— Чому ваша журналістська діяльність так розлютила співробітників ФСБ Росії?
— На мою удачу, це трапилося вже після того, як я виїхала до Києва у травні 2014-го, саме у столиці України я випадково дізналася, що потрапила у «чорні списки» ворогів Росії. Передбачалося: якщо я спробую продовжити свою професійну діяльність на території окупованого півострова, мені буде закритий доступ до адміністративних будівель, я не отримаю ту інформацію, яка мені буде потрібна для написання статті, а мої більш лояльні до нової влади колеги у будь-який момент зможуть написати донос працівникам спецслужб.
Вийшло так, що, перебуваючи на материковій частині України, я могла знати більше правди про те, що діється на окупованому півострові, та продовжувати чесно виконувати свою роботу, тобто говорити людям правду як журналіст.
— Інформацію про те, що в будинку ваших батьків iде обшук, почули вже у столиці України?
— Так, я була шокована нахабством співробітників ФСБ, які зважилися на збройний штурм нашої двокімнатної квартирки, де я була лише зареєстрована. Якби я залишалася на території окупованого Криму, мене б заарештували так само, як Володимира Балуха й Олега Сенцова, та відправили б за ґрати. На даний час проти мене відкрито кримінальну справу за статтею КК РФ «публічні заклики до порушення територіальної цілісності Росії». Підставою для початку розслідування стала моя публікація для Центру журналістських розслідувань. Кримінальну справу порушили на підставі моєї статті про волонтерів батальйону «Крим». Це абсурд, iз точки зору законодавства. Там просто було сказано, що півострів Крим — це Україна, але й цього виявилося достатньо для жорстокого переслідування мене як журналіста співробітниками ФСБ.
— Хтось із ваших рідних і близьких постраждав через свавілля спецслужб Росії на території окупованого Криму?
— Так, після обшуку мої батьки втратили свій комп’ютер, мобільні телефони та спокій: їх кілька разів викликали на допити, змушували видати моє справжнє місце проживання. На «розмову» запрошували й моїх друзів, колег та навіть просто знайомих. Тепер я не можу потрапити до рідного Криму, адже розумію, що моментально опинюся у тюремних катівнях. Санкції статті, за якою мене хочуть судити, передбачають до п’яти років позбавлення волі та виплату великого штрафу — до ста неоподатковуваних мінімумів доходів громадян (близько 40 тисяч гривень в еквіваленті на наші гроші). Я не розумію, за що так жорстоко карати людину, яка просто визнає факт того, що Крим належить Україні, адже про це відкрито говорять у Європі, США та інших країнах світу.
— У випадку арешту ви стали б черговим заручником Кремля, якого можна було б вигідно обміняти на російських бойовиків?
— Окупаційній владі півострова Крим дуже зручно засудити якомога більше людей за статтями «тероризм», «сепаратизм» або «шпигунство на користь України», щоб натиснути на свідомість людей. Коли чую, як кримчан звинувачують у зраді, в тому, що вони добровільно здали Крим Росії, то мені аж кричати хочеться, що це неправда! Жителі півострова просто були залякані та обмануті. Багато жертв російської пропаганди вже давно покаялися в тому, що відбувалося в лютому 2014 року на території Криму, та визнають, що їх свідомістю вміло маніпулювали. У якийсь момент заручниками Кремля стало два з половиною мільйона жителів окупованого Криму, яких просто використовували в нечеснiй політичній грі.
— Крим став територією страху, де заборонено відверто говорити про те, що думаєш та відчуваєш?
— На території окупованого Криму не можна навіть пости робити у соціальній мережі без побоювання, що тебе схоплять та кинуть за ґрати. «Русскій мір», який захопив півострів, виявився жорстокою репресивною машиною, яка ламає, мов сірники, долі та життя людей.
Здати можуть сусіди, колеги по роботі або ті, кому ти колись чимось не догодив, причому окупаційна влада зацікавлена в тому, щоб список політичних в’язнів щодня розширювався. У Криму здійснюється геноцид кримсько-татарського народу та панує беззаконня стосовно простих жителів півострова, котрі не мають тих прав, якими користуються люди в усьому світі.
— Як пояснюють свавілля окупантів у Криму правозахисники та громадські діячі, які не зламалися під тиском репресій?
— За їхнiми словами, на території окупованого півострова порушується презумпція невинності, оскільки навіть у рамках де-факто чинної російської правової системи вина людини ще не доведена, але на сайті Росфінмоніторингу її вже публічно охрестили екстремістом або терористом. Багатьох громадян України переслідують за екстремістськими та терористичними статтями КК РФ на території окупованого Криму незаконно, з політичних мотивів, а насправді ці люди злочинів не скоювали...
— Реакція з боку міжнародних організацій може зняти з вас безглузді звинувачення поплічників Кремля?
— Безумовно, тиск на Росію з боку міжнародного співтовариства, з боку України допоможе не тільки розібратися зі свавіллям судової системи в окупованому Криму, а й врятувати людей від незаконного переслідування співробітниками ФСБ Росії. Я вірю, що ми доб’ємося правди рано чи пізно, але законності на півострові Крим не буде, поки півострів перебуває під окупацією.
— Що вас надихає на продовження боротьби за деокупацію півострова?
— Так, на сьогодні моя Батьківщина перебуває у заручниках Кремля, на анексованій території неможливо контролювати беззаконня, що там коїться. Але головним є те, що Крим залишається частиною єдиної країни, де живе багато справжніх патріотів, — України. Я знаю, що багато моїх колег були змушені покинути свої рідні домівки та редакції через введення цензури у Криму російською окупаційною владою.
Пропаганда «викошує» населення півострова, створює потужний психологічний тиск. Дуже важливо, щоб люди у Херсоні, Харкові, Києві та інших містах України розуміли, що Крим нікуди не подівся і так само, як і раніше, залишається частиною України. Моя місія на материковій частині України полягає у наданні людям правдивої інформації. Я зроблю все, що від мене залежить, щоб до складу України повернулася не тільки окупована територія півострова, а й кримчани, одурманені пропагандою Кремля.
ДО РЕЧІ
Із початку літа 2018 року кримські чиновники та близькі до них громадські працівники почали формувати досьє на політиків, журналістів та активистів, які не визнають російську анексію півострова.
У новий список внесли майже два десятки відомих кримчан та росіян, серед яких: російський кінорежисер Олександр Сокуров, перекладач та письменник Борис Акунін, відома актриса Лія Ахеджакова, лідер гурту «Машина часу» Андрій Макаревич, актор Михайло Єфремов, сатирик Віктор Шендерович, письменниця Людмила Улицька та ін.
Фігурантами «кримського досьє» також стали кримський економіст, експерт благодійного фонду «Майдан закордонних справ» Андрій Клименко, народна артистка України Ада Роговцева, ректор відтвореного у Києві Таврійського національного університету імені Вернадського Володимир Казарін, кримська журналістка, медіа-експерт Валентина Самар i кримські журналісти, теле- і радіоведучі, які співпрацюють із «Крим.Реалії» — Олександр Янковський та Павло Казарін. Усі вони висловлювалися проти російської анексії Криму та критикували дії Кремля щодо України. Автори списку мають намір постійно доповнювати його новими прізвищами. Зібрані матеріали «кримського досьє» обіцяють передати до правоохоронних структур РФ.
Мешканці України встигли охрестити цю ініціативу «кримським «Миротворцем» — аналогом волонтерської бази порушників українського законодавства.
