Загубили війта в Пустовітах

Село Пустовійти на Київщині — за 10 км від райцентру Миронівка та в десять разів далі від столиці України.

 

Тут, як на мене, найбільш духмяні квіти, найсмачніша джерельна вода, найчарівніша річка Росавка з розлогими кам’янистими берегами, заплавами та луками. 

 

Історія цього мальовничого краю сягає, як кажуть, сивої давнини. Тут селилися волелюбні люди, вдатні і до ремесел, і до збройного опору ворогам.

 

Зводили житло, ростили дітей, освоювали родючі чорноземи, творили свою матеріальну й духовну культуру. Божа любов до цієї землі, її природи була безмежною. 

Перша писемна згадка про Пустовійти з’явилася ще наприкінці XVI століття. 

 

Про походження назви села існують легенди. За однією з них, поселення тривалий час було без війта.

 

Коли ж виникла потреба в адміністративно-територіальному устрої, цим зайнялися уповноважені на той час війти. Так село і стало Пустовійтами. 

 

Сприймали й поважали мешканці таку назву упродовж віків. 

 

У селі займалися землеробством, на Росавці будували греблі, водяні млини, біля неї — цегельні, кам’яні кар’єри. Поставали й вітряки.

 

Так, сільський умілець Кузьма Дрига зі своїми синами (а їх у нього було шестеро) збудував три вітряки, рівних яким не було ні в Україні, ні в Європі.

 

Коли почалася радянізація — два з них зруйнували. Сім’ю Дригів розкуркулили і вивезли до Сибіру... 

 

Третій вітряк, який не зруйнували навіть німці під час окупації, дещо модернізований, працює досі. Завдяки молодому ентузіасту Володимирові Ігнатенку радує своєю величчю та красою.

 

Його оспівав сільський поет Юрій Донченко: «На високім горбі закладений// Вітрам запальним назло,// З бурями лютими в злагоді// Перемелює стигле зерно».

 

І відомий поет Дмитро Павличко після відвідин села у листопаді 2017 року возвеличив саме його: «Вітряк у Пустовійтах. Млин з Європи,// Але віки козацькі в нім живуть.// Під крилами скриплять могутні стропи,// А крила, наче Дух, до бою рвуть».

 

Чому ж на сучасних мапах і печатках назва поселення сфальшована? Після більшовицького перевороту воно так і називалося — Пустовійти. За архівними даними 1923 року, належало до Шевченківського округу, з 1931-го — до Богуславського району, а з 1935-го — до Миронівського. 

 

Давня назва красувалася рік тому й на виставці в Державному архіві Київської області «Київщина на картах XVI-XIXст.».

 

Зокрема, на «Генеральній карті Київської губернії із зазначенням поштових станцій та кількості верстов, кур’єрських та поштових коней (1830 р.)» прочитуються Пустовійти. 

 

У «Відомостях про час окупації німецько-фашистськими загарбниками (30.07.1941—31.01.1944)» село також пра­вильно зазначене — Пустовійти. 

 

Остаточно проґавили літеру «Й» в «Річних звітах колгоспу ім. І. Франка» у 80-х роках. Отож тепер, при згадці про війтів, доцільно обумовити органічне несприйняття переінакшеної назви.

 

І ось чому. Vitaу перекладі з латини означає «життя», а пусто — воно і є пусто.

 

Це налаштовує на песимістичне уявлення: село з марнотним, пустим життям, аномальною місцевістю, де щороку недорід, дерева з пустоцвітом, — отже, негативна енергетика.

 

Насправді, як було зазначено, у Пустовійтах благодатна земля, родючі чорноземи та щедрі врожаї. 

 

До речі, нещодавно недолуга переінакшена назва села спровокувала якогось горе-вигадника до іронічної вставки на означенні автобусної зупинки — «ПустоЦвіти». 

 

Наївно гадати, що ніхто з керівних «товаришів» не помітив, як зникла літера «Й» з назви села. Це ж бо не помилка в якійсь довідці: зафіксовано було на печатках сільскої ради та колгоспу.

 

І не зникла ж ця літера тоді, коли селом керували війти з освітою церковно-приходської школи. 

 

В Україні є кілька населенних пунктів, у назвах яких фігурує складова «війт» — зокрема, Пустовійтівка, Пустовійтове. Село Пустовійти означене у Хмільницькому районі на Вінниччині.

 

А в поселенні Пустовійтівка, що біля стародавнього міста Ромни, народився останній кошовий Січі Запорозької Петро Калнишевський.

 

Ясна річ, сучасна назва Пустовіти, із загубленою літерою «Й», не підлягає нормам указу про декомунізацію.

 

Одначе на тлі перейменувань наші мешканці, шануючи свою історію, прагнуть повернути селу його історичну назву, яку поважали предки.

 

Просимо зважити на це у відповідних державних інстанціях із перейменувань населених пунктів та повернути «війта» в Пустовіти.