Минулого тижня в Україні побував астронавт NASA Рендольф Брезнік.
В аеропорту його зустрічали українські школярі та студенти, на зустрічах із ним стояли черги за автографами, мер Житомира подарував американському гостю вишиванку і висловив сподівання, що той візьме її в космос.
На тлі цього ажіотажу якось зовсім непоміченим лишився факт, що 11 березня виповнилося 40 днів iз моменту, коли раптово зупинилося серце Першого космонавта Незалежної України Леоніда Каденюка, і весь минулий тиждень Українське молодіжне аерокосмічне об’єднання «Сузір’я», членом правління якої Леонід Костянтинович був не один рік, провело кілька вечорів пам’яті відомої людини.
На жаль, на підсумковий вечір, який відбувся у п’ятницю в Колонній залі КМДА, прийшло набагато менше людей, ніж на зустріч із Брезніком.
А шкода. Бо чи не вперше за образом простої, скромної, щирої, завжди усміхненої людини, яким ми запам’ятали Леоніда Костянтиновича, постав інший чоловік: професіонал iз великої літери, цілеспрямований, допитливий, який не раз дивився в очі смерті і вмів досягати мети, чим дуже вразив американських колег.
До речі, у свої 67 він був одним із претендентів на політ у космос місії ветеранів NASA на приватній космічній станції в 2021 році. На жаль, доля розпорядилася по-іншому.
Як згадувала дружина космонавта Віра Каденюк, коли відкрилася програма підготовки космонавтів на космічний корабель «Буран», спочатку охочих було більше дев’яти тисяч.
Потім після різних тестів та випробувань число претендентів скоротилося більш як удвічі. А до фіналу дійшло лише дев’ятеро, бо відбір був по-радянськи супержорстким.
«Я розкажу лише про один із таких тестів, яких було сотні. Людину клали на стіл, пропускали через неї струм, доки серце не зупинялося. А тоді проводили реанімаційні заходи, щоб побачити, як швидко можна «запустити» серце і чи можна це зробити взагалі. Як їм потім пояснювали, це робилося для того, щоб зрозуміти, що буде, якщо в космосі раптом космонавта вдарить струмом, як швидко людина прийде до тями», — розповідала Віра Юріївна.
Не раз Леонід Каденюк опинявся на межі життя і смерті, коли служив у загоні льотчиків-випробовувачів. Бо практично всі експерименти, які проводили вони на літаках, були теж на межі життя і смерті.
«Один із них — я і досі з жахом згадую про це — літак піднімали на максимальну висоту і там вимикали двигун. І коли літак починав падати, на мінімальній висоті треба було запустити двигун знову і вирівняти літак. Але це не завжди вдавалося. І ми, жінки льотчиків, понад усе боялися почути звук сирени, бо це означало, що хтось знову розбився. І кожна молилася, щоб це був не її чоловік. А розбивалися часто. Загалом із 50 осіб льотного загону випробовувачів у живих залишилося семеро. І Льоня був серед них», — згадувала вона.
Після польоту в космос Леонід Каденюк був народним депутатом, багато уваги приділяв дітям та студентам, розвиваючи освітні проекти, презентував Україну на міжнародному рівні.
А ще він ініціював збір підписів відомих космонавтів та був одним зі співавторів Екологічної Конституції Землі, прийняття якої очікують від ООН.
«Якщо щось горить у джунглях Бразилії чи В’єтнаму — в різних кінцях планети, — то це проблеми не тільки цих країн, а й наші. Як і Чорнобиль — це світова проблема», — говорив Каденюк.
Крім теплих спогадів, на вечорі було презентовано низку громадських ініціатив щодо увічнення пам’яті Героя України, які взяли під свою опіку УМАКО «Сузір’я» та інші громадські організації.
Передусім — перейменування вулиці Московської в столиці на вулицю Леоніда Каденюка, створення волонтерського руху КОЗАК (КОсмічний ЗАгін Каденюка), створення серії муралів на космічну тематику в Києві та по всій Україні, перевидання різними мовами, передусім англійською, книги Леоніда Каденюка «Місія — Космос», створення меморіалу на могилі космонавта на Байковому кладовищі (цим опікується народний художник України Анатолій Гайдамака).
А ще УМАКО «Сузір’я» спільно з Міжнародною Радою екологічної безпеки та Аерокосмічним товариством України вирішили започаткувати почесну відзнаку «Зірка космонавта Каденюка», якою щороку в день народження космонавта нагороджуватимуть людей за досягнення в науці, ракетно-космічній галузі та захисті екології.
Але найбільшим вшануванням пам’яті Леоніда Каденюка стане розвиток космічної галузі, щоб Україна, одна з шести держав світу, зберегла статус космічної держави.
«Ми ще не розуміємо, кого ми втратили. Нещодавно в Україну на один день приїжджав ще один американський астронавт Майкл Лопес. Ми йому підготували екскурсію по Києву, а він попросив про одне: хочу поїхати до Леоніда. І ми повезли його на Байкове кладовище. І він нам сказав: Україна лишилася без свого космічного символа. А вам треба готувати своїх астронавтів. І знаходити на це кошти», — зазначив голова правління УМАКО «Сузір’я» Олег Петров.
А доки цього не буде, українські студенти та школярі і надалі вишиковуватимуться в чергу за автографами до американських астронавтів. Доки, як радив знаменитий фізик Стівен Хокінг, українці не перестануть дивитися під ноги, і звернуть погляди до зірок.
