На Харківщині «зеленим» активістам довелось власноруч гасити пожежу у заказнику «Ковиловий степ»

11.04.2018
На Харківщині «зеленим» активістам довелось власноруч гасити пожежу у заказнику «Ковиловий степ»

Не нищіть власноруч навмисно природу! Бо горить не лише суха трава, гинуть тварини. До речі, за повідомленням Укргідрометцентру, упродовж трьох днів у західних, Житомирській, а 13 квітня і в більшості районів Вінницької області очікується надзвичайни (Фото з сайта dsns.gov.ua.)

«Зеленим» активістам на Великдень довелося власноручно гасити пожежу на території заказника «Ковиловий степ», розташованого між Харковом та Чугуєвим.
 
Хтось необачно, а можливо, й свідомо кинув сірника у суху траву, спровокувавши повзучу вогняну стихію.
 
Як повідомили представники екологічної групи «Печеніги», пожежники двічі приїздили сюди за викликом, «але під різними відмовками нічого не зробили».
 
У результаті, волонтерам вдалося врятувати лише частину лучної та чагарникової рослинності, що у більшості випадків занесена до Зеленої книги України. 
 
А кількома днями раніше аналогічна пожежа сталася на території заказника «Крейдяна флора» — єдиного місця в Україні, де збереглися рослини, які приживаються лише на крейдяних породах.
 
Ці червоно­книжні раритети настільки рідкісні, що заказник закритий для екскурсій і використовується лише з природоохоронною та науково-дослідною метою.
 
Погасити вогонь співробітникам «Крейдяної флори» допоміг фермер із села Озерне Олексій Ралитний, який не лише надав транспорт та засоби гасіння пожежі, а й сам долучився до порятунку природи.
 
«Більше бажаючих допомогти не знайшлося, — поскаржилися співробітники заказника. — Аби доїхати до місця займання, потрібен автомобіль, якого у нас немає. І це при першому класі пожежної небезпеки!» 
 
Як повідомила кандидат біологічних наук Євгенія Яніш, місцеві жителі часто підпалюють сухостій для того, аби отримати більш рясний урожай зеленої трави.
 
Але ця хибна традиція завдає непоправної шкоди не лише цінним породам рослин, а й тваринкам, комахам і амфібіям, які живуть на цих територіях.
 
«Скажімо, є величезний ризик, що у вогні загинуть дитинчата ссавців, бо у них дуже розвинений рефлекс затаювання, — каже пані Євгенія. — Відчувши небезпеку, вони нікуди не біжать, а просто заплющують оченята й чекають, поки лихо саме мине. Тобто сидять тихесенько, а потім на згарищі знаходять їхні маленькі обвуглені тільця. Пам’ятайте про це, коли будете кидати у сухостій сірник або цигарку».