Симптоматично, що при такому співвідношенні в агровиробництві лише 4,5 відсотка жителів сільської місцевості (а це — 166 тисяч господарів) погодилися зареєструватися в державних фіскальних органах як суб’єкти фермерської діяльності.
Як повідомила заступник міністра аграрної політики та продовольства України Олена Ковальова, майже 20 відсотків з опитаних соціологами селян готові потенційно зареєструватися. З них третина — це ті, які розраховують зареєструвати фермерське господарство і бути юридичною особою. 53 відсотки — жителі сільської місцевості, які вже визначилися, що реєструватимуться у формі ФОП. «Але це накладає певні обмеження в наданні державної допомоги.
Дуже складно буде здійснювати доплату «на вартість» або «на літр», або «на гектар», оскільки тут не передбачено ведення офіційної фінансової звітності», — звертає увагу заступник міністра. За її словами, абсолютно всі суб’єкти господарювання можуть претендувати на державну підтримку, а сама модель системи розвитку сільського господарства в Україні повинна бути збалансованою.
Державна підтримка повинна бути корисною і надаватися для користування незалежно від обсягів доходів або виручки.
Тим часом за дев’ять місяців реалізації цьогорічної програми держпідтримки аграрної галузі використано трохи більше, ніж десять відсотків з виділених 6,3 мільярда гривень. Така цифра може свідчити лише про цілковиту неефективність затверджених програм. Або — механізму їх реалізації. Адже більшість чиновницьких структур досі заточені не стільки на реальну підтримку аграріїв, скільки на ручне управління державними коштами, за відкати від «найбільш понятливих».