У нас сьогодні — рецепти-ліки, якщо йти за визначенням Гіппократа. Ділиться ними Дарія Озерна — відома наукова блогерка.
Цікаво читати її поради, в яких поєднується чудове застосування біології в щоденному житті, здорові, прості і зручні правила харчування, розвінчуються звичні міфи щодо харчування, пропонуються цікаві альтернативи, і все це «присмачено» легким гумором, прикладами з власного досвіду. Дарія Озерна за фахом — біолог, займалась генетикою, імунологією та викладала в НаУКМА.
Її рецепти — це легка їжа, яка готується за мінімум часу («Лінуйтеся на здоров’я!» — такими словами часто резюмує блогерка свої поради), не має зайвих «пустих» калорій, максимально насичена корисними інгредієнтами і цілком може претендувати на назву «їжа чарівних фей», як написала вона в одному зі своїх рецептів.
Салат у банці
От із цього треба починати — що їсти на роботі, бо вдома зазвичай щось та знайдеться. Дарія Озерна пропонує брати із собою баночки (скляні) із приготовленим удома салатом.
«Може, хтось вважає, що брати їжу в офіс — то фу, «ніщебродство» і гембель та що не завжди ти знайдеш час і місце для салату посеред важкого дня», — пише вона і виправляє цю «вселенську несправедливість». — Здорова домашня їжа — це дорожче, ніж junk food на вулиці, так що не соромся. А ще салат, куплений у пластику, — зайве сміття. І взагалі, ставай трендсеттером!» — закликає Дарія Озерна.
Цей салат — такий собі власний конструктор з овочів. Головне, треба на роботі зробити собі схованку з олією, щоб його заправляти. Все інше — справа техніки і кулінарної фантазії. Загалом уся логіка салату в банці, за словами блогерки, така: «Склади в чисту банку по черзі компоненти. Не мішай. Зроби на роботі ничку олії. Роби здорові перекуси. Це не тече і не псується в склі, перевірено. Ще й сміття менше в цьому світі».
Як усе геніально просто буває в цьому світі… Словом, компонуйте салати — дбайте про себе і про рідних!
«Морський, киці, колаген — такою інтригою починає інший рецепт біологиня, і додає: або, людською мовою, рибна юшка».
Мені перший варіант назви більше подобається, але, як кажуть, від перестановки доданків сума не міняється. Тобто не змінюються ні інгредієнти, ні спосіб приготування «колагену».
Отож: зварити голову або дві лосося чи якоїсь іншої риби. Тим часом потерти морквину. Дістати голову, зварити в юшці моркву, горошок, пару ложок рису, можна кабачок і трохи кореня фенхелю. М’ясо з голови розібрати і покласти в юшку. Знадобиться ще кріп, цибуля, перець, сіль. Варити 25 хвилин.
Наука приготування пасти
«Макаронні вироби нам здаються 1) несмачними; 2) калорійними; 3) смачно лише в Італії чи ресторані, але ж то там, — починає Дарія Озерна з того, що, напевне, не раз чула чи читала. Але відразу ж розвінчує такі думки.
Насправді із розумом та душею приготована паста це:
— повільні вуглеводи, на яких так добре тренуватись чи дочекатись вечері;
— білок. У 100 г сухих макаронів — 11-14 г білка. Хоча це порція на кількох людей;
— можливість робити одну і ту саму страву по-різному. Просто з різними овочами чи соусами;
— овочі, трави, сир — це все можна додати до пасти і наблизитись до нашого ідеалу харчування: багато рослинної їжі, спецій та поживних речовин».
Що на фото у блогерки? Ось її пояснення, а водночас — кроки до приготування пасти:
— Зварила спагеті, але не до кінця (те, що зветься al dente).
— Скільки треба пасти? Скільки пройде в горлечко пластикової пляшки, але робіть поправку на свою статуру.
— Потушкувала цукіні, розмарин, часник, чилі та орегано. Додала соус, петрушку, і повернула туди спагеті.
— Цей трюк із додаванням пасти в гарячий соус і тільки кілька хвилин на повільному вогні — ключ до смаку Італії вдома, інакше паста буде холодна і сира чи розварена.
— Наприкінці додається сир, Челентано в колонках, фелічіта.
Сочевично-томатний суп
Дарія Озерна каже, що цей рецепт — з NY Times. І розповідає, як готує його особисто вона. «Насипати на дно сочевицю, залити водою. Потерти моркву, порізати цибулю, все кинути в каструлю, полити олією заради жирової екстракції вітамінів та ефірних олій і варити.
Хвилин за 10 перемішати все блендером і додати цвітну капусту (в мене була заморожена). Варити до кондиції «в хлам». Додати сіль, перець, ложку томатної пасти, цедру лимону і розмарин, як у вас таке є. Сочевиця і капуста корисніші в кислому середовищі — білки та залізо краще засвоюються», — підсумовує господиня.
