Чи знайдеться той, хто не пам’ятає казку про старезну-престарезну фею, яку не запросили на народини довгоочікуваної донечки короля і королеви?! Не сходила чаклунка вже багато років зі своєї вежі, тому всі були певні, що її давно нема у світі живих.
А вона без запрошення прийшла, не отримала — як інші — коштовного столового набору, тому набажала немовляті сну на 100 років із 16-річного віку після того, як уколеться веретеном.
Найвідоміший варіант казки «Спляча красуня» («Зачарована красуня») — який опублікував ще у 1697 році француз Шарль Перро. Так само досить поширена редакція братів Грімм із Німеччини з’явилася більше, ніж через століття.
Знаний хореограф сучасності Раду Поклітару — засновник і художній керівник театру «Київ Модерн-балет» — заглибився ще далі в історію створення однієї з найпопулярніших у світі казок і, як завжди у своїй творчості, додумав нових героїв та змінив долю класичних персонажів.
У «Сплячій красуні», прем’єра якої відбулася у Києві 23 травня, зла чаклунка — молода претендентка на серце короля, яку він зневажив вибором іншої; придворних замінили фантастичні звірі; а Аврора проспала не 100 років, а до початку ХХ століття.
Основою для постановки стала перша в історії європейської літератури двотомна збірка казкового фольклору «Казка казок» (1634 і 1636 роки) неаполітанського писменника Джамбаттіста Базіле. Одна з 50 новел із тих стародруків — про сплячу зачаровану красуню.
Першим, хто підтримав намір хореографа Раду Поклітару взятися за постановку гранд-балету «Спляча красуня», був посол Швейцарії в Україні Гійом Шойрер, шанувальник його творчості. Гійом Шойрер зауважує, що одна з причин реалізації українсько-швейцарського проекту: українське коріння композитора Петра Ілліча Чайковського, чий балет «Спляча красуня», представлений у 1890 році, посів визначне місце серед світових шедеврів балетного мистецтва.
До речі, коли вперше задумувався показ в Імператорському театрі ХIX століття, було озвучене побажання додати казці Шарля Перро балетного шарму часів Людовика XIV, аби вона сподобалася французьким послам.
«Неможливо встояти перед сліпучою пишнотою цієї фантастичної музики — геній композитора дарує натхнення хореографам і захоплення глядачам ось уже 128 років. Не втримався і я», — констатує Раду Поклітару.
«Спляча красуня» у репертуарі театру «Київ Модерн-балет» довершує балетну тріаду Петра Чайковського. Інтерпретацію «Лускунчика» показують із 2007-го, «Лебединого озера» — з 2013-го. (Обидві постановки відзначені премією «Київська пектораль»).
Новий світ «Сплячої красуні» вимальовувала відома художниця-сценограф зі Швейцарії Маріанн Холленштайн. Її картини представлені в багатьох європейських галереях, вона створює декорації для опери, балету і драматичного театру в Швейцарії, Німеччині, Греції, країнах Африки та Ізраїлі. Її останньою роботою, до київської, була класична «Спляча красуня».
«Але перше, що вона мені повідомила: « Це буде зовсім інший балет, ніяких барочних замків, жодних арок на сцені», — каже Раду Поклітару. І додає: «Я дуже задоволений результатом співпраці».
«У грудні минулого року зателефонував Раду Поклітару і запропонував робити костюми для двоактного балету», — розповідає Дмитро Курята, керівник відділу стилю одного з вітчизняних телеканалів. Він створював костюми для всіх постановок номерів Раду Поклітару у дев’яти сезонах шоу «Танцюють всі». І долучився до дизайну костюмів численних образів у трьох одноактних роботах «Київ Модерн-балету»: «Жінки у ре мінорі» і «Довгий різдвяний обід» (прем’єри 2014 р.), а ще «Вгору по річці» (2017 р.)
Дмитро Курята зізнається, що зо два тижні був у колапсі: не знав, як втілювати задуми Раду Поклітару. Потім до середини січня погоджували ескізи. Уже у лютому почали робити костюми для всіх і маски за особливою технологією пап’є маше — для міфічних істот, які живуть лише у цій виставі: фенікса, октопуса, козлотура...
«І нехай двір ясновельможного монарха у нашій «Сплячій красуні» — це не улесливі царедворці, а неймовірні фантастичні створіння, а молодий король знаходить свою сплячу принцесу не через 100, а через 800 років, — неважливо. Головне те, що наша вистава, як і її класичне першоджерело, — це гімн справжньому, всеперемагаючому коханню!» — каже Раду Поклітару.
Любовний трикутник «король Флорестан — фея Карабос — чарівна Клеманс» підштовхує до того, що дитя кохання Аврору закайданять і зачинять у дівочій спальні для її ж блага, щоб не укололася шипами червоної троянди...
А потім вона противитиметься намаганням видати її заміж. І Карабос здійснить своє пророцтво. Аврора прокинеться через 800 літ. І казка буде, хто б сумнівався, з іншим фіналом, аніж у Шарля Перро...
Головні ролі на прем’єрі балету 23 травня і днем раніше на допрем’єрному показі виконали: Аврора — Катерина Глоба (Олена Салтикова), Дезіре — Ілля Мірошніченко (Артем Шошин), король Флорестан — Андрій Чаплик (Дмитро Кондратюк), королева Клеманс — Ксенія Якушенко (Ольга Оніщенко), фея Карабос — Ольга Оніщенко (Галина Кондратюк), Кавалер-красень — Артем Шошин (Ілля Мірошніченко), кавалер Товстий танцівник — Мішель Фондю (Ігор Волошин) та інші.
Спочатку «Сплячу красуню» Раду Поклітару показали, як і дебютну виставу «Київ Модерн-балету» у 2006-му, на сцені Театру імені Франка. Буквально за пару тижнів її встигли побачити на ювілейній «Мельпомені Таврії» у Херсоні і Миколаєві. Найближчі покази на завершення театрального сезону — 26 червня у Києві та 9 і 10 липня в Одесі. На літо запланована прем’єра вистави в одному з міст Швейцарії, а також на хореографічному фестивалі у Білорусі.
