Чарівну Лідію Таран добре знають глядачі телеканала «1+1». І не лише за випусками новин.
Майже два роки телеведуча разом з іншими доброчинцями здійснює мрії хворих дітей.
«Жінки активніші в журналістиці, аніж чоловіки»
— Лідо, кажуть, у жартах є частка жарту. Ваша донька у проекті «Розсміши коміка. Діти» смішила тим, що замість фільмів жахів можна дивитися ТСН. Чи підтримуєте думку частини телеглядачів, що у вечірніх випусках новин на «1+1» буває забагато трагедій?
— У житті країни, суспільства, світу щодня трапляються не дуже веселі події. На жаль. І новини — це ж віддзеркалення. Ми нічого не вигадуємо, не згущуємо фарби. І було би страшенно дивно, якби ми оминали такі гарячі теми, як війна, трагедії дітей на війні, залишені діти, хворі діти й дорослі, людські сумні історії... Бо саме тут потрібна найбільша увага і допомога. І це найважливіші події. І Василина називає це «жахи», бо так це здається дітлахам. Усе ж таки новинна програма розрахована на дорослих.
Здебільшого нашим глядачам це зрозуміло — ми показуємо реалістичні зображення тієї картинки, яку ми маємо. Водночас наші сумні історії і теми часто містять надію попри біль, несправедливість і випробування. Пишаюся, що здійснені мрії дітей у проекті ТСН — це про любов, віру в життя, добрих людей навколо і миті щастя. Тож баланс є.
— Ви як ведуча новин втручаєтеся у формування випусків?
— Я як ведуча новин ретельно працюю над випуском — його версткою, редагуванням. І, звичайно, на мені всі підводки та анонси. Я журналіст і співпрацюю з журналістами, можу пропонувати також теми, ідеї. Дуже багато усної інформації, яка, власне, переплітає між собою весь випуск, поєднує, форматує, — вона залишається за кадром. Це робота — більше, ніж просто з’явитися в кадрі. Це не диктор. Бувають спеціальні відрядження.
Випуски готуємо з епіцентрів гарячих подій, наприклад, після вибуху боєприпасів у Калинівці, що на Вінниччині, ми поїхали туди: організували прямий ефір посеред поля, я показувала в кадрі все, як є навколо, і спілкувалися з очевидцями. Новини для глядачів виходили з двох студій тоді — з Калинівки та з Києва. Зі мною іноді бувають гості в студії — це вже формат інтерв’ю наживо. Ми проводимо багатогодинні марафони з нагоди Дня незалежності, новорічні ефіри новин біля Головної ялинки. Наша робота є не тільки в кадрі, дуже багато лишається поза ним.
— Ведучих новин — жінок на вітчизняному ТБ, здається, більше, ніж чоловіків. Яке цьому може бути пояснення?
— Коли ми шукали чоловіка на ТСН, щоб розбавити нашу жіночу компанію, зрозуміли, що на українському телебаченні дуже бракує таких харизматичних талановитих чоловіків, тому що всі вони не займаються телебаченням, вони всі в бізнесі, в юриспруденції або ще де-інде. Але після ретельних тривалих кастингів нашому керівництву вдалося знайти Свята (Святослава Гринчука), він раніше займався спортивною журналістикою.
Жінки набагато активніші в журналістиці, аніж чоловіки. Але, з іншого боку, якщо ми будемо штучно заповнювати квоту чоловіків або квоту жінок, то це буде якась дуже дивна історія про штучне подолання гендерної нерівності. Мені здається, що цього робити не потрібно.
«Ми іноді не в змозі подарувати диво одужання, але в наших силах здійснити мрію»
— Уже майже два роки ви — куратор проекту «Здійсни мрію». Як виникла ідея? Силами якої команди її реалізуєте?
— 29 квітня 2016 року, у Всесвітній день бажань, ми підтримали глобальну акцію руху Make a wish. У цей день iз командою ТСН я вирушили до Охматдиту познайомитися з дітками з відділення токсикології, які роками живуть у палатах. Вони, такі малі, весь час на ліках, процедурах і на молитвах своїх рідних, тому навіть бояться думати про щось хороше, фантазувати, їхній світ звужено до чотирьох стін... Нам треба було дівчаток і хлопців надихнути на мрії, поговорити так, щоб відкрити горизонти уяви, дати заряд позитиву, підтримати! І у цей день все вийшло!
