Болгарія пахне трояндами. Я це пам’ятаю з дитинства. Відтоді, як мамин знайомий привіз із закордонної мандрівки Балканами флакончик трояндової олійки і лукум із пелюстків троянди. «Подарунок з Болгарії!» — сказала мама і поклала ароматний пакуночок на стіл.
«Лукум» — це звучало так по-марсіянськи і тануло в роті за мить. Болгаріє, ти була тоді такою загадковою, солодкою і недосяжною. А красивий флакончик, спорожнівши, ще довго пахнув трояндами.
... Коли я приїхала сюди вперше — 1997-го, то з першої миті «поринула в нірвану». Бірюзове море і кипариси, Золоті Піски, нагріті полудневим серпневим сонцем, смачний болгарський (таки-так!) перець, запаморочливий аромат спецій, персики й інжир, «ален» мак і цикади до ранку.
А ще — шопський салат і супчик з акули, кебаб і мідії, перевернутий човен на березі, де в перший вечір ми спостерігали з берега шторм: було трохи страшно, але весело. А в парфумерній крамничці у Варні я знайшла трояндову олійку. Яка пахла так само, як у дитинстві.
Відтоді Болгарія, безумовно, змінилася. Але деякі моменти залишилися незмінними, як таємний код. Сонце, що засмагає в траві обіч дороги; черепичні дахи будиночків, цикади і метелики срібної місячної ночі. І троянди. На кожному кроці. Хоч скільки б часу минуло, а Болгарія й далі пахне трояндами...
Блакитний прапор і море по коліна
«Я ніде не бачила троянд у такій кількості, як тут», — каже пані Наталя. Вона працює в бюро подорожей містечка Сонячний Берег. Почувши нашу мову, відразу переходить на українську. Світ тісний. Пані Наталя — киянка, за походженням — болгарка, півроку живе і працює на Сонячному Березі — доки сезон і є робота. Потім на певний час повертається в Україну. Каже, що болгарські троянди приживаються в нашому кліматі, але тільки тут — над Чорним морем — ці розкішні квіти пахнуть інакше.
Влітку в пані Наталі багато роботи. Курортники охоче замовляють екскурсії, багато хто прагне активного відпочинку, насолодившись морем і лагідним південним сонцем.
У високий літній сезон на місцевих пляжах яблуку ніде впасти. Сонячний Берег — один iз найвідоміших курортів Болгарії, найпопулярніше місце відпочинку для родин із дітьми.
І це зрозуміло: тиха затока, пологе дно і море — по коліна. У буквальному сенсі. Для дітей такі пляжі — рай. Для батьків — теж рай, бо маєш спокій: чадо не запливе за буйки, адже вони тут далеко. Пляжі Сонячного Берега відзначені Блакитним прапором — цей міжнародний сертифікат присуджують за екологічність і чистоту.
За радянських часів партійні боси відправляли сюди на літні канікули своїх дітей: попри «залізну завісу», можливістю добре відпочити на закордонних курортах радянська партноменклатура не нехтувала. Після завершення епохи соціалізму інфраструктура пансіонатів і готелів зазнала кардинальних якісних змін.
Курорт розростається. З’являється багато комфортабельних готелів, приватних комплексів, апартаментів. Велике розмаїття гастрономічних послуг — ресторани місцевої й інтернаціональної кухні та великий вибір страв. Тож гурманам у Болгарії також рай.
І мовне питання не стає на заваді. По-перше, всі розуміють англійську. А по-друге, сама болгарська є досить зрозумілою для українців — якщо добре вслухатися. До речі, українців на Сонячному Березі ми зустріли багато. Болгарський курорт облюбували також англійці, поляки, угорці і росіяни.
Це солодке слово — «сладольод»
Болгарська мова звучить мені, як пісня. Кукурудза — «царевіца», будь ласка — «моля», ласкаво просимо — «добре дошли», море — «морето». Наймилозвучніше у моєму персональному рейтингу — «сладольод», морозиво. І найсмачніше.
Свій перший сладольод я скуштувала в Болгарії 24 серпня 1997 року. В родинній таверні неподалік Золотих Пісків, де ми вирішили відсвяткувати День Незалежності. Пригадую господаря того затишного закладу: чоловік середнього віку з борідкою, «як у капітана», вийшов нас привітати. А дізнавшись, що саме святкуємо, приєднався до нас, пригостивши вином.
Розговорилися про Україну, Болгарію, про далекі країни і такий розмаїтий світ. Господар справді виявився моряком далекого плавання (ну,... майже капітаном), який, зійшовши остаточно на берег, вирішив зайнятися родинним бізнесом і відкрив маленький ресторанчик на узбережжі.
