Україна без Генпрокурора: Зеленський підписав указ про звільнення Костіна
Указ про звільнення Андрія Костіна з посади генпрокурора 31 жовтня підписав Президент України Володимир Зеленський. >>
Від Наді до Гаді: подробиці звинувачення Надії Савченко у підготовці теракту в парламенті
16.03.2018
Надія Савченко готова оголосити війну всьому політикуму. Але чи наважаться з нею воювати? (Фото з сайта vesti-ukr.com.)
Іще у 2016 році Надія Савченко очолила рейтинг найбільших політичних розчарувань.
Якщо у травні, коли вона тріумфально повернулася з російської в’язниці, її вважали серйозним конкурентом Петру Порошенку (за різними опитуваннями, за неї як за потенційного президента готові були проголосувати близько 35% виборців), то під кінець року, через неоднозначні заяви та кроки самої Надії Савченко, захоплення нею змінилося розгубленням і розчаруванням.
Утім, схоже, це її не надто стурбувало. Вона від початку «забила» за собою місце «людини з власною позицією» і вперто слідувала цій ролі, не соромлячись показувати непристойні жести в стінах парламенту чи їздити на непідконтрольні території для «перемовин» з очільниками псевдореспублік.
«Я ще тоді, коли ви мене зустрічали з квітами та обіймами, сказала вам, що не треба мені цих квітів: бо ви сьогодні мені даруєте квіти, а завтра кидатимете в мене каміння. Чи я помилилася у своїх прогнозах?» — заявила сама Надія учора під час короткого брифінгу перед допитом в СБУ.
«Надія Савченко особисто планувала терористичний акт»
Схоже, Росія, відпускаючи Савченко, справді зробила на неї велику ставку як на своєрідного «миротворця» і ретранслятора своїх ініціатив.
Утім цей план зазнав краху: пройшовши Революцію гідності та зазнавши стількох втрат на війні з Росією, українське суспільство просто не відреагувало на «миротворчі» меседжі Надії.
Тож за кілька місяців, не знаходячи підтримки своєї позиції, вона швидко вратила політичний потенціал, отримавши замість епітету «народна героїня» кілька образливих прізвиськ, і зійшла на маргінеси, цікаві хіба що їй самій та її кураторам (якщо такі існували).
На деякий час про неї взагалі наче забули, лишивши її на своїй хвилі. Мовляв, чим би дитя не тішилося, аби шкоди не робило (хоча, як стверджують тепер багато волонтерів та добовольців, звертання до Надії Савченко по допомогу, як і до Володимира Рубана, часто оберталося новим полоном та іншими неприємностями).
Затримання керівника «Офіцерського корпусу» Володимира Рубана на блокпосту з арсеналом зброї в мікроавтобусі і звинувачення його в підготовці збройного перевороту знову привернуло увагу до Надії Савченко.
Тим більше що й сама вона всіляко цьому посприяла: прийшла на суд, який обирав запобіжний засіб Рубану, із метою взати його на поруки і демонстративно віддала йому честь.
«Я щиро поважаю Рубана, що він зробив цій країні. Висловлюю свою повагу вам, товаришу офіцер», — заявила вона під прицілом телекамер.
Але звинувачення в тому, що і сама Надія причетна до планування теракту, більше того, особисто мала принести вибухівку до парламенту і закласти її в урядову ложу, викликало у людей певний скепсис до слів Генерального прокурора. Утім Юрій Луценко запевняє, що все мало бути саме так.
«У слідства є беззаперечні докази того, що Надія Савченко особисто планувала, особисто вербувала, давала вказівки, як тут, у цьому залі, провести терористичний акт, знищивши бойовими гранатами дві ложі, урядову і посадову, мінометами обрушивши купол Верховної Ради і автоматами добиваючи тих, хто виживе», — заявив він учора з трибуни парламенту.
Пристрасті навколо Надії Савченко розгорілися не дитячі. Олії у вогонь підлив і той факт, що одразу після затримання Рубана СБУ викликала її на допит як свідка, однак її в Україні не виявилося.
Одразу ж пішли чутки, що вона втекла чи то до Росії, чи до Іспанії. Сама Надія повідомила, що ні від кого вона не ховається, а поїхала до Страсбурга на засідання Європарламенту.
Комітет Верховної Ради з питань національної безпеки й оборони в екстреному порядку проголосував за виключення Надії з їхнього складу та висунув ініціативу позбавити депутатку звання Героя України.
