Безславно скінчилася дипломатична місія Олександра Никоненка у Варшаві. Крахові своєї кар'єри і терміновій «евакуації» недавній посол України в Польщі завдячує п'яному дебошу, який він приурочив до Дня незалежності Вітчизни: як пам'ятаєте, Никоненко напідпитку кермував 25 серпня автомобілем, а коли польський патруль зупинив його, амбасадор зацідив у фейс одному з поліціянтів. Скандал таки вийшов у пресу, а після того, як Варшавська прокуратура порушила кримінальну справу проти посла, Никоненка врятувало від чужинської «зони» тільки відкликання на Батьківщину.
Враховуючи стратегічне значення Польщі в зовнішній політиці нашої держави, скандал видається вкрай некрасивим і шкідливим. Отож нову кандидатуру амбасадора добирали в Києві особливо ретельно. Вчора в МЗС, не афішуючи себе, дипломати вже точно називали ім'я наступника Никоненка — Ігор Харченко. Агрімана на Харченка з польського боку ще не отримано (мусить минути бодай місяць), але немає сумнівів, що така кандидатура Варшаві прийдеться до смаку — Ігор Юрійович досить молодий, але дуже досвідчений дипломат відверто прозахідного спрямування, має ранг Надзвичайного і Повноважного Посла.
У МЗС Ігор Харченко, якому зараз 41 рік, прийшов iз викладацької роботи на кафедрi історії міжнародних відносин Київського університету, перші роки незалежності працював у відділі політичного аналізу та прогнозування, потім очолював цей відділ. У 1997—98 роках був заступником постпреда України при ООН. Потому два роки Ігор Харченко представляв державу в Румунії — був послом. Румунською дипломат володів ще до цього призначення, позаяк його кандидатська дисертація була присвячена взаєминам США з соціалістичною Румунією. Два роки — 2000—2001 — Харченко був заступником міністра, а коли запровадили посаду держсекретарів — заступником держсекретаря МЗС. Цей рік, згідно з примхами адмінреформи, він провів у кріслі заступника міністра. Ігор Харченко має певні знання з польської і зараз активно вдосконалює цю мову. Увага до нового посла України у Варшаві буде прикута особлива, чому посприяв попередник Харченка. Так, відомо, що завдяки п'яному дебошу, влаштованому Никоненком, довелося перенести на тиждень урочисте прийняття на честь Дня незалежності України, але однак багато зарубіжних дипломатів і польських чиновників його проігнорували.
У дипломатичних колах також говорять про ще одне посольське призначення — у США, на місце, звільнене Костянтином Грищенком, який перебрався у крісло міністра закордонних справ. У пресі, зокрема у «Киевских ведомостях» та «Українській правді», оприлюднено це ім'я — Михайло Резник, посол України в Китаї і за сумісництвом — у Монголії та Північній Кореї.
53-річний Резник не має дипломатичної освіти — він закінчив свого часу Інститут народного господарства та Торговельно-економічний, не так давно — Стенфордський університет. До 1997-го, коли його було призначено послом у Південну Корею, Резник працював у сфері Міністерства зовнішньоекономічних зв'язків і торгівлі, був у 1992—94 роках заступником тодішнього міністра Сергія Осики, а потім три роки очолював торговельно-економічну місію при посольстві України в Сполучених Штатах. «Українська правда» відзначає, що, будучи послом у Китаї, Михайло Резник так само, як і Костянтин Грищенко, тодішній амбасадор у США, допомагав Кучмі «вирулювати» з «кольчужного» скандалу.
На позавчорашній прес–конференції, як «УМ» вже повідомляла, начальник обласного управління охорони здоров’я Богдан Ониськів зазначив, що від наразі незрозумілої недуги померли семеро людей. Однак уже наступного дня, за неофіційною інформацією з компетентних джерел, стало відомо, що в області сталося щонайменше десять летальних випадків. Серед осіб, які померли, — і дві студентки одного з тернопільських вузів. А ще — не менше десятка людей перебувають у лікарнях у важкому стані. >>
«У «темниках» було вказано: обов'язково акцентувати на тому, що Янукович сидів поруч iз Путіним, — розповіла мені приятелька з ТБ. — Він що, тримав Путіна за ....., що на цьому так важливо наголошувати?!». Переглянувши російську пресу, стає зрозумілим, що не Янукович Пітуна, а Путін Януковича, а на додачу ще й Кучму тримав. Російський президент, запрошуючи високих київських гостей у підмосковну резиденцію Ново-Огарьово буцімто на святкування дня народження (келейне святкування і запізніле: день народження минув 7 жовтня, а випити на своє 52-річчя Володимир Володимирович більше нікого з високих гостей не запрошував), уже знав: він заявить про підтримку Москвою спадкоємності влади в Україні. Він не вельми симпатизує Януковичу, але за «підписки» Леоніда Даниловича той став єдиною наразі силою в Україні, яка робить Путіну те, що жінки роблять чоловікам, і задоволений Путін, за відсутності альтернативи і наполегливості люблячих киян, згодився. Ось як описує «новоогарьовський процес» російська газета «Коммерсантъ», якій не пощастило отримати «темника» з київської вулиці Банкової: «Спершу з машини вийшов Кучма. Він вийшов і поцілував Путіна кудись у шию. За ним до російського президента підійшов Віктор Янукович... і старанно зробив те ж саме, силкуючись скопіювати всі рухи душі старшого товариша. Це було непросто, позаяк Янукович значно вищий за Кучму. Але йому вдалося». >>
Учений зі світовим ім'ям, засновник і президент Міжрегіональної Академії управління персоналом, голова правління Всеукраїнського благодійного фонду «Милосердя» 50-річний Георгій Щокін потрапив до лікарні внаслідок побиття. Як повідомив «УМ» керівник центру громадських зв'язків столичної міліції Дмитро Андрєєв, напад вчинили четверо невідомих, озброєних дерев'яними палицями-кийками. Сталося це позавчора на початку 12-ї години дня. Від нападу пана Щокіна не змогли захистити навіть двоє охоронців, які разом з президентом МАУП потрапили до лікарні. >>
Маршрутні таксі стають дедалі небезпечнішим видом транспорту, адже рідко який тиждень нині вони не фігурують у зведеннях Державтоінспекції. Минулий тиждень не став винятком, відзначившись аж двома ДТП за участю маршруток — на Рівненщині та в Криму. >>
Банк Швеції вчора оголосив прізвища лауреатів Премії з економічних наук ім. Альфреда Нобеля за цей рік. Вона заснована вже після смерті Нобеля, але за своєю значимістю прирівнюється до Нобелівської премії. >>
У суботу в Афганістані відбулися перші демократичні президентські вибори. Інтерес до них був надзвичайний. З 10,5 мільйона мешканців країни з правом голосу до виборчих дільниць з'явилися більше 10 мільйонів. І не побоялися при цьому погроз талібів влаштувати терористичні замахи, не побоялися вистоювання у довжелезних чергах, в яких вони гаяли час, вигукуючи: «Демокрасі, демокрасі!». >>
