В українському політикумі назріває черговий скандал.
Днями Громадська рада доброчесності (ГРД) заявила про вихід у повному складі з процесу кваліфікаційного оцінювання суддів.
Висновки цієї Ради мали стати одним із головних чинників переатестації суддівського корпусу, яку зараз проводить Вища кваліфікаційна комісія суддів.
Натомість, за словами членів Ради, ВККС усе перетворює на формальність і «конвеєр, єдина мета якого — зберегти суддям посади та відзвітувати про «успішне завершення» реформи».
Останньою краплею, яка переповнила чашу терпіння членів Ради, стали зміни до регламенту роботи ВККС, які, на думку членів ГРД, нівелюють їхні зусилля щодо кваліфікаційного оцінювання того чи іншого судді.
Так, якщо раніше ВККС в разі, якщо ГРД виявить факти незаконного збагачення кандидата на посаду чи винесення ним неправомірних рішень, мусила додатково розглядати це питання і долати «вето», то нині регламент ВККС вимагає, щоб матеріальна недоброчесність судді була зафіксована Нацагентством iз питань запобігання корупції, а неправосудне рішення — скасоване судом вищої інстанції.
«Це — профанація суддівської реформи, завданням якої є не очищення судової системи від недоброчесних суддів, а швидше завершення процесу і призначення суддям високої зарплати, що можливо лише після проходження переатестації. Але за такого підходу в оновлених судах опиняться і судді, які виносили неправомірні рішення під час Майдану, і судді, статки яких не відповідають задекларованим доходам, і причетні до ухвалення рішень, які стали предметом розгляду Європейського суду з прав людини і багато інших. І якщо ми не можемо впливати на результати, то який сенс нам узагалі брати участь у процесі? Щоб потім дати змогу говорити, що все відбувалося під контролем громадськості?» — зазначив у коментарі «УМ» один із членів ГРД Роман Куйбіда.
За його словами, задумана реформа судової системи все більше перетворюється на механізм зміни вивісок, коли за гучними словами консервується все те, від чого в результаті реформи судова система мала би очиститися.
«Нещодавно пройшов процес перевиборів до оновленого Верховного Суду України. Але до нього увійшло 25 кандидатів, до яких Громадська рада доброчесності мала зауваження. Взагалі, за моїми спостереженнями, більшість керівного складу Верховного Суду України становлять ті ж старі кадри, які раніше очолювали реформовані суди. То в чому ж зміни? Єдине, що тішить — це те, що до складу Верховного Суду увійшли і частина справді чесних і прогресивних суддів. Але якби ви знали, як важко їм доводиться відстоювати свою позицію», — зазначає Роман Куйбіда.
На цей вихід Ради доброчесності з процесу кваліфікаційної оцінки суддів уже гостро відреагувало посольство США, розмістивши на офіційному «Твіттері» заяву, в якій дипломатично натякається, що «Громадська рада доброчесності відіграє вирішальну, передбачену законом роль у процесі відбору суддів. Спільна робота Вищої кваліфікаційної комісії суддів та ГРД є обов’язковою умовою успішної судової реформи».
У перекладі на нормальну мову це означає, що посольство висновкам громадськості довіряє більше, ніж офіційним структурам і дає сигнал нашій владі щось зробити, щоб урегулювати ситуацію.
А от яким чином це зробити, схоже, не знає ніхто. Бо єдине, на що спромоглася Банкова (а саме Петро Порошенко до завершення судової реформи є головним арбітром у подібних ситуаціях), — це вустами заступника глави адміністрації Президента України Дмитра Шимківа назвати демаршем вихід членів ГРД із процесу кваліфікаційного оцінювання суддів.
Він же закликав сторони до знаходження політичного рішення.
Хоча той же Роман Куйбіда зазначив, що після їхньої заяви ніхто до них iз жодними пропозиціями не звертався.
Наразі ВККС продовжує переатестацію суддів без участі ГРД. До кінця року перед ними стоїть завдання переатестувати всіх 6000 українських суддів.
Причому темпи справді стахановські — 23 березня одна з колегій ВККС за півтори години встигла провести співбесіди із 9 суддями — по 10 хвилин на суддю.
Чи ж варто дивуватися, чому в США, де судді перед призначенням так само проходять перевірку громадських рад, судам довіряє 68% населення, тоді як в Україні — лише 8%. І найближчим часом ця диспропорція навряд чи кардинально зміниться.