Мовляв, якщо вона зрадник і ворог народу, працює в інтересах Путіна, то не має права мати доступ до державної таємниці.
У четвер ж Верховна Рада підтримала рішення комітету, а Генпрокурор вніс до Верховної Ради подання на арешт та затримання народного депутата Савченко.
«Не треба мене брати на слабо!»
Попри пристрасті, які розгорілися навколо Надії Савченко, мало хто сприймає всерйоз те, що вона готувала такі масштабні теракти. Як і докази, які обіцяє оприлюднити Генпрокуратура.
«Звичайно, могли бути розмови десь за чашкою чаю на рівні того, як дістала ця влада і добре було б їх усіх одним махом. Я сам неодноразово ставав свідками таких розмов у різних компаніях. Але одна справа — говорити, а інша — готувати такий теракт і бути готовим його здійснити», — говорить політолог Олександр Солонтай.
Утім диму без вогню не буває, переконаний директор Центру прикладних політичних досліджень «Пента» Володимир Фесенко.
«Не треба скидати з рахунків і психологічний фактор, а саме — схильність і Рубана, і Савченко до авантюрних вчинків та їхні величезні амбіції. Для Надії Савченко війна — це взагалі спосіб життя, і, схоже, вона за ним скучила. Тому в цій ситуації я допускаю два сценарії: або Надія і справді вирішила «погратися у війну» і щось там планувала, або вона десь вела дурні розмови, і СБУ, щоб попіаритися на резонансній справі, закинуло їй гачок, спровокувало на це, підкинуло цю ідею і почало розкручувати.
Я підозрюю, що скоро ми побачимо нове «кіно», як це було у справі з Розенблатом чи Мосійчуком. Це все знову виллється в чергові дискусії: правда це чи підтасовка? І це стане черговим викликом для влади. Бо, якщо винна, то її треба затримувати і судити. Але за нинішнього ставлення до влади її затримання може зробити з неї жертву режиму і підняти її рейтинг. Тобто війна з Савченко буде непроста і навряд чи вона закінчиться до президентських і парламентських виборів. А, знаючи характер Надії, важко передбачити, як усе розвиватиметься. У будь-якому випадку, ми ще почуємо і побачимо багато чого цікавого», — повідомив Фесенко у коментарі «УМ».
Частково ці слова підтвердила і сама Надія Савченко. На анонсованому нею брифінгу перед своїм допитом у СБУ вона жодним словом не обмовилася про справу, в якій її звинувачують.
Зате обрала тактику наступу, сходу заявивши, що в Страсбурзі вона говорила про долю наших заручників і політв’язнів, які перебувають у полоні бойовиків та в російських в’язницях, і заявила, що «протягом трьох місяців, від виборів президента Росії до Чемпіонату світу з футболу, буде повністю вирішено питання звільнення заручників та політв’язнів».
Водночас вона звинуватила нинішніх очільників держави в тому, що вони прийшли до влади на крові Небесної сотні, заявивши, що бачила на власні очі, як нинішній спікер парламенту Андрій Парубій проводив до готелю Україна снайперів, хоча пізніше вибачилася і виправилася, що це був Пашинський.
А після допиту в СБУ вона відкрито звинуватила українську владу «у злочинах проти українського народу, у всіх тих смертях, що сталися за період діючої злочинної влади Порошенка», і закликала українців відстояти «право на своє життя, на свою волю», зазначивши, що військовий переворот — «це досить очікувана і, напевно, досить правильна подія».
«Я ніколи не закликала вас на майдани, ніколи не хотіла кровопролиття простого народу. До влади добратися завжди важко. На Майдані не загинув жоден політик. Мені не страшно, як не було, так і не буде. За правду боротися, жити і помирати ніколи не страшно», — заявила Савченко.
Так що війна заповідається не на життя, а на смерть. Що так подобається Савченко і чого остерігаються політики.
Щоправда, не виключено, що сторона Президента і далі розкручуватиме цю ситуацію, щоб використати її по-максимуму перед виборами для того, щоб нагадати, за чиїм списком Савченко стала народним депутатом і хто нею так опікувався.
Хоча, це палиця з двома кінцями: від Юлії Тимошенко сама Савченко відхрестилася одразу після повернення, а от Зірку Героя України з рук Петра Порошенка взяла.
Що ж, як співає Святослав Вакарчук, «веселі, брате, часи настали». Варто запасатися поп-корном.
