Чергова «газова війна» між Україною та Росією — у самому розпалі.
І хоча до її завершення ще дуже далеко, цього разу ми вже не є хлопчиками для биття, а, навпаки, намагаємося домінувати у битві.
Наразі — за всіма офіційними документами — заборгували не ми, а перед нами. Тож завдання, яке наразі намагається розв’язати «Нафтогаз України», — як змусити Росію платити за рахунками.
Погомоніли втрьох
Як відомо, на минулому тижні у Міністерстві економіки Німеччини голова міністерства Петер Альтмайєр, заступник голови Єврокомісії у справах Енергосоюзу Марош Шефчович, міністр закордонних справ України Павло Клімкін та міністр енергетики РФ Олександр Новак провели тристоронні попередні консультації щодо можливих подальших кроків після рішення Стокгольмського арбітражу. Точніше, про небажання Російської Федерації виконувати рішення арбітражу.
Особливих досягнень, якими можна було би поділитися з пресою, не анонсувала ні одна, ні друга сторона. Учасники зустрічі всього лише домовилися про графік наступних перемовин. А на підсумковій прес-конференції все завершилося самою лише дипломатією. «Сьогодні був важливий момент, представники ЄС, України та Росії за участі Німеччини обговорили майбутнє газового транзиту через Україну», — розповів Петер Альтмайєр. Марош Шефчович додав, що організація тристоронніх переговорів Росії, України і Єврокомісії з питань транзиту російського газу через Україну показує бажання учасників переговорів домогтися спільного прийнятного рішення.
За його словами, така зустріч послужила для того, щоб сторони могли визначитися з частотою майбутніх переговорів і з їх основними темами. Так, зі слів російського міністра Новака, вже відомо, що однією з тем для подальшого обговорення буде експертна оцінка потреби Євросоюзу в російському газі.
Пастка у вигляді гарантії
Усі ці заяви були зроблені рівно наступного дня після того, як президент Росії Володимир Путін запевнив, що вони готові пообіцяти зберегти транзит російського газу нашою територією. Після 2019 року, коли припинить свою дію так званий «контракт Тимошенко» на постачання та транзит російського природного газу до нашої держави.
Вступитися за українську ГТС намагався сам президент Сполучених Штатів Америки Дональд Трамп на двосторонній зустрічі з Володимиром Путіним у Хельсінки. «Я запевнив пана президента, що Росія готова зберегти цей транзит», — політично коректно і економічно обтічно мовив очільник Росії. Утім із його вуст не прозвучало жодної конкретики: скільки саме газу планує транзитувати нашою територією російський газовий монополіст «Газпром». Раніше звучала цифра у 10 млрд. кубометрів. На думку експертів, цього недостатньо, щоби зробити такий транзит економічно вигідним для нас. Адже, як вважають аналітики, для забезпечення стабільної роботи ГТС необхідно прокачувати не менше 40 млрд. кубометрів природного газу за рік.
Навіть більше — в російській обіцянці «гарантувати транзит» може критися величезна небезпека. Адже, погодившись на російську пропозицію, «Укртрансгаз» працюватиме собі у збиток. Тобто не лише не отримуючи прибуток від транзиту російського газу, а, навпаки, буде змушений дотувати «Газпром». Для самих росіян ситуація буде напрочуд вигідною: адже навіть вчасно запущений в дію «Північний потік-2» не зможе забезпечити «Газпрому» потужностей, необхідних у час зимового пікового споживання. А тому росіяни отримають підстраховку у вигляді нашої ГТС на кабальних для нас умовах.
Педалюючи цю тему, росіяни запропонували українській стороні піти на мирову угоду: ми — за цим сценарієм — маємо відмовитися від рішення Стокгольмського арбітражу, тобто нашої головної перемоги в паливній сфері за весь час незалежності. А взамін отримаємо черговий довготерміновий контракт із «Газпромом», а також гарантії транзиту навіть після введення «Північного потоку-2».
«Спроби мирової вже були...»
Позицію України із цього питання першим оприлюднив очільник НАК «Нафтогаз України» Андрій Коболєв. За його словами, НАК не готова змішувати переговори щодо продовження контракту на транзит газу після 2019 року та обговорення гіпотетичних мирових угод у рамках суперечок у Стокгольмському арбітражі. Ця фраза пролунала одразу ж після завершення тристоронніх газових переговорів у Берліні.
«Ми не бачимо в цьому сенсу. Теоретично ми могли б це розглянути з якимись іншими контрагентами, але ми дуже добре знаємо «Газпром» і пам’ятаємо історію переговорів 2014 року. Ми саме тому й опинилися в арбітражі, що не змогли прийти до мирової угоди», — сказав Коболєв. На його думку, пов’язування цих двох тем і їх обговорення в тристоронньому форматі є втратою часу для представників ЄС. «І зараз, коли «Газпром» програв і хоче говорити про мирову угоду, це просто трата часу. Наша позиція: ми можемо розглянути ваші пропозиції про мирову, але вони точно не повинні заважати переговорам щодо нового контракту, і ми точно не готові це робити в тристоронньому форматі, втрачаючи час наших партнерів і даючи можливість говорити, що ми про щось домовляємося, поки вони будуть готувати плацдарм для «Північного потоку-2», — резюмував очільник «Нафтогазу».
Такої ж думки і міністр закордонних справ Павло Клімкін. «Спроба Росії домовитися про позасудове врегулювання справ, за якими Стокгольмський трибунал уже виніс рішення, не пройде. Потрібно слідувати загальноприйнятим юридичним нормам і міжнародному праву», — заявив керівник українського МЗС.
Міністр юстиції Павло Петренко додав: рішення арбітражу є обов’язковим для Росії як країни-члена Організації Об’єднаних Націй, яка ратифікувала Нью-Йоркську конвенцію. «Російська Федерація завжди приймає якісь фейкові рішення про обхід рішень легальних міжнародних судів, але ці фейкові рішення не мають жодних юридичних наслідків. Рішення Стокгольмського арбітражу є обов’язковим на території абсолютної більшості всіх країн-членів Організації Об’єднаних Націй, які є учасниками Нью-Йоркської конвенції, яка зобов’язує кожну країну-учасницю виконувати такого роду рішення. Росія не є винятком, оскільки вона підписала і ратифікувала цю конвенцію», — Петренко пояснив юридичний бік справи.
За його словами, зараз триває процес юридичних процедур примусового стягнення активів російського «Газпрому» для виконання рішення Стокгольмського арбітражу. «Усі їхні заяви — це ніщо інше, як певна маніпуляція, спрямована на внутрішнього споживача, на населення Російської Федерації, якому щодня показують фейкові новини», — додав міністр.
2,56 млрд. плюс 75 млн. плюс 10 млрд.... Наразі...
Перед минулими вихідними свою точку зору оприлюднив і комерційний директор «Нафтогазу України» Юрій Вітренко, заявивши, що мирова угода між НАК «Нафтогаз України» та ВАТ «Газпром» щодо вже прийнятих Стокгольмським арбітражем рішень не є можливою.
«Це навіть суперечить суті мирових угод — потрібно було про них домовлятися до прийняття остаточного рішення арбітражем. А зараз уже пізно просити «мирову угоду» за цими спорами», — заявив він, нагадавши, що «Газпром» має сплатити за рішеннями арбітражу 2,56 млрд. доларів та 75 млн. доларів відсотків і навіть компенсувати витрати на примусове стягнення.
«Але, крім арбітражних процесів, за якими остаточне рішення вже було ухвалено, у нас із «Газпромом» є нові арбітражні процеси. Вони вимагають розірвати або змінити поточні договори, ми вимагаємо компенсувати нам збитки через невиконання «Газпромом» своїх зобов’язань за контрактом, зокрема з урахуванням рішення арбітражу, — написав він на своїй сторінці у «Фейсбуці». — Сума компенсації, яку ми вимагаємо від «Газпрому» за новими арбітражними процесами, вже перевищує 12 млрд. доларів. Наші вимоги є обґрунтованими, ми впевнені в нашій юридичній позиції».
«Якщо Газпром хоче «мирову угоду» щодо цих нових арбітражних процесів, він може у позасудовому порядку сплатити нам цю компенсацію. При цьому наша позиція полягає у тому, що це не може затримувати тристоронні переговори щодо транзиту після 2019 року», — підсумував Вітренко.
А ТИМ ЧАСОМ...
Коболєвський транзит
У підкилимній боротьбі за транзит російського газу перемогла команда нинішнього очільника «Нафтогазу України» Андрія Коболєва, яка не допустила до управління цим процесом ставлеників Прем’єр-міністра України Володимира Гройсмана. На думку експертів, стверджувати таке дозволяє масова відставка керівництва ПАТ «Магістральні газопроводи України».
Заяви на звільнення буцімто написали в.о. глави МГУ Валерій Ноздрін, технічний директор Ігор Бурак і директор з юридичних питань Олексій Лань. За даними джерела, причина їхнього звільнення — відсутність джерела фінансування МГУ. На компанію нібито у загальному було виділено 20 млн. грн., а основну їх частину вже «з’їли», останні «копійки» закінчуються в серпні.
Раніше компанія «Магістральні газопроводи України» була основним проектом, на яку робив ставку Кабмін: у Володимира Гройсмана стверджували, що саме цьому підприємству контрольований «Нафтогазом України» «Укртрансгаз» повинен передати в управління газотранспортну систему України. Водночас у «Нафтогазі» наполягали на тому, що ГТС має управляти компанія «Оператор з управління ГТС», створена при «Укртрансгазі».
І хоча публічна позиція НАК із цього приводу поки не змінилася, але вже скоро керівництво «Нафтогазу», як допускають експерти, може погодитися з ідеєю передачі ГТС до складу МГУ. Яку очолюватимуть люди, лояльні до Андрія Коболєва. Передбачається, що головним топ-менеджером стане Павло Станчак, якого пов’язують із командою нинішнього очільника «Нафтогазу».