М’ясні кульки «О! Швеція!»
«Нині NY Times написала, що класична шведська страва, оспівана Астрід Ліндґрен — м’ясні кульки kottbullar — то насправді турецька їжа, чим шокували націю, але відновили історичну справедливість», — знайомить блогерка з кулінарними новинами своїх читачів. До речі, завдяки Дарії Озерній особисто я дізналася багато світових кулінарних новинок.
«Шведи та відвідувачі ресторану Ікеа їдять котбулари з картопляним пюре і журавлиним джемом. Чим ми гірші? — розмірковує біологиня. — Для стомлених фалафелем та мітболами людей пишу протестований на дітях рецепт. Врубаємо музику і гайда!
Треба: 600 г фаршу. Я беру готовий фарш «індичина/курятина», морквина, цибулина (зелена цибуля), кріп, сіль, перець, 2 столові ложки борошна, трохи масла, журавлина і цукор.
Цибулю дрібно порізати і трохи обсмажити. Спокійно, це триває 2 хвилини, зате потім нема смаку сирої цибулі в кульках. Моркву потерти дрібно, кріп порізати. Вмикаємо духовку на 200 градусів. М’ясо, цибулю, кріп, моркву, сіль, перець, борошно змішуємо.
Мокрими (!) руцями катаємо кульки і кладемо на застелене пергаментом деко. Випікати при 200 градусах, потім понизити до 175 хвилин на 10-15.
Журавлину помити, додати пару ложок цукру і перемішати блендером. Тримати в скляній банці в холодильнику.
Пюре я не робила, бо ліньки. Їсти кульки із джемом, читати Карлсона, слухати ABBA, дивитись Берґмана. А! В оригінальному рецепті роблять соус — як неврожай журавлини — із смаженої цибулі, часнику, борошна, розмарину, бренді (так, бренді) і гірчиці».
Ліниві крученики
І таке буває! Хоча ніколи не скажеш, що таку вишукану, соковиту, смачну страву можна зробити лінуючись. «Крученики роблять, коли ліньки смажити відбивні», — каже Дарія Озерна.
Гляньте, як це насправді просто робиться: м’ясо відбити в компасі Булер або тангоса, після цього поперчити, додати орегано та естрагон, посипати кропом і загорнути в нього чорнослив (грушу / брусницю / сир / часник тощо), змастити сметаною (гірчицею — якщо свинина) і випікати в духовці.
Штрудель-light
«Штрудель — це смачно, а якщо робити по-справжньому — то і дуже заморочливо. Я, звісно, знаю більш-менш людський рецепт, де не треба рушників і багатенько масла, але все одно розкатувати тісто мені не до вподоби. Дольче віта має бути легкою і лінивою, — відразу налаштовує на прості кроки «складної кулінарної споруди» біологиня. — Тож довелось придумати штрудель, у якому мінімум цукру, нема масла, не треба розкатувати тісто. Їжа чарівних фей».
Треба: лаваш, 300 мл молока, 2 яйця, 4 твердих яблука, кориця, 2 столові ложки з гіркою борошна, 2 столові ложки без гірки цукру і ванільний цукор, родзинки, фольга, 2 каструлі з товстим дном, вінчик.
Яблука почистити, порізати більш-менш дрібно. Покласти в каструлю, налити на дно трохи води, посипати корицею, закрити кришкою, і тушкувати на малому вогні.
Коли стане дуууже гарно пахнути, булькати, а яблука стануть м’якими — готово. Це хвилин 10 (залежить від каструлі). В іншу каструлю вилити молоко, але не все. Поставити грітись. Змішати яйця, цукор, борошно, ванільний цукор і рештки молока. Влити в молоко, що закипає, і перемішувати. Не спиняйтесь, поки не загусне. Це займе хвилини 2. Оце і є заварний крем.
Якщо ви таки спинились і маєте грудочки — розбийте блендером. Полегшено зітхніть — це був найтяжчий момент зі штруделем.
Огляньте лаваш і розрахуйте розмір. Я поділила лист 150 г ножицями на 2 частини. Розкласти першу частину на фользі.
Змазати теплим ще кремом, покласти другу частину лаваша зверху. Одношаровий лаваш не витримає тиску яблук, та й так смачніше. Знову — крем, викласти зверху яблука, родзинки, горіхи. Згорнути рулетиком. Загорнути в фольгу, сховати в холодильник.
Яблука солодкі, крем тане на язику, тісто не відчувається. Цукру в рецепті справді мало, як на такий вагомий шмат штруделя. Духовка не потрібна. Ніякого маргарину. Як бонус — відкриття, що переверне світ кондитерських виробів назавжди. Якщо просто загорнути в лаваш заварний крем, то вийде the best ever версія торта Наполеон. Легка, ніжна, м’яко-хрустка.
Лінуйтесь і будьте здорові!» — не стомлюється повторювати гарні та прості істини своїм читачам блогерка.
Смачного!
