Генеральна прокуратура України на чолі з Юрієм Луценком останім часом б’є всі рекорди із викриття змов проти влади та нечесних на руку чиновників.
Не встигли влягтися пристрасті навколо демонстрації у Верховній Раді «Кіно про Надю» і публічного з’ясування стосунків між очільником ГПУ та Надією Савченко, яке все ж завершилося арештом останньої, як інформаційний простір сколихнула чергова сенсація.
Виявилося, що ГПУ спільно з Національним антикорупційним бюро організували прослуховування кабінету очільника Спеціалізованої антикорупційної прокуратури (формально — заступника Юрія Луценка) Назара Холодницького і таки за місяць «накопали» на нього достатньо компромату, щоб позбавити його крісла.
Сам Холодницький відкинув усі обвинувачення на свою адресу і заявив, що вимагатиме публічного розгляду всіх звинувачень проти себе.
До речі, сьогодні його викликають на допит у ГПУ — за іронією долі, в той самий «одіозний департамент ГПУ» (йдеться про Департамент з розслідування особливо важливих справ у сфері економіки, який називають підконтрольним двом депутатам від БПП, Ігорю Кононенку та Олександру Грановському. — Авт), проти керівника якого САП порушила кілька проваджень, зокрема щодо незаконного збагачення.
Найприкріше в цій ситуації те, що «викриття Холодницького» було здійснено руками агентів НАБУ.
Дві структури, покликані від початку спільно боротися з корупцією на найвищому рівні, опинилися в ситуації запеклого протистояння між собою.
Хто від цього виграв і хто був у цьому зацікавлений у першу чергу, не важко здогадатися.
Акваріум із жучками
Про те, що намічається чергова серія «шпигунських ігор», натякнув ще в п’ятницю Генпрокурор Юрій Луценко через «Фейсбук», повідомивши, що «у рамках кримінального провадження, яке розслідується спільною групою ГПУ та НАБУ, за здобутими в ході слідства фактами, які належно розсекречені, до Кваліфікаційно-дисциплінарної комісії прокурорів за підписами Генерального прокурора та директора Національного антикорупційного бюро направлені дисциплінарні скарги про вчинення керівником Спеціалізованої антикорупційної прокуратури Назаром Холодницьким дисциплінарних проступків», і зазначивши, що він проситиме у КДСП про звільнення.
У той же день у пресі вийшло інтерв’ю керівника НАБУ Артема Ситника, де той розкрив деталі спецоперації і розповів, у чому ж підозрюють його соратника по антикорупційній боротьбі.
Він повідомив, що в акваріумі, який стоїть у кабінеті Холодницького, було встановлено «жучок», і місяць НАБУ слухало все, що там відбувалося.
Зокрема, він заявив, що останньою краплею, яка змусила вдатися до прослуховування, стали докази про перешкоджання керівництва САП справі проти мера Одеси Геннадія Труханова.
Також Ситник розповів, що голова САП зливав інформацію про заплановані обшуки (зокрема, того ж Труханова), тиснув на посадових осіб для прийняття ними певних рішень, на суд та підбурював свідків до надання неправдивих свідчень та інше.
Для Холодницького такі обвинувачення від колеги по антикорупційній боротьбі стали як грім серед ясного неба.
На брифінгу, терміново скликаному з цього приводу, він зазначив, що за посаду не тримається, але вимагатиме публічного розгляду справи й повного оприлюднення записаних в його кабінеті розмов.
За його словами, жодних протиправних дій він не вчиняв і максимум, що може бути на тих плівках, — це незензурні висловлювання у спілкуванні з підлеглими, але «вичистити болото корупції чистими рукавичками неможливо».
Водночас антикорупційний прокурор заявив, що під час протистояння між ГПУ та НАБУ, яке загострилося в грудні минулого року (нагадаємо, що тоді ГПУ затримала агента НАБУ під час спроби передачі хабара в 30 тисяч доларів за легалізацію іноземців першому заступнику голови ДМС Діні Пімаховій, натомість НАБУ звинуватило прокуратуру в зриві спецоперації та розсекречуванні агентів) йому так само пропонували грати проти Ситника, але він зберіг нейтралітет. А Ситник від спокуси показати, що його відомство має більшу вагу, очевидно, не втримався.
Чий чорт старший?
Узагалі, протистояння між двома молодими й амбітними особами, які раптом опинилися в центрі суспільної уваги та політичних розкладів, намітилося давно.
І, безумовно, воно штучно підігрівалося основними політичними гравцями, які ще з часу проведення відкритого конкурсу на ці посади із залученням авторитетних експертів та громадських авторитетів (за цим конкурсом, який транслювався і в інтернеті, і на деяких телеканалах, стежили, як за футбольним чемпіонатом) переймалися питанням, як зробити ці структури більш контрольованими, щоб вони не задавали зайвих запитань і не чіпали потрібних персон.
Чи не тому за більш як два роки діяльності і НАБУ, і САП якихось гучних викриттів чи відкритих процесів над корупціонерами ми так і не побачили.
У НАБУ за час роботи накопичилося чимало претензій до САП. За законом, свої підозри щодо топ-корупціонерів НАБУ передає до САП, і саме остання вирішує, чи достатньо у переданих матеріалах доказів для суду і наскільки якісно вони були зібрані, а тут думки обох структур часто розходилися.
Серед найгучніших претензій — закриття справи про видання ліцензій газовим компаніям екс-міністра екології часів Януковича Миколи Злочевського та непритягнення до відповідальності одіозного народного депутата Олеся Довгого, якого звинувачували в незаконному виділенні земельних ділянок сесією Київради.
