Жіноча збірна України дуже швидко залишила вищий дивізіон світового тенісу в Кубку федерації

Не секрет, що у тенісному світі поєдинки збірних та персональні баталії тенісистів-професіоналів — це, по суті, два паралельні світи.

 

 

Високі рівні призових, багатомільйонні контракти зі спонсорами, необхідність захисту рейтингових позицій — далеко не повний перелік фактів, які змушують майстрів великої ракетки з більшим інтересом ставитися до своїх зобов’язань перед організаторами турнірів ATP та WTA.

 

 

Відтак командні змагання, котрі проходять під егідою Міжнародної федерації тенісу — Кубок Девіса (у чоловіків) та Кубок федерації (у жінок) — доволі часто опиняються в тіні значно серйозніших турнірів і, хіба що на час вирішальних фіналів, спроможні закликати під свої прапори найкращих тенісистів планети.

 

 

У нинішньому сезоні після тривалої перерви жіноча збірна України знову фігурувала серед команд Світової групи, щоправда, через слабкий кадровий потенціал, задіяний у зіграних поєдинках, надовго затриматися в тенісній «еліті» «синьо-жовтим» не вдалося.

 

Наступного року українські тенісистки знову гратимуть у першій групі Євро-Африканської зони Кубка федерації: а піднятися звідти нагору не так уже й просто.

 

Водночас керівники вітчизняного тенісу в особі члена президії Федерації тенісу України Всеволода Кевлича сподіваються, що в ITF нарешті наважаться на радикальні зміни в питаннях організації Кубка федерації, оскільки проведені раніше косметичні поправки ні до чого не привели.

 

Чи не одна з головних критичних вимог до організаторів КФ — повна неузгодженість змагального календаря «топових» гравців iз колективними баталіями збірних.

 

Приміром, нині весь тенісний бомонд демонструє максимальну активність на європейському ґрунті, готуючись до Відкритої першості Франції.

 

Відтак не всім сподобалася ідея переривати свою ґрунтовну підготовку заради матчів Кубка федерації в Парагваї, Японії, Австралії, США чи Канаді.

 

Очевидно, концентруючи увагу на цьому питанні, Всеволод Кевлич у такий спосіб пояснює відсутність у складі збірної України на матчі з канадками лідера «синьо-жовтих» Еліни Світоліної, перед якою в цьогорічному світовому «турі» стоять мега-високі завдання.

 

Ідея з канадським турне для четвертої ракетки планети виявилася непривабливою, відтак на гру проти «червоно-білих» вирушили Леся Цуренко, Катерина Бондаренко та Ольга Савчук.

 

Попри відсутність своєї прими, склад «синьо-жовтих» вселяв оптимізм. На відміну від першого в сезоні поєдинку «синьо-жовтих» у КФ — проти Австралії в Канберрі, де першим номером команди була 17-річна дебютантка Марта Костюк, у Монреалі українську команду представляли досвідчені бійці.

 

Однак чи-то коротка лава запасних, чи-то серйозна зміна часових поясів, але, в підсумку, удача посміхнулася господаркам кортів.

 

Звісно, головну роль у перемозі збірної Канади над Україною в «плей-оф» Другої світової групи зіграли дві перемоги Ежені Бушар в одиночних баталіях — над Лесею Цуренко та Катериною Бондаренко відповідно.

 

Але формально своє право на наступний рік зіграти в тенісній еліті Канада виборола завдяки важкій перемозі в заключному поєдинку серії — парному двобої. 

 

ТАБЛО