У галереї «Ню Арт» у Києві показують 65 картин і рисунків із шести приватних колекцій на виставці Адальберта Ерделі — одночасно в одному місці стільки робіт знаного за межами України закарпатського художника побачити складно.
Близько 130 творів (переважно живописних) не тільки з музейної збірки, а й із приватних колекцій, представляли лише у Закарпатському обласному художньому музеї імені Йосипа Бокшая два роки тому, організувавши ювілейну добірку робіт засновника закарпатської художньої школи на честь його 125-річчя.
Столична «Ню Арт» у Києві виставляла перед цим Ерделі у 2011-му; на 2020 рік запланований показ у Львові у Національному музеї імені Андрея Шептицького.
Адальберта Ерделі називали «митцем світу», бо творив, зокрема, у Чехії, Франції, Німеччині. У 1927 році він разом зі своїм другом Йосипом Бокшаєм засновував Публічну школу малювання, що згодом стане основою «Закарпатської школи живопису».
Тричі засновував професійне об’єднання художників Закарпаття: у 1931 році за чехів, у 1939-му — за мадярів і в 1945-му — за СРСР. Усі три рази обирався головою.
У 1945 році в Ужгороді заснував художню академію, де став директором, а викладали в основному його учні, які стали відомими художниками.
Згодом вона стала Ужгородським училищем декоративного і прикладного мистецтва. За космополітизм у радянському Ужгороді у 1949 році його змістили з посади.
Народжений на Іршавщині 1891 року Бела (так називали у сім’ї, це ім’я зустрічається на роботах раннього періоду) за батьковим прізвищем русина (українця) мав стати Грицем.
Утім за Австро-Угорщини на Закарпатті вигідніше було обрати мадярське, тому й — Ерделі (з угорської «лісовий край»). Мати художника — німкеня Ілона Цайскі, мав він 10 рідних братів і сестер.
Адальберт Ерделі, якого порівнюють з яскравим французьким представником постімпресіонізму Полем Сезанном, був надзвичайно обдарованим.
В Угорський королівський художній інститут вступив без спеціальної підготовки.
Вже на старших курсах на запрошення відомих угорських художників Ш.Голлоші та К.Ференці брав участь у найвідоміших мистецьких угорських колоніях (пленерах) — Нодьбані та Кечкеметі.
Міністерство шкільництва і освіти Чехословаччини у 1929-му оплатило молодому художнику дворічне творче відрядження у Францію, він плідно працював у художній колонії Гаржілес.
Опісля були успішні виставки у Парижі та Брюсселі, у Празі, Братиславі, Брно. До речі, Адальберт Ерделі добре володів шістьма мовами: угорською, українською, словацькою, чеською, німецькою, французькою.
Нинішня виставка у столичній «Ню Арт» входить до масштабного проекту галереї, назва якого говорить сама за себе — «10 видатних художників України ХХ століття».
У залах представлено роботи всіх трьох періодів творчості Ерделі: мюнхенського, паризького й ужгородського, зокрема рисунки першої половини 1910-х років, напівмістична «Доля» (Прага, 1925), пленерна «Селище Ле Пен на річці Крез»(Гаржілез, 1930 р.), численні портрети, пейзажі і натюрморти.
Виставка діє до 20 жовтня. Вхід вільний. Директорка галереї Євгенія Білоусова і мистецтвознавець Анастасія Тичкова цікаво розповідають про творчість художника Адальберта Ерделі, його біографію і письменницьку діяльність: романи «Дімон» та «IMEN» рясніють подробицями особистого життя.
До речі, видано кілька книг про Адальберта Ерделі. Одна з них — Ужгородського видавництва Олександри Гаркуші — «Таємниця Ерделі», яку написав письменник, журналіст і драматург Олександр Гаврош, який тривалий час був власним кореспондентом «України молодої».