Останнє свого часу викликало бурю емоцій і в Юрія Луценка, який через парламент добився зняття з Олеся Довгого депутатської недоторканності.
Водночас Холодницький наполягає, що він діяв виключно в рамках закону, вимагаючи реальних доказів у справах, а не піару.
«Як правило, після гучних затримань, гучного обрання запобіжних заходів чомусь наставала стадія слідства, яке тривало 7, 8, 10 місяців. Замість того, щоб закінчитися за два… Як тільки прокурор погоджував підозру, то він був хорошим, а як тільки питав про докази до кожного слова в підозрі, то одразу ставав «старою системою» і «не таким», — заявив Холодницький на брифінгу на свій захист.
Утім зараз питання не стільки в тому, хто в цій ситуації більш правий, хто біліший і пухнастіший, скільки в тому, що ж буде далі з НАБУ, САП та Генпрокуратурою?
Якщо копнути глибше, то святих тут немає і до кожного з фігурантів цього нелюбовного трикутника є свої претензії.
Але існування цих структур створювало хоч натяк на можливу боротьбу з корупцією, яку Джо Байден назвав «раковою пухлиною» української політики.
Якщо ж Юрій Луценко таки доб’ється відставки Назара Холодницького, то робота НАБУ теж буде паралізована (згадайте, як свого часу скаржився Артем Ситник на те, що він не може працювати, доки не оберуть антикорупційного прокурора). І тут можливі два варіанти.
Перший, оптимістичніший: виконуючим обов’язки глави САП стане нинішній перший заступник Холодницького Максим Грищук, якого журналісти прозвали «прокурор-кіборг» за його участь в АТО.
Свого часу він був одним із трьох кандидатур, відібраних конкурсною комісією і поданих на затвердження Віктору Шокіну.
Антикорупційне лобі вже взялося за просування саме його кандидатури на місце очільника Антикорупційної прокуратури.
Другий сценарій — реалістичний. Оскільки формально САП підпорядковується Генпрокуратурі, а Назар Холодницький є заступником Юрія Луценка, останній може взяти справи НАБУ під свій контроль.
І хоча, за законом, це неможливо, якщо виникає політична доцільність, на закон мало хто звертає увагу. Варто згадати призначення самого Юрія Луценка на посаду Генпрокурора. Схоже, саме для цього й організовували всю цю катавасію.
Є і третій сценарій. Це коли буде оголошений новий конкурс на посаду голови САП із дотриманням усіх процедур. У цьому випадку процес може затягтися до нових виборів Президента, що так само влаштовує нинішню владу.
Без Банкової — ніяк
Але найголовніша мета нинішнього скандалу, схоже, набагато далекоглядніша — влада таким чином прагне дискредитувати антикорупційні органи і взяти питання боротьби з корупцією повністю під свій контроль.
У цьому переконаний політичний експерт, колишній заступник голови СБУ Віктор Трепак.
«Оперативна розробка посадової особи такого рівня спочатку повинна була бути санкціонована вищим політичним керівництвом — добро повинна була дати Банкова. А це означає, що Банкова зливає Холодницького, оскільки він не виправдав її сподівань. Таким чином вона карає його за те, що він погано контролював НАБУ і не зміг повністю нейтралізувати загрози і ризики від його діяльності, які стосувалися політичного керівництва держави та його оточення. І хоч як це цинічно звучить, таке покарання здійснюється руками НАБУ», — зазначає він у своєму блозі.
Причому директор НАБУ Артем Ситник, який зараз виступив одним фронтом із ГПУ, наражається на великі ризики, адже, знищивши Холодницького, Банкова може взятися за НАБУ. В результаті — обидва керівники антикорупційних структур опиняються поза грою.
«НАБУ і САП перестають бути головними суб’єктами протидії політичній корупції — такий статус собі знову повертає Банкова. А це означає, що, як і раніше, антикорупційна діяльність на вищому рівні буде здійснюватися з міркувань політичної та особистої доцільності, а не на засадах законності», — переконаний Трепак.
У цій ситуації є ще один момент, на який звертає увагу політолог Віталій Бала. Дискредитація антикорупційних органів, які були обрані на конкурсній основі з залученням громадськості, є серйозним ударом як по ідеї таких конкурсів загалом, так і по здатності громадськості радикально впливати на процес.
Це уже другий такий сигнал за останній час — першим став публічний вихід Громадської ради доброчесності із процесу кваліфікаційного оцінювання суддів, про що нещодавно писала «УМ».
І взагалі — усі поступки, на які влада пішла у 2014-15 роках під тиском Майдану, нині або нівелюються, або дискредитуються.
Усе це так само робиться з прицілом на майбутні вибори — як зазначив відомий політик і громадський діяч Олесь Доній, влада з подачі політтехнолога Олега Медведєва взяла курс на повну дискредитацію ідеалізму і романтизму, якими був сповнений Майдан.
«Головний меседж — немає героїв, немає ідеалів, усі одним миром мазані. А значить — нічого страшного не станеться, якщо виберуть тих самих», — зазначає Доній.
Утім, є іще один фактор, який може серйозно втрутитися в гру. Свого часу США вклало чималу суму у створення і НАБУ, і САП, і тепер дуже хоче побачити результат від вкладених коштів.
І їх аргумент, що у нас вибирати нема з кого, бо «всі такі», явно не влаштує. У грудні саме тиск США змусив Юрія Луценка поступитися у своєму протистоянні з НАБУ.
Тепер у наших політичних партнерів може виникнути чимало запитань. На які доведеться шукати притомні відповіді.