Згодом до нас за столик підсіла господиня: «Хочу також сказати тост за Україну. З такої нагоди можна дозволити собі навіть келишок ракії, як ви вважаєте!?»
А насамкінець їхній син, який був за офіціанта, поцікавився, чи бажаємо чогось на десерт. «А що порадите?» — запитала я. «Сладольод! Він у нас найсмачніший», — посміхнувся юнак і приніс у вазочках щось таке неймовірно розкішне. Той болгарський «солодкий лід» на честь нашого національного свята пам’ятаю й досі...
Старий корабель Несебр...
Від Сонячного Берега до Несебра — рукою подати. Легкою ходою вздовж берега — з півгодини. Можна під’їхати автобусом — транспорт між курортами курсує злагоджено. Порівняно з Сонячним Берегом, де ціни в сезон кусаються і зашкалюють, у Несебрі все значно демократичніше, пляжі не так залюднені, а море — прозоре й красиве. Місцеві пляжі облюбували дайвери — і цим усе сказано.
Загалом туристів до Несебра тягне як... магнітиками. Несебр нагадав мені старий корабель, що кинув якір і вже нікуди не попливе. Днище корабля обростає мушлями, а вулички старого Несебра — торговими ятками, сувенірними крамничками, кав’ярнями та іншими «експонатами» на догоду туристам.
Несебр — місто зі Списку ЮНЕСКО, дуже давнє і красиве, затишне і романтичне. І ви побачите його таким, якщо рішуче вдягнете умовні окуляри, крізь які не видно туристичної «мішури», галасливих натовпів, ширвжитку на розкладках і нервозності людей із палками для селфі.
І закохаєтесь у це місто на березі Чорного моря. І захочете сюди повернутися, як і я.
... Старий Несебр розкинувся на скелястому півострові, з новим містом його пов’язує тонкий перешийок — ніби міст між минулим і сучасним. Ми прогулялися вузенькими вуличками — з дерев’яними будиночками рибаків, залишками церков, фортець, амфітеатрів і візантійських терм, зі слідами епох на бруківці, яку ще не скрізь замінили асфальтом.
А ще — чайки. У Несебрі вони супроводжують вас повсюди. «Добре дошли!» — кажуть птахи і ріжуть небо своїми сяйними крилами.
Чайки доводять нас до затишного ресторанчика зі смачною морською кухнею. З його верхньої тераси розкривається чарівний краєвид — море із золотою доріжкою призахідного сонця, білі хмарки, квіти, старий вітряк вдалині... Коли сидиш за столиком і споглядаєш таку красу, здається, що час зупинився і тебе злегка похитує, як на палубі старого корабля...
Тепер я знаю твій секрет, старий Несебре.
...І панацея від хандри — вино з ожини
«Я двічі був у Києві, — каже пан Христоф, власник крамнички «Пепілота». — Дуже красиве місто, прекрасні люди. А ось вино... Домашнє вино, яке куштував в Україні, — гм, не дуже... Відчувається, що додають спирт для міцності. А цього робити аж ніяк не можна!»
Крамничка пана Христофа на Сонячному Березі — це мекка для мандрівників, які прагнуть трохи «смачної романтики». Тут пахне трояндами і віє щирою гостинністю.
Пан Христоф пригощає сухим вином власного виробництва. Дегустації пана Христофа — щедрі, вина — неймовірні на смак, господар крамнички — привітний і делікатний.
Ніколи не стане над душею у покупця, як то часто трапляється в курортних крамничках, де на туриста дивляться, як на гаманець, який варто потрусити. Із паном Христофом приємно поговорити.
Відкрию вам секрет: ожинове вино від пана Христофа — це панацея від хандри. Гранатове добре смакує з трояндовим лукумом. А вино з інжиру — це пісня пісень.
Крамничку пан Христоф назвав на честь своєї доньки. Пепілота працює тут-таки — продає косметику, солодощі, чаї. Майже весь крам — на основі троянди. Вино з троянди є також. На Сонячному Березі такого більше не знайти.
ДО РЕЧІ
Кілька речей, які варто зробити під час відпочинку на Сонячному Березі Болгарії:
1. Скуштувати рибу і морепродукти на грилі. Дуже смачно і колоритно. Такі страви готують у спеціальних ресторанчиках із назвою «Скара» (гриль).
2. З’їздити на екскурсію до Святого Власа. Містечко з неймовірно чистими пляжами, затишними вуличками і збереженою автентикою.
3. Побувати на дводенній екскурсії у Стамбулі. Тур можна придбати в місцевому екскурсійному бюро, до вартості входить проїзд автобусом, проживання в готелі, обід і екскурсійний супровід.
