Кусонули Нормандський формат: найцікавіше на виставці «Карикатуристи України»

Помилково вважати, що відвідувач традиційної вже виставки, який потрапив на неї уперше, перебуває у більш виграшному становищі, ніж її завсідник.

 

 

У зв’язку із цим як не провести паралель із Японією?

 

 

Один із видів її традиційного мистецтва — водевіль, що має специфічну назву.

 

 

Його сюжет знає напам’ять кожен японець — від малюка до старезного діда.

 

Але бачили б ви, як, сидячи у глядацькій залі і всоте переглядаючи виставу, щиро, до сліз регочуть ці «наївні» азійці...

 

Щось подібне відчував і автор — гість Одинадцятої художньої виставки «Карикатуристи України», що відкрилася нещодавно у галереї «Майстерня» Центрального будинку художника у Києві.

 

Поглинаючи очима стенди з роботами Анатолія Василенка, Анатолія Гайна (м. Кривий Ріг), Віктора Голуба (м. Здолбунів Рівненської області), Олега Гуцола (м. Борисав, Білорусь), Броніслава Жуковського, Миколи Капусти (м. Донецьк), Анатолія Кізлова, Олексія Кохана, Олександра Монастирського, Генадія Назарова, Андрія Саєнка, Валерія Сингаївського (м. Васильків Київської області), Олега Смаля, Володимира Солонька, Сергія Федька і Валерія Чмирьова, досвідчений поціновувач встигає завважити в них щось нове і ледь вловиме.

 

Стиль і почерк, звичайно ж, залишаються незмінними. Можна говорити про зрушення у настроях, тематиці, ідейному спрямуванні.

 

У більшості художників-карикатуристів, якщо і немає ще влучного псевдо, то воно вгадується і напрошується. 

 

Анатолій Гайно — фронтовик, причому без усяких там лапок. Чи треба казати, яка тема домінує в його роботах? Чого, наприклад, варте дотепне і дошкульне обігрування відомої радянської пісні «День Перемоги»! 

 

Утім, тема війни на Донбасі присутня чи не на кожному стенді. Можна констатувати лише деяке зміщення акцентів у бік уже не таємної, а явної участі — агресії! — Росії в Україні.

 

І квінтесенцією цього розмаїття карикатур назвав би набатний дзвін, язиком якого є відома за обрисами вежа з курантами...

 

Валерій Сингаївський не лише висміяв зловживання іноземними назвами («кафе «Нормандія»), а й «куснув» так званий «нормандський формат», якого захотілося кільком п’яничкам.

 

Ясна річ, ця болюча тема не залишає байдужими й таких корифеїв української карикатури, як Анатолій Василенко, Олексій Кохан, Володимир Солонько... 

 

Недарма зарекомендував себе як майстерний шаржист художник газети «Україна молода» Володимир Солонько.

 

Нумо, гляньмо, кого з відомих політиків і віп-персон цього разу вдостоїв увагою майстер. В.о. міністра охорони здоров’я і «бурштиновий» діяч, які у всіх на слуху! 

 

А як вам «постріл» Олексія Кохана, господаря бойових листків «Перець на передовій»: оформлювачі з Москви гарячково міняють заголовок стенду «Їх розшукує міліція» на актуальніший — «Герои «ДНР»?

 

Отак плавно переходимо до другого, а може, й першого за значенням тематичного пласту — соціально-політичного.

 

До робіт Віктора Голуба й Анатолія Кізлова кортить додати епітети: соціально-політичні й філософські.

 

Пороховий димок із дула крейсера «Аврори» у виконанні першого з названих митців за формою нагадує комбінацію з трьох пальців.

 

А «свята» донедавна зброя пролетаріату — брук — виявляється в його інтерпретації кривавою! 

 

Шафа Анатолія Кізлова у промерзлому помешканні пересічного українця стала сідалом для двох грифів: уп’ялилися на господаря і чекають.

 

Чого? «Чіпляють» дотепністю і «змінні руки» до монумента (з булавою і без), які догідливо підносять по черзі «любі друзі».

 

Валерій Сингаївський помітив явище, яке всі бачать, але чомусь делікатно обходять. Змагання на канаті українського кінематографа з російським. Вгадаймо: хто бере гору? А братія мовчить собі, вирячивши очі...

 

Чи можна охрестити «декадентськими» карикатури, нібито далекі від великої політики, але ну вельми й вельми дотепні?

 

Котик Олександра Монастирського, наприклад, невдало заковтнув тараньку та й сам повис поряд з іншими рибками (хоча якщо добре поворушити мізками, то асоціація тут виникає далеко не декадентська). Усмішку викликає інопланетянин у тарілці на столі Олега Смаля.

 

Щодо аквапарку Олега Гуцола читаю у своєму записнику таку ремарку: «Гумор у стилі трюків Чарлі Чапліна, але смішно!».

 

Те саме можна сказати про деякі роботи Геннадія Назарова, Сергія Федька, Броніслава Жуковського...

 

За традицією, перед відкриттям виставки відбулося нагородження переможців конкурсу імені Валерія Зелінського «Карикатура в українській пресі» за 2017 рік.

 

Золотий диплом — А. Василенко, срібні — В. Голуб і О. Гуцол. Почесні — А. Гайно, М. Капуста, О. Коноваленко, В. Момот, О. Монастирський, Г. Назаров, С. Рябоконь, С. Семендяєв, О. Смаль, С. Федько і О. Цуранова.