливаємо трошки олії, підігріваємо, виливаємо картопельно-яєчну суміш і, не накриваючи покришкою, готуємо до готовності на слабкому вогні 8 хв. Готову страву в пательні накриваємо більшою за діаметром тарілкою і перевертаємо так, щоб тортилья опинилася на тарілці, а потім повторюємо цей «фокус» так, щоб вона знову опинилася в сковорідці, але вже другим, непідсмаженим, боком. Готуємо ще 2 хв. Подаємо, порізавши, як тортик, на сегменти. Страва, на перший погляд, дуже проста, але справді смачна як холодною, так і гарячою.
І на десерт...
Мене дуже здивувало, коли в багатьох ресторанах Іспанії на десерт нам пропонували... рисовий пудинг. Ну який iз рисової каші десерт, подумала я, а виявилося, що для всіх без винятку жителів Піренейського півострова це все одно, що для французів крем-брюле чи для американців чізкейк. Скуштувала — нічого так.
Також іспанці дуже люблять груші у вині — ну як же без такого десерту в краю виноробства і садівництва. Є ще дуже багато надзвичайно смачних і вишуканих десертів, але я хочу розповісти про «бренд» багатьох міст і місць Іспанії — чурос. Гуляючи вузенькими вуличками середньовічних міст цієї дивовижної країни, інколи збиваєшся з наміченого маршруту, і тебе просто «веде» за собою запах ванілі, какао і шоколаду. І ти, мов зачарована, піддаєшся спокусі, ноги самі «приносять» тебе в чурерію — заклад, де подають ці ніжні хрумкі ласощі з гарячим шоколадом і какао. Інколи у вишуканих ресторанах біля вітрин із десертами ставлять фонтанчики з шоколаду, яким відвідувачі поливають чурос — оце феєрія смаків!
Отож готуємо чурос — смажені пончики з ніжного заварного тіста. В Іспанії існує навіть така професія — чурерос, люди, які спеціалізуються на виготовленні цієї смакоти. Але, як кажуть, не боги горшки ліплять, тож спробуємо і ми. Беремо 200 мл води, 160 г борошна, 1 ст. л. розпушувача для тіста, 0,5 ч. л. солі, дрібку меленої кориці, олію для смаження (скільки знадобиться, адже пончики вбирають чимало олії).
Просіюємо борошно в широку миску, додаємо сіль, розпушувач і корицю. В каструльці доводимо воду до кипіння, а потім вливаємо її в миску з борошном, постійно помішуючи, щоб утворилася однорідна маса без грудочок (можна використати міксер). Даємо тісту трошки «відпочити» і охолонути 5 хвилин. Наповнюємо кондитерський мішечок iз насадкою зірочкою тістом. Тим часом розігріваємо в глибокій пательні чи спеціальній каструлі олію і витискаємо туди спіраль iз тіста, починаючи від центру. Як тільки цей «пончик» зарум’яниться, викладаємо його на паперові серветки, щоб позбутися зайвого жиру, а потім на тарілці розрізаємо на палички, густо посипаємо цукровою пудрою і подаємо до гарячого какао з молоком. Можна не посипати пудрою, а подавати з розтопленим шоколадом.