І нам так тоді захотілося довести цим малим, що неможливе можливе! Ми іноді не в змозі подарувати диво одужання, але в наших силах та силах чарівників — здійснити мрію! Пам’ятаю, що нашими першими підопічними стали Ізабелла та Богдан. Привіт їм! Я тоді зрозуміла, щоб без цього вже не зможу, і народився проект, який усі одноголосно вирішили назвати «Здійсни мрію». Відтоді малими силами ми намагаємося робити велику справу. І добрі люди нам допомагають. Знаєте про п’ять рукостискань? Усі люди на планеті знайомі між собою через 5-6 чоловік. Ми відчуваємо це.
Цього року вже незабаром ми презентуємо унікальні соціологічні дослідження і дізнаємося, про що найчастіше мріють діти, всі: і здорові, і хворі, — чому не хочуть розповідати батькам і чому більшість з них боїться мріяти. Ми доведемо, що мрії цілющі і дуже потрібні для розвитку кожної дитини та відкриття її талантів і справжнього життєвого покликання! Ми намалюємо з дітьми їхні мрії! Це вже перший крок до їх усвідомлення та здійснення. Ми зберемо тисячі мрій і об’єднаємо тисячі чарівників, тоді швидкість нашого руху зросте, і добра навколо стане набагато більше! А ще відправимо лист із малюнками у Космос — це моя мрія, — і цілий Всесвіт буде знати!
— Уже здійснили мрії понад 60 дітей. Яке з дитячих бажань було виконати найскладніше і чому?
— Наші підопічні вже зустрічались iз зірками спорту і шоу-бізнесу, малювали, співали і танцювали. Гасили пожежу і водили електровози. Створювали ігри для планшетів і телефонів. Дівчинка Ярослава, сидячи в інвалідному візку, в прямому ефірі «Танців з зірками» дуже красиво станцювала з Ахтемом Сеїтаблаєвим. Вероніка Тимофіїва намалювала і випустила свій перший мультик і показала прем’єру на фестивалі «Де Кіно». Саша Брайловська, яка бореться з раком, побувала в паризькому Діснейленді, піднялася на Ейфелеву вежу й отримала в подарунок сукню Рапунцель. Юра, який лікується від лейкозу, злітав у Мадрид на матч «Реал» (Мадрид) — «Атлетіко» і познайомився з Кріштіану Роналду та Лукою Модричем.
Денисові Кулішу, який, незважаючи на муковісцидоз, грає в баскетбол нарівні з усіма здоровими хлопцями, сам Майкл Джордан надіслав подарунки й лист підтримки. Наші діти піднімаються в гори, стають поліцейськими, літають на літаках та повітряних кулях, записують реп, вчаться програмуванню, малюванню та музиці! І в планах — ще неймовірніші мрії. І кожен може стати нашим Чарівником — заходьте на на сайт проекту...
Власне, після кожного знімального дня, коли ми втілюємо бажання дітей і бачимо, як у них змінюється все — вираз обличчя і хода, відчуваєш, що і ти долучився до доброї справи. Ви ж розумієте, що люди займаються благодійністю, щоб самим почуватись і ставати кращими. Ну й, окрім того, в нас є навіть медичні факти, що здійснення мрій покращує не тільки настрій малим, а й аналізи та самопочуття. Я думаю, що найскладніші мрії — це якраз ті бажання, які ми ще не виконали! І можу сказати, що найтяжче для нас у цьому проекті — це не встигнути здійснити мрію... Коли дитина йде з життя.
«Їм сили потрібні для боротьби або просто для посмішки, щоб менше було болю»
— Зрозуміло, що заявок від претендентів стати учасниками проекту «Здійсни мрію» більше, ніж зареєстрованих дітей. Що може стати причиною відмови?
— Дуже часто мрії повторюються. Якщо, наприклад, у нас бачать в ефірі сюжет, що дівчинка зустрілася з Надею Дорофєєвою, наступного дня кілька сотень дітей теж хочуть зустрітися з цією співачкою. Це нормальне реалізоване бажання, але назвати його мрією, до якої дитина прагнула все життя, не можна. Це має бути заповітне бажання. Зустріч із зіркою має вплинути на майбутнє дитини, бути пов’язаною з її талантом і мати сенс.
Звичайно, ми намагаємось надавати пріоритет тим діткам, яким дуже важко, які на тривалому лікуванні, які ведуть важку боротьбу за життя, яким дуже сильно необхідна моральна підтримка, психологічна підтримка, перед курсами хіміотерапії тощо. Часто нас просять психологи, лікарі, благодійники. Є дітки, які вже в таких стадіях перебувають, що якщо вони мають мрію, то вони на першому місці, тому що їм, як нікому, ці сили потрібні для боротьби або просто для посмішки, щоб менше було болю. А мрії, як відомо, дають сили. Мрій в ефірі менше, ніж на сайті. Ми публікуємо багато історій, адже розвиваємо волонтерський рух. Кожен може побачити, що саме хоче та чи інша дитина, і допомогти. Для того, хто здійснює мрії, у нас є подарунок — чарівна паличка.
— Чи знаєте, як склалася подальша доля дітей, чиї мрії здійснилися у проекті?
— Частина діток лікується. Ізабелла, яка зустрічалася з Тіною Кароль і побувала на шоу «Голос...», одужала, Богдану зробили пересадку нирки. У деяких діток ремісії. У деяких такі діагнози, що вони пожиттєво прив’язані до лікарні і можуть бути тільки деякі покращення. Комусь із наших мрійників були зроблені дорогі операції, на які вдалося швидше зібрати кошти, бо про них дізналося більше людей. Так що, діти, мрійте, не зважаючи ні на що, і все обов’язково здійсниться. Мрії дарують надію і віру в краще, допомагають не здаватися і видужувати.
— Чи завжди хочуть афішувати свої прізвища доброчинці, які долучаються до реалізації дитячих мрій?
— Кілька випадків було, коли доброчинці не хочуть ніяк називатися, а кажуть: от вам гроші, робіть, що бажаєте за потрібне. Ми намагаємося все одно цим людям віддячити якимось чином. Вони в нас всі стають чарівниками, отримують від нашого проекту чарівну паличку як відзнаку і подяку. Переважно ми самі намагаємось розповідати про доброчинців, з однією тільки метою — щоб люди дивились на це і теж хотіли такими бути.
«Думаю, що донька сама себе не бачить у майбутньому моєю колегою»
— Мрія вашої доньки Василини — побувати у США. Запланували поїздку на виграні у «Розсміши коміка. Діти» 50 тисяч грн.?
— У Василини на це літо вже інший план. Я сподіваюсь, що інфляція не з’їсть її виграш; з цієї суми, 50 тисяч гривень, ми ще маємо сплатити податки державі (посміхається). Я думаю, Василина наближає цю мрію. Ми ще уявляємо і розмірковуємо її деталі і час. Можливо, це буде навчальна подорож...
— Ви зі спокійною душею дозволили Василині долучатися до телепроектів? Бачите її у майбутньому своєю колегою?
— Я з неспокійною душею дозволяю долучатись Василині до телепроектів, тому що я дуже переживаю, щоби це ні в якому разі не деформувало її погляд на світ. І те, що мама і тато працюють на телебаченні, не зробило її уявлення про себе як про дівчинку, в якої є більші можливості, ніж у інших дітей в інших сферах. Тому в нас із цим доволі суворо.
Донька зрозуміла, наприклад, що бути телеведучою теж не просто. І зрозуміла, що не так просто розсмішити людей, тому що довелося там попріти, писати жарти. Думаю, що вона сама себе не бачить у майбутньому моєю колегою, тому що телебачення змінюється, і я думаю, що Василинина професія буде з розряду тих, яких немає зараз у переліку. Це, мабуть, якийсь фах iз майбутнього, який є симбіозом певних навичок, але якого зараз поки що не існує.
— Яка найзаповітніша мрія Лідії Таран була в дитинстві і про що мріється нині?
— Коли в моєї родини не було грошей навіть на взуття по розміру, в мене була найзаповітніша мрія — наприклад, нові чоботи. Ми свого часу, в радянські часи, теж боялись про щось мріяти таке грандіозне! Зараз я точно знаю, що при правильній постановці кроків і зусиль немає нічого нездійсненного. Я мрію, щоб тисячі наших мрійників зустріли тисячі чарівників! Є ще мрія особиста — кохати і бути коханою... Список моїх мрій можна доповнити!
