Чи має патріотизм національність?

Верховна Рада 8 лютого 2018 р. засудила термоядерні випробування КНДР, лідер якої погрожує розпочати ядерну війну, але наш парламент робить вигляд, що не пам’ятає Будапештського меморандуму, згідно з яким, Україна відмовилася від третього у світі ядерного потенціалу.

Скільки ще років треба нашим героям стримувати московського агресора, скільки ще втратити захисників України? Ще в 2014 р. повинно було бути звернення Верховної Ради до підписантів Будапештського меморандуму (США, Великобританія, Франція, Китай, Росія) з вимогою, щоб вони вжили заходів до злісного порушника меморандуму — путінської Росії.

Очільник МЗС Росії кепкує з цього меморандуму і говорить, що Росія його не порушила, оскільки не застосувала до України ядерної зброї, а підписанти цього документа не звертають належної уваги на всі агресивні дії нашого північного сусіда. Не переймається цим питанням і наша Верховна Рада: депутати швидше поїдуть на молитовний сніданок до США, ніж підготують звернення до гарантів нашої безпеки.

Чи можуть країни Європи і США вірити в дієвість подібних міжнародник документів на тлі подій, що розгортаються на світовій арені? Питання риторичне.

Очільникам нашої держави, мабуть, також байдуже до долі своєї країни. Адже важко уявити собі Черчилля, який би поїхав відпочивати в Австралію чи Нову Зеландію, коли на Англію падали ракети ФАУ-1 чи ФАУ-2 та бомби з німецьких винищувачів, гинули британці, палали їхні будинки. А наш Президент і Генпрокурор це собі дозволили. Синів наших очільників, олігархів в українських окопах на Донбасі не знайдете, їх виховують не в патріотичному дусі, а в дусі наживи і пристосуванства до будь-яких змін. 

У нас патріотами можуть бути тільки вихідці з простого народу, як  це показали події на Майдані та героїчні подвиги наших воїнів на східному фронті.