У кінотеатрі «Україна» у Києві польський режисер Вєслав Романовський разом із командою презентував фільм «Дім архітектора Городецького».
Документальна стрічка, створена для польського телебачення, показує найвизначніший 30-річний київський період творчості архітектора, яскраві постать і життя якого об’єднують дві країни.
«Дім архітектора Городецького» — про обійстя архітектора, яким став для нього на десятиліття Київ.
Місто Городецького, завдяки режисерській та операторській роботі, з висоти понад будинками історичних кварталів — приголомшливо красиве! (Щонайменше по тижню доводилося узгоджувати дозволи на запуск дронів для зйомок у районі владних інституцій столиці).
Нагадаємо, творчий доробок Владислава Городецького у Києві — від Національного художнього музею у стилі класицизму до караїмської кенаси в мавританському стилі.
Зодчий брав участь в оздобленні інтер’єру театру «Соловцов» (сьогодні у цьому будинку розташований Національний академічний драматичний театр імені Івана Франка).
Між іншим, за його ескізом тоді оформили і глядацьку залу. Все було у світло-блакитному кольорі: завіса, портьєри, доріжки, плафони і навіть шнури до біноклів глядачів.
Наприкінці ХІХ століття на Великій Васильківській вулиці почалося будівництво костелу святого Миколая. Керувати роботами було доручено на той час київському архітектору Городецькому.
І він запропонував чимало цікавих інженерних рішень. Фундаменти вперше в Європі довелося закладати на бетонних палях, використавши новий матеріал — залізобетон.
Однією з вершин творчого злету від початку став його власний маєток на Банковій, 10, який для всіх «Будинок із химерами» (нині у віданні адміністрації Президента України).
«Будинок, може, й справді чудернацький, але не буде в Києві людини, котра, проходячи повз нього, не зупинила б погляд на його фасаді...», — казав Владислав Городецький про зведену будівлю у 1903 році з нагоди свого сорокаріччя.
До речі, у документальній стрічці зауважують, що починав заробляти гроші Владислав Городецький із приземлених справ. Зокрема, долучився до облаштування Києва каналізаційними системами.
«Безсумнівно, архітектура була головною справою його життя, але він мав й інші захоплення. Виконував найтонші ювелірні вироби, розробляв різні моделі взуття та одягу, малював, ліпив, гравіював. Крім того, разом з авіатором Ігорем Сікорським будував у Києві аероплани. Одним із перших з’явився на вулицях міста на автомобілі. Цікаво, але іноді він припускав дивні витівки, друкуючи у газетах некрологи про себе», — пише про Городецького дослідник Лев Кудрявцев.
Коли у Києві укорінилися більшовики, разом із дружиною Корнелією Марр Владислав Городецький, полишивши всі маєтності, виїхав 1920 року до Польщі.
Там він реставрував палац князів Вишневецьких, побудував критий ринок, бойні, електростанцію та різні комунальні об’єкти. Майже всі споруди, збудовані у Польщі відомим архітектором, збереглися.
Городецький очолював бюро американської фірми «Г. Улен і К». У 1928 році він отримав запрошення обійняти посаду головного архітектора «Синдикату з будівництва Перських залізниць».
На замовлення іранського уряду проектує шахський палац, театр, готель та вокзал у Тегерані.
Трохи згодом мисливська пристрасть знову покликала його у подорож до іранського Мазандарана, що на узбережжі Каспію. Та мандрівка стала для нього останньою.
Владислав Владиславович Городецький помер 3 січня 1930 року й похований у Тегерані на католицькому цвинтарі.
Польський інститут у Києві, який зорганізував показ документальної стрічки «Дім архітектора Городецького», запросив для зустрічі з глядачами фахівців, які у фільмі розповідають з екрана про українсько-польського митця. Зокрема, ділилися враженнями Оля Гнатюк та Владислава Осьмак.
