Тернопільщина все гостріше відчуває дефіцит кваліфікованих працівників

На недавній прес-конференції, відповідаючи на запитання журналістів, голова Тернопільської обласної ради профспілок Андрій Присяжний зауважив, що проблему безробіття в області, схоже, вирішено.

 

Оскільки кількість вакансій від роботодавців останнім часом суттєво перевищує кількість осіб, зареєстрованих у центрах зайнятості.

 

Однак контекст сказаного був далеко не оптимістичним, бо насправді реалії такі, що люди просто не хочуть працювати за ті зарплати, які їм пропонують. Власне, прес-конференція була присвячена протестним акціям, які профспілки проведуть сьогодні, 9 жовтня, в регіонах і 17 жовтня — в Києві.

 

Одна з головних причин — порушення Кабінетом Міністрів України законодавчо визначених засад соціального діалогу при формуванні проекту державного бюджету України на 2019 рік, яким фінансово не забезпечуються державні соціальні стандарти і гарантії.

 

ФПУ завчасно спрямувала до Кабінету Міністрів України економічно обґрунтовані пропозиції до проекту держбюджету, однак вони залишилися без розгляду.

 

Зокрема, головою Національної тристорон­ньої соціально-економічної ради Павлом Розенком навіть не було скликано засідання для розгляду проекту до його подання у Верховну Раду, як це визначено регламентом.

 

Відтак уряд вніс проект державного бю­джету на розгляд ВР без погодження з представниками соціального діалогу та запропонував занижені норми державних соціальних стандартів і гарантій.

 

Зокрема, розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб (1 тис. 921 грн.) більш ніж удвічі менший за оприлюднений Міністерством соціальної політики України (4 тис. 200 грн.) і майже втричі нижчий за показник, розрахований ФПУ відповідно до норм чинного законодавства (5 тис. 167 грн.).

 

Мінімальна заробітна плата пропонується у розмірі 4 тис. 173 грн., тобто на рівні, який, згідно із Законом України про Державний бю­джет-2018, мав бути встановлений з початку 2018 року. Водночас, за розрахунками ФПУ, зробленими на чинній законодавчій базі та нормах міжнародних конвенцій, цей показник має гарантувати працівникам мінімальний рівень оплати не нижче 7 тис. 700 грн.

 

Тернопільщина впродовж усіх років української незалежності належить до регіонів із найменшою заробітною платою. Так само перманентно вона належить до областей, звідки на закордонні заробітки виїжджає найбільша кількість населення.

 

У результаті виник відчутний (із часом він тільки посилюється) професійно-кваліфікаційний дисбаланс між попитом та пропозицією робочої сили. За перше півріччя цього року роботодавцями області у службу зайнятості було подано 28 тисяч 878 вакансій. На 1 вересня 2018 року актуальними були 3,3 тис. вакансій.

 

Серед поданих 32,1% — з мінімальною зарплатнею, і лише 7,3% були із заробітною платою вище середньої по області (7,3 тисячі гривень), яка, знову ж таки, є однією з найнижчих в Україні. Середній же розмір заробітної плати у вакансіях становив 5 тисяч гривень.

 

Зрозуміло, що така сума недостатня навіть для покриття найнеобхідніших витрат. Тим часом у сусідній Польщі навіть на найпростішій роботі можна заробити, як мінімум, утричі більше. Не кажучи вже про кваліфіковану працю за такими популярними робітничими спеціальностями, як будівельники, швачки, слюсарі, токарі, зварювальники, кухарі тощо.

 

От і продовжують люди масово виїжджати за кордон. А місцеві роботодавці починають усе гостріше відчувати брак кадрів саме робітничих професій.

 

Так, із майже 29 тисяч вакансій, які були подані роботодавцями в Тернопільську обласну службу зайнятості впродовж восьми місяців цього року, три чверті були саме за робітничими спеціальностями. Така ж ситуація і в обласному центрі.

 

Зараз, наприклад, тут є пропозиції роботи для 62 кухарів при тому, що на обліку перебуває лише 7 безробітних із такою професією. Для електрогазозварювальників відповідні цифри становлять 33 і 3, для швачок — 30 і 3, для водіїв — 66 і 12.

 

На кожні десять вакансій пекарів, штукатурів і токарів є лише по одному претенденту. А, приміром, на 30 вакансій електромонтера, 12 екскаваторника, 10 слюсаря-ремонтника та 5 фрезерувальника претендентів із відповідними спеціальностями на обліку в міськ-районному центрі зайнятості немає наразі взагалі!

 

За словами директора Тернопільського обласного центру зайнятості Василя Олещука, якщо нічого не зміниться, то місцеві роботодавці навіть не уявляють, який кадровий голод очікуватиме їх уже через кілька років.