Степан Хмара: Ключ до розпаду Російської імперії лежить в Україні

— Пане Степане, ви не раз наголошували, що задля перемоги у війні з Росією маємо припинити з агресором будь-які контакти. Вважаєте, домовлятися марно?

 

 

— Ми маємо забути, що Росія є. Звісно, вона нам буде про себе нагадувати. Але для нас — це ворог, лютий і ненаситний, з яким не може бути жодних контактів. Жодних! Починаючи з дипломатичних. З Росією ми взагалі не маємо права сідати за стіл і говорити. З агресором треба говорити через посередників. 

 

 

— Проте нашій владі після чотирьох років війни знадобилося аж отруєння в Солсбері, аби вислати російських дипломатів. Чи не парадокс? 

 

— У нас багато клоунів у ВР кричать, що Росія — агресор (у січні цього року ВР підтримала законопроект №7163, де офіційно назвала Росію агресором. — Авт.). Вибачте, де ж Росія агресор? Де в історії таке було, щоб з агресором підтримували дипломатичні стосунки, торгували і навіть Верховний головнокомандувач вів успішний бізнес на території країни-агресора? І це не тільки цукерочки, в нього (Порошенка. — Авт.) там багато підприємств. 

До речі, Україна не просто торгує, а торгує стратегічними матеріалами. Наприклад, продає титан, без якого не може працювати оборонна промисловість. Україна торік удвічі наростила його експорт — до майже 600 тисяч тонн. Досі йде постачання однією гілкою електроенергії на завод «Крим-титан», який належить Дмитру Фірташу. Досі не скасовано закон про вільну економічну зону Крим, що дозволяє багатьом нашим так званим бізнесменам вести там свій бізнес, не платити податки і т. д. Хіба це випадковість? Ні. А чому російський бізнес в Україні процвітає? Чому на диво спокійно почуваються в Україні такі сумнівні особи, як народний депутат Новинський? ВР проголосувала за притягнення його до кримінальної відповідальності, але правоохоронні органи цього не роблять. А Новинський — це російський «смотрящий» за найбільш ідеологічно підривною в країні організацією, яка цинічно називає себе Українською православною церквою (МП. — Авт.). Новинського незаконно провели в депутати ВР, бо на момент обрання не прожив в Україні необхідні п’ять років. Громадянство України він отримав 2012 року, й, нагадаю, за сприяння Порошенка, тоді міністра економіки, з яким він звернувся до президента Януковича з проханням надати позачергово Новинському громадянство України за «особливі заслуги перед Україною». Свого часу я в інтернеті поширював копію цього листа. Новинського можна позбавити депутатського мандата. Але в нас немає влади, яка б захищала інтереси держави. 

 

— Ви кажете, що Україна може перемогти у протистоянні з Росією. А яким, на вашу думку, має бути план майбут­ньої перемоги?

 

— Україна має показати всьому світу, що Росія є агресором.  Для цього слід використати всі можливі інструменти. Візьмемо той же Будапештський меморандум, яким нам замінили реальні гарантії нашої безпеки на папері. Але наше недолуге керівництво навіть не звернулося жодного разу до учасників Будапештського меморандуму з вимогою виконати свої зобов’язання. Україна сповна виконала і перевиконала свої зобов’язання. Чому перевиконала? Бо вона здала свій арсенал, а належної компенсації за це не отримала. Ні матеріальної, ні фінансової, ні технологічної — ніякої! А тепер виявилося, що й безпекової теж. І цю вимогу мають озвучувати наші політики, дипломати, громадськість щодня! Плюс мобілізація нашої діаспори на роз’яснювальну роботу світового суспільства. Бо там досі всі сприймають події в Україні, як внутрішній конфлікт. Подивіться: ніде і ніколи не було названо речі своїми іменами — російсько-українська війна. Кажуть: «конфлікт на сході України», «конфлікт на Донбасі», і жодного разу Україна не подала відповідної роз’яснювальної ноти, що це не конфлікт і не криза на сході України, це російська військова агресія. І ніякі там не бойовики і не сепаратисти воюють. А російські окупаційні війська і колаборанти з числа завербованих Росією наших громадян, які стали на шлях державної зради і перейшли на бік ворога. 

 

— Що дивуватися світові, коли українська влада навіть перед своїми громадянами не наважилася назвати речі своїми іменами і визнати, що йде війна... 

 

— І це злочин! От прийняли закон, маємо вже не АТО, а ООС, а що по суті змінилося? Хіба Росія визнана стороною конфлікту? Ні! Бо буквально пару тижнів тому була зустріч міністрів закордонних справ нормандської четвірки за участю Росії. І Росія там не як сторона конфлікту виступає, а як миротворець. 

Маємо ставити питання щоденно — насамперед перед учасниками Будапештського меморандуму — про негайне виведення військ із території України й їхньої окупаційної адміністрації. Маємо вимагати, щоб наші партнери доклали до цього всіх зусиль. Ми не кажемо: розгортати гарячу війну. Є цілком ефективний і дієвий спосіб — санкції. Не їх видимість, а реальні дії. Насправді питання російської окупації в Україні можна вирішити за місяць! До агресора, який зруйнував усю архітектуру безпеки після Другої світової війни, треба застосовувати найжорсткіші санкції. Але для цього треба заарештувати всі активи і майно Росії за кордоном, заблокувати роботу їхніх установ. І Росія обкакається за місяць. А тоді — на кораблики і гайда з Криму! 

Плюс Україна давно має виставити Росії збитки. Кожна жертва, всі постраждалі юридичні особи мають пред’явити РФ рахунок. За чотири роки війни Україна не видала жодної «білої книги» російської агресії. Я ще в 2014 році писав про це і сподівався, що на осінній сесії Генасамблеї ООН Україна підготує таку «білу книгу», де покаже: жертви, руйнування, злодіяння і так далі. І це мало би бути розповсюджено ООН у формі офіційного документа. Така практика існує. І ще тоді Україна мала порушити питання про заборону Росії голосувати в Раді Безпеки ООН із питань, які стосуються її агресії. Не має вона права вето накладати! І тим більше базікати про якийсь миротворчий контингент ООН. Я переконаний, що це неможливо. Інакше то була б для України катастрофічна загроза.

 

— Ви проти миротворців на Донбасі? Але наша влада вбачає в цьому вирішення чи не всіх проблем на сході... 

 

 

— Введенням миротворчого контингенту був би закладений фундамент безкінечного конфлікту. Не замороженого, коли проблема капсулювалася і все, а постійно руйнуючого для України. Саме для цього Росія там і тримається! Вона щодня вбиває наших людей, завдає шкоди, руйнує і деморалізує армію і суспільство. І це вогнище дестабілізації, руйнування і знекровлення України ми матимемо постійно, якщо введемо миротворців. Звісно, п’ята колона кричить: давайте нарешті закінчувати війну будь-якою ціною. Хоча більшість діячів з Опозиційного блоку давно мали б поміняти депутатські крісла на тюремні нари. Чому Бойко не сидить, Вілкул? Шуфрича, який два роки тому в Хельсінкі заявив, що це Україна розв’язала конфлікт на Донбасі, давно мали б заарештувати! Кажуть, за слово не судять. Але різне слово буває. Якщо воно підривне, за це треба судити! І Мураєва, який розказує про громадянський конфлікт в Україні, вже давно мали б притягнути до відповідальності. Потрібно якихось півгодини, аби Верховна Рада ухвалила доповнення до деяких статей, щоб за заперечення російської агресії наступала кримінальна відповідальність. Вся ця п’ята колона, яка аж занадто розперезалася, мала б відчути, що є держава. 

 

— Повернути Крим реально?

 

 

— Все реально! Ключ до розпаду Російської імперії, яка називається Російська Федерація, лежить в Україні. Це, мабуть, наша історична місія. Тому наше завдання — дипломатично, інформаційно, політично робити все, аби створити антиімперський світовий блок проти російської загрози людству. Це нам під силу. Так, у збройному змаганні, зрозуміло, що Росія сильніша: вона краще озброєна, має потужнішу армію. І в силовому протистоянні нам буде важко перемогти ворога. Але маємо пам’ятати, що сучасні війни ведуться не тільки в окопах. Чомусь цю війну називають гібридною, але треба чітко називати, що це сучасна війна, вона не схожа на ті, що ми знаємо з історії. Вона багатопрофільна і ведеться по різних фронтах — економічному, соціальному, психологічному... І уявлення про «мир будь-якою ціною», як багато хто хоче, оманливе. Та не буде миру! Буде поразка і рабство. 

 

— А що скажете про Мінські домовленості? Від них більше користі чи шкоди?

 

 

— Яка від них може бути користь, коли це — план Путіна поетапної капітуляції України? Ще до Мінська Путін почав його здійснювати, коли у вересні 2014 року Порошенко протиснув через ВР антиконституційний закон про особливості місцевого самоврядування в окремих регіонах Донецької і Луганської областей. Потім цей план був підкріплений Мінськими домовленостями, а порядок там такий: створюється інфраструктура та органи влади на місцях, непідвладні центральній Україні, але за обов’язкового фінансування нею. 

Причому центральна влада України не має права розпускати ці органи самоврядування. А вони мають право вето на важливі законодавчі акти України (наприклад, вступ України до НАТО — заблокують і все). Це навіть більше, ніж автономія. І тільки коли вже будуть проведені вибори, створена місцева міліція, мали б початися розмови про вихід України на кордони з Росією. Та тоді вже ніякі кордони не треба, бо ворог усередині! Суспільство вчасно це загальмувало. Порошенко злякався і далі не пішов: зрозумів, що його винесуть, але вже не як Януковича, а на вилах! Тож пішов іншим шляхом: Мінськ треба чимось замінити, а тут Москва підкинула ідею миротворчої місії. І Україна цю наживку заковтнула.

 

— Чи є надія на Антикорупційний суд — навести нарешті порядок у владній верхівці?

 

 

— Якщо хтось думає, що можна ефективно боротися з корупцією, коли глава держави є джерелом корупції, то це наївне сподівання. У нас не влада, а банда мафіозно-олігархічна. І Порошенко — її главар, хрещений батько української мафії. Якщо раніше між олігархами був консенсус, то зараз — підпорядкованість патрону. Порошенко їм дає настільки жити, наскільки вони підпорядковуються його правилам.

Насправді давно вже мала би бути створена слідча комісія з розслідування офшорів, російського бізнесу Порошенка і т. д. Нинішня ВР настільки недолуга, що каже: немає потреби створювати слідчі комісії, бо вони нічого не дають. Це блюзнірська брехня. Я мав честь працювати в одній із таких слідчих комісій із розслідування зловживань концерну «Бласко» Чорноморського морського пароплавства. Так ось, на базі наших матеріалів притягли до відповідальності тодішнього гендиректора концерну пана Кудюкіна. І затримали його саме на вимогу нашої комісії в Москві — вже з квитком на Лондон. Він отримав 12 років (правда, не досидів). А разом із ним мав би і Президент Леонід Кравчук під суд іти... 

Взагалі, нам так «щастило» з владою, що кожного Президента є за що посадити. Окрім Ющенка: щодо нього не знаю ніяких матеріалів. Віктору Андрійовичу при певних недоліках — десь діяв нерішуче — нічого інкримінувати. Всі решта — Кравчук, Кучма, Янукович, Порошенко — мають сидіти в тюрмі. І коли це станеться, Україна швидко зі­пнеться на ноги і стане найпотужнішою державою Європи. 

 

— Пане Степане, після другого Майдану багато українців відчувають певне розчарування і зневіру, їхні очікування не виправдані... 

 

 

— Значить, той Майдан не закінчено! Треба третій — вийдемо і на третій! Хтось каже: втомився. А мені 80 років і я не втомився, готовий знову вийти на Майдан! Не треба думати, що революції — це щось погане. Бо це стан, коли доводиться вийти за рамки, які сковують. Революція буває науковою, технічною, економічною, соціальною і дає стрибкоподібний розвиток. Ми в 1990 році робили революцію, коли ухвалювали Декларацію про державний суверенітет, бо вийшли за рамки тодішньої конституції УРСР. А якби дотримувалися тих рамок, то і далі там сиділи б. 

 

— Нещодавно за вашої участі в Києві був презентований Народний трибунал як альтернатива Антикорупційному суду...

 

 

— Цією ініціативою ми хочемо стимулювати активність громадянського суспільства. Бо дуже небезпечна зараз сонливість у суспільстві, й ми мусимо розштурхати його, дати імпульси, які б призвели до змін в Україні на краще. Влада щораз глибше опускає державу до прірви. І всі це відчувають. А коли влада не хоче змінюватися, суспільство саме мусить шукати вихід. І цей Народний трибунал, який займався б розслідуванням злочинів найвищих посадових осіб держави, мав би стати запобіжником у ситуації, коли правоохоронні органи не виконують своїх функцій із захисту суспільства і держави, а лише обслуговують бандформування, на чолі якого стоїть перша особа держави. 

Хочу, щоб українці повірили в свої сили, усвідомили свою значимість. Наша земля, чисельність, інтелект, ресурси дозволяють бути найсильнішою і найпотужнішою державою Європи. Нас як народ уже не один раз ховали, але ми вижили, і це говорить про величезну силу. Так, зараз ми обезсилені, бо нас намагаються обеззброїти психологічно, посіяти зневіру в самих себе. І це — найстрашніша війна проти нас. Бо на фронті ми показали, що можемо захиститися. А от побороти зневіру мусимо! 

 

 

ОСОБИСТЕ